18/02/2014
0Пройшов майже рік із часу прийняття підготовленого мною доручення Президента України Віктора Януковича (2 квітня 2013 р.) з питань сталого розвитку та благоустрою гірських населених пунктів Закарпаття, що розташовані в зоні української частини українсько-словацько-німецького об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини».
Цей документ з часом група депутатів Закарпатської обласної ради (Володимир Закурений, Михайло Попович та Михайло Цірик) у спеціальному зверненні до прем’єр-міністра України, схваленому Рахівською районною радою торік, 25 жовтня, назве безпрецедентним для нашого краю. А міністр економічного розвитку і торгівлі України Ігор Прасолов у зв’язку зі схваленням урядом 15 січня ц.р. (замість визначеного Президентом України терміну – 1 жовтня 2013 року) плану заходів, який було розроблено на виконання доручення глави держави, з пафосом підкреслював, що «його реалізація забезпечить збереження української частини природного об’єкта (букових пралісів. — Авт.) та сприятиме соціально-економічному розвитку регіону, підвищенню іміджу України на міжнародній арені».
Здавалося б, треба радіти. Адже нарешті, думалось, буде забезпечено, як це передбачає згадане доручення, проведення до гірських поселень нормальних, у європейському розумінні, автомобільних доріг, організовано санітарну очистку сіл, зменшиться використання деревини для їх опалення і буде зроблено ще багато чого для їх розвитку та благоустрою. І місцеве населення зможе реально відчути, так, як це має місце в європейських країнах, де розташовані об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вигоду та підтримку держави як свого роду подяку за збережені унікальні природні цінності світового значення.
А ходити далеко за позитивними прикладами не треба. Достатньо поглянути на бурхливий розвиток та благоустрій невеликих прикордонних містечок – адміністративних центрів словацьких та польських природоохоронних територій Стакчина та Устшікі Дольні. А яке захоплення викликає активна розбудова дорожньої та комунальної інфраструктури на території сусіднього новоутвореного румунського природного парку «Гори Мараморощини», зокрема в місті Вішеу-де-Сус, де розміщена його адміністрація!
На цьому тлі, не кажучи вже про наших партнерів із Німеччини, український Рахів, Великий Березний та інші населені пункти, що розташовані в зоні Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, виглядають не те що скромно, а просто жалюгідно.
І дуже турбує той факт, що, маючи не тільки підтримку, але й пряме доручення глави держави та уряду України, окремі чиновники не тільки центральних органів виконавчої влади, але й місцеві проявляють повне нерозуміння необхідності збереження унікальних природних цінностей Закарпаття. Більше того, постійно декларуючи пріоритетність розвитку туризму і рекреації, вони реально стримують цей процес. Скажіть, будь ласка, а як інакше можна розцінювати необгрунтований зрив Міністерством інфраструктури України виконання доручення Президента України щодо відновлення залізничного сполучення між містами Києвом та Раховом? На жаль, позиція Закарпатської обласної та Рахівської державних адміністрацій звелась тільки до підготовки звернень до центральних органів виконавчої влади. Термін виконання цього завдання пройшов ще 3 червня 2013 року. А далі що?!
До 31 грудня 2013 року мало бути також вирішено надзвичайно важливе для розвитку туризму питання щодо збирання, складування та утилізації побутових відходів на територіях, прилеглих до української частини українсько-словацько-німецького природного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси та давні букові ліси Німеччини». І знову тиша. Крім затвердженого Закарпатською ОДА чергового плану заходів, нічого не помітно.
Одним із ключових питань для збереження букових пралісів, як і лісів загалом, є зменшення лісозаготівель, зокрема паливних дров, впровадження альтернативних їм видів палива. Для цього глава держави доручив Кабінету Міністрів України та Закарпатській облдержадміністрації забезпечити розроблення та впровадження відповідних пілотних проектів. Для прикладу, надзвичайно актуальним для міста Рахова, через дефіцит паливних дров, є переведення його на електроопалення. Декілька років тому міська рада виготовила відповідний проект. Так чому б Рахівській РДА не подати його до Закарпатської ОДА та Мінпаливенерго? Тим більше, що жодного пілотного проекту з цього приводу поки що ніхто так і не запропонував.
Дуже дивним є трактування завдань Президента України і щодо реалізації заходів із відновлення зруйнованого переходу через річку Тиса та створення необхідної прикордонної інфраструктури на українсько-румунському державному кордоні у селі Ділове Рахівського району. Бо дехто хоче замість створення умов для розвитку депресивних гірських поселень, активізації екотуристичної міжнародної співпраці прокласти черговий «зелений» коридор на кордоні для лісоперевезень.
Проте будемо сподіватися, що в результаті поглибленого вивчення (перевірок) у 2014 році стану виконання центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими адміністраціями актів і доручень Президента України, яке проводиться відповідно до його Розпорядження від 31 грудня 2013 року №414/2013-рп, вдасться все-таки розв’язати і проблеми, пов’язані із збереженням букових пралісів Карпат та сталого розвитку і благоустрою прилеглих до них гірських населених пунктів. Бо надія, пам’ятаємо, вмирає останньою…
На фото: Федір ГАМОР (на фото в центрі) у наших букових пралісах частенько приймає гостей з Європи.
