11/02/2014
0На берегах Десни височіє величне місто – Новгород-Сіверський.
Древня сіверська земля, овіяна легендами і героїчними думами про славну минувшину, про подвиги дружини князя Ігоря в його походах проти ворогів Київської Русі. Тут все дихає історією. У навколишніх лісах відчувається відгомін сивої давнини.
У ті далекі часи засновники російського флоту своїми указами веліли вважати заповідними ліси, де ростуть дерева, придатні для кораблебудування. Розпочалися активна робота по розвідці і обліку придатних для кораблебудування лісів і гаїв. За розпорядженням Адміралтейської колегії капітан-лейтенант Шишкін обстежив ліси від Брянська по Десні до впадання її у Дніпро. Н.-Сіверські ліси вразили столичну комісію. п Дуби, модрини, соснові щогли і великомірні дерева виділялися у запас для "повсякчасного постачання флоту будівельного матеріалу".
До наших днів збереглася перлина Узруївського соснового лісу – 14 гектарів унікального корабельного гаю. Мальовничі узруївські пейзажі тягнуться на кілька десятків кілометрів.
* * *
У 1924 році на базі державних лісів і окремих урочищ, що належали приватним особам, створено Новгород-Сіверське лісництво, яке у 1929-ому – було перетворено в лісгосп, у 1931 році – в ліспромгосп, а у 1936 році – в лісгосп, котрий підпорядковувався Головлісохороні при РНК ( Раді народних комісарів) СРСР.
Його першим директором було призначено Михайла Слюнька, учасника І-ої світової та громадянської воєн.
Народився Михайло Михайлович у 1883 році в селі Буда-Вороб'ївка Н-Сіверського повіту Чернігівської губернії. Воював на фронтах першої світової війни, вітав Жовтневу революцію. А у 1918 році, коли війська кайзерівської Німеччини топтали старовинну Сіверщину, Михайло Слюнько партизанив у загоні Т.В.Черняка і брав активну участь у бойових діях проти ворога. Він керував третім Н-Сіверським, а у 1920 році і дев'ятим Українським радянським полком у бригаді Т.В. Черняка.
Повернувшись додому, колишній партизан працював головою Будо-Вороб'ївської сільради, а через деякий час став заступником завідуючого окружним земським відділом у Глухові, згодом перейшов на роботу у РАЙПО (інструктор) у м. Новгороді-Сіверському, був головою Биринської сільради.
А вже з 1932 року Михайло Слюнько пов'язав свою долю з лісовим господарством: спочатку він працював завідувачем лісорозсадника, а в період з1936 року до початку Великої Вітчизняної війни – директором лісгоспу.
У 1940 році – за наказом Київського територіального управління Головлісохорони – всі ліси місцевого значення передавалися в єдиний державний фонд. І Новгород-Сіверський лісгосп було розділено на Коропський та Н.-Сіверський.
У тяжку годину окупації нашого краю німецько- фашистськими загарбниками ліси зазнали великих втрат. Та відразу після звільнення Чернігівщини від гітлерівців розпочалося відродження лісового господарства. У вересні 1943 року – за розпорядженням уповноваженого ЦК КП(б)У і РНК УРСР полковника Топчія – організовується Новгород-Сіверський лісгосп у тих межах, в яких він існував до початку Великої Вітчизняної війни. До нього входило 7 лісництв: Орликівське (площею 8 771 га), Семенівське ( 4 946га), Краснохутірське ( 5 563 га), Костобобрівське ( 8 105 га), Узруйське ( 6 726 га), Вороб'ївське ( 3 828 га), Н-Сіверське ( 6 407 га).
З 22 жовтня 1943 року – за направленням Чернігівського обкому КП(б)У і Н.-Сіверського райкому КП(б)У директором лісгоспу було призначено В.А. Кожуха, відновлювався штат працівників лісгоспу.
В цьому ж році відновив свою роботу і хімлісгосп, який займався заготівлею живиці та осмолу.
А на початку березня 1944 року наказом Київського управління лісоохорони призначається на посаду директора Н.-Сіверського лісгоспу Михайло Слюнько, який повернувся з евакуації. Михайло Михайлович працював у роки війни бригадиром Товолшанського лісомеліоративного розсадника в Балашовському районі Саратовської області. Як тільки рідний край звільнили від ненависного ворога, він прибув на Чернігівщину і ( в найскладніший період! ) до 1950 року очолював Н.-Сіверський лісгосп.
Пізніше працював тут завідуючим цехом, майстром лісокультур. З 1956 року Михайло Слюнько – персональний пенсіонер республіканського значення. За заслуги перед Вітчизною перший директор Н.-Сіверського лісгоспу був нагороджений орденом Леніна і багатьма медалями. Він прожив 95 років і користувався шаною й повагою односельців.
Надзвичайно важкими були перші повоєнні роки. Зруйноване війною народне господарство вимагало неймовірних зусиль для своєї відбудови. Працівники лісництв трудилися самовіддано й напружено, щоб справитися з доведеними завданнями.
У 1950 році Чернігівське управління лісового господарства направляє Комара… керівником Н.-Сіверського лісгоспу.
Від лісівників у той час вимагалося збільшення деревини і лісопродукції – країна будувалася, відроджувалася. Отож у лісгоспі відкрилося ще два додаткові торгівельні пункти – в Краснохутірському та Костобобрівському лісництвах.
З кінця 1952 року лісгосп очолював Д. Добичин, з 1956-го – П. Красницький, з квітня 1959-го року – А. Синявський.
Згідно постанови Ради Міністрів УРСР та постанови Чернігівського облвиконкому (березень 1960 року), до складу Н.-Сіверського лісгоспу увійшли землі місцевих колгоспів загальною площею 3 428 га. У вересні цього ж року ( наказ по Головному управлінню лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР) Н.-Сіверський лісгосп розділявся на два: Семенівський та Н.-Сіверський.
А у вересні наступного року до складу Новгород-Сіверського лісгоспу були включені Лізунівське і Володимирівське відділення підсобного господарства. Розпочалася робота по будівництву контор Кіровського, Лосківського та Володимирівського лісництв, а також цеху переробки в селі Лоска і житлових будинків у лісництвах та в Н.-Сівіерському.
З вересня 1973 року директором лісгоспу став Й. М. Райчинець. У 1980 році завершилося будівництво нижнього складу з під'їзною колією в Н.-Сіверському, а в 1981-ому – добудована у місті нова контора лісгоспу та зведені житлові будинки для лісівників.
З травня 1984 року посаду директора лісгоспу обіймав Ф.М. Сивуха. Саме в цьому році було збудовано цех переробки деревини на території нижнього складу.
У 1987 році лісгосп очолив М.І. Грицик. Тоді ж розпочалося будівництво нових контор для Краснохутірського та Узруївського лісництв; споруджувався новий гараж для автомобілів.
На основі наказу Міністерства лісового господарства України "Про організаційну структуру управління лісовим господарством України" у жовтні 1991 року Н.-Сіверський лісгосп перейменовано в держлісгосп.
З березня 1993 року колективом підприємства керує М. М. Засько, заслужений лісівник України. У держлісгоспі виконується повний комплекс лісокультурних, лісогосподарських та лісозаготівельних робіт.
