21/02/2014
0В поздравлении от лесников Черниговщины есть ошибка. В Новгород-Сиверском лесхозе уже другой директор. Николай Михайлович не дождавшись юбилея ушел с должности. Ушел сам, – абсолютно добровольно. Я знаю как даются подобные решения и почему такие специалисты, как Засько, их принимают. Убежден в том, что такие руководители, как он нужны Украине и её лесному хозяйству… Не знаю, Николая Михайловича лично, но слышал о нем очень много хорошего. Присоединяюсь к поздравлениям и желаю, чтобы созидательная энергия, потребность приносить пользу, тяга к лесу и здоровье не покидали его как можно дольше. Сегодня для всей страны не только День скорби, но и День надежды,… и в этот день я надеюсь на то, что положение дел в Украине в целом и в лесной отрасли,в частности, кардинально изменится к лучшему, а Николай Михайлович и такие как он, ещё вернутся в родные коллективы…М.Попков.
Ліс для Миколи Заська, директора Новгород-Сіверського держлісгоспу, як добрий і щирий друг. З дитинства, котре пробігло на Сосниччині, він у полоні родючої рідної землі, луків і лісів.
Микола Михайлович завжди з повагою згадує своїх батьків, сільських трударів, і тих хороших людей, які зустрічалися йому на життєвій дорозі- в колгоспі й армії, у навчальних закладах та трудових колективах лісових підприємств. Вони формували його як особистість і допомагали вплітати у рушник долі ті пам'ятні візерунки, які не вицвітають з роками.
Закінчивши Лубенський лісовий технікум ( спеціальність "Лісове господарство"), котрий йому не тільки путівку в професію вручив, а й з майбутньою дружиною познайомив, Микола Засько з молодим завзяттям поринув у лісівничі будні.
Він зрозумів, що таке відповідальність перед людьми і їх довіра, коли починав свою лісову біографію у Гутянському лісництві Холминського лісгоспзагу: працював тут лісником, а згодом помічником лісничого.
Микола Михайлович перегортає перші виробничі сторінки і подумки дякує старим лісівникам , які його і наставляли, і підказували, а ще охоче досвідом ділилися. Саме від них переймав він найцінніше в роботі, набирався мудрості.
Звісно, професійне сходження було непростим, але Микола Засько по-справжньому відчував задоволення від того натомленого дня, коли вдавалося зробити щось корисне.
Пройшовши ще кілька щаблів лісової ієрархії ( поєднував їх з навчанням в Українській сільськогосподарській академії) – лісничого Коропського лісництва Борзнянського держлісгоспу, головного лісничого цього ж підприємства, – Микола Михайлович очолив колектив новгород-сіверських лісівників. І був двадцять років на цьому посту.
На займаній посаді Микола Засько проявив неабиякі організаторські здібності, вміло використовував фахові надбання і зберіг вірність лісовим традиціям підприємства. Тож цілком закономірно, що Новгород-Сіверський держлісгосп впродовж багатьох років не поступався місцем у групі лідерів обласного управління лісового та мисливського господарства.
Кажуть, Микола Михайлович одержимий у роботі, тому всі "коліщатка" та "гвинтики" виробництва крутились безвідмовно. Керівник завжди був серед людей, "чув" кожного свого працівника, тому йому довіряли і поважали. Не лише в колективі, а й у районі. Микола Михайлович неодноразово обирався депутатом районної та обласної рад.
Також немало сил доклав, щоб на князівській Новгород-Сіверщині розбудовувалися церкви. Українською православною церквою його нагороджено орденом "Святого Нестора-літописця".
Майже чотири десятиліття Микола Засько вірно служив чернігівським лісам.
Микола Михайлович впевнений, що у лісову справу треба вкладати душу, тоді й ліси ростимуть. Для нинішніх і прийдешніх поколінь.
21 лютого Миколі Заську, відміннику лісового господарства, заслуженому лісівнику України, виповнилося 60 років.
Наш дорогий ювіляре!
Зичимо вам міцного здоров'я і бадьорості, сімейного затишку і благополуччя та ще багато – багато щасливих років!
Лісівники Чернігівщини
