31/01/2014
0Майже кожен п’ятий гектар сільськогосподарських угідь на Тернопільщині осушується закритим гончарним дренажем. Водно-повітряний режим регулює розгалужена інженерна інфраструктура внутрігосподарських меліоративних систем — 2253 гідротехнічні споруди (мости, трубчаті переїзди), а також осушувальні й провідні канали протяжністю 3240 кілометрів.
НА ЖАЛЬ, статистичних даних про те, як працює меліорований гектар, на сьогодні вже немає. Не звітують про це ні сільські ради, ні орендарі, ні пайовики. Хоча державі варто було б знати, яка ж віддача від укладених свого часу в галузь коштів. Наприклад, на Тернопільщині, згідно з паперами, за роки незалежності на меліорацію витрачено аж 271 млн. грн. Та чи за призначенням використана ця досить солідна сума? Адже почалися зворотні процеси — земля подекуди знову перезволожена, малопридатна для обробітку. Зокрема, 2,4 тис. га колишньої ріллі перетворилися на звичайне болото, яке вже не просихає навіть у порівняно небагаті на дощі роки.
І це, кажуть фахівці, лише початок. А засів був іще під час реформування агропромислового комплексу. Сходи з’явилися, коли внутрігосподарські канали і споруди, півтора десятка років залишаючись без догляду, замулились, позаростали чагарниками, почасти вийшов із ладу дренаж. Той спадок муляв правонаступникам колишніх колгоспів.
— Побудовані системи раніше ми передавали на баланс колективним господарствам, які обслуговували їх власними невеликими бригадами, — згадує начальник відділу експлуатації водогосподарських об’єктів Тернопільського обласного управління водних ресурсів Сергій Бліндар. — Коли ж господарства реформували, землю розпаювали, а майно поділили, то ці об’єкти меліорації стали нічийні та приречені на занепад. 2003 року Кабмін начебто знайшов вихід — дозволив безоплатно передати їх територіальним громадам сіл і селищ. Передали…
Судячи із нинішнього стану справ, таке рішення уряду було малоефективне. Наприклад, на Тернопільщині інженерна інфраструктура, яка відповідає за регулювання водного режиму на 165 тисячах осушуваних гектарів, перейшла під опіку 433 сільських рад області, послуговуються нею майже 50 тисяч власників та користувачів земельних наділів, однак ця споруда у вкрай поганому технічному стані. Болотна рослинність густо вкрила більше половини каналів, третина гідротехнічних споруд пошкоджена.
Про те, що подібне може трапитись загалом в Україні, свого часу попереджали експерти, били на сполох народні депутати. На початку 2006-го, через три роки після передачі меліоративних систем на баланс органам місцевої влади, у Верховній Раді навіть відбулося парламентське слухання з проблем галузі. Причини погіршення її технічного стану були на поверхні. Наприклад, реконструкцію меліоративних систем держава фінансувала… на один відсоток! Подекуди осушувані землі вже почали списувати. Недосконала система кредитування заважала виправити ситуацію за рахунок банківських позичок. Виявлені недоліки і прорахунки мала б усунути цільова програма, запланована на наступне п’ятиріччя, проте фінанси знову підвели.
На Тернопільщині життєдіяльність меліорації намагались підтримати і коштами з місцевих бюджетів. Обласну програму відновлення внутрігосподарських осушувальних систем, розраховану до 2010 року, вдалося виконати на 54%. Наступна, затверджена сесією обласної ради на період до 2015 року, мала надолужити упущене. Однак поки що спостерігається суцільне «пакращання», бо катастрофічно не вистачає бюджетних коштів. А чи долучилися до фінансування цих систем ті, хто безпосередньо користується меліорованими гектарами?
— Фактично орендарі мали б подбати про підтримку таких угідь у доброму стані. Та вони не поспішають вкладати свої кошти. От, кажуть, коли земля стане їхня, тоді, можливо, потратять гроші й на ремонтно-доглядові роботи. Але, бачимо, що вже є перші «ластівки»… Наприклад, ФГ «Коваль» Гусятинського району звернулось до працівників нашого міжрайонного виробничого підрозділу, щоб промили дренажні колектори та очистили канали від чагарників. Бо замокали посіви. І тепер фермер спокійний за врожай. А декотрі господарі в Підволочиському, Зборівському районах не скрізь уже навіть сіяти можуть — болота перешкоджають. Однак ремонтувати системи, які вийшли з ладу, не хочуть. А тим часом мочарі наступають, — наводить протилежні приклади заступник начальника облводгоспу Віталій Гончар.
Можливо, не всі фермери можуть розрахуватися за виконані роботи з ремонтниками міжрайонних і меліоративних управлінь, але могли робити хоча б елементарне — бодай скошувати бур’яни на каналах. А якщо говорити про багатших…
Років три тому в жнива сильна злива перетворила поля неподалік Тернополя в суцільне плесо. Та вже через короткий проміжок часу земля підсохла, можна було продовжувати роботу. «Воду акумулювали чотири канали міжгосподарської мережі, які обслуговують (за державні гроші) наші служби, тому пшеничку врятували, — розповідали меліоратори. — Дуже задоволений був гендиректор агрохолдингу, котрий орендує тамтешню землю. Ми ж показали йому ще один внутрігосподарський канал, який теж міг увібрати частину води, однак був украй запущений. Попросили почистити. Думаєте, бодай гривню на ту справу дав? Зате скільки собі грошей до кишені від тої землі кладе…»
Для декотрих бізнесменів, які намагаються якомога більше землі сконцентрувати в своїх руках, окремі меліоративні об’єкти тепер навіть зайві. Щоб долучити до обороту додаткові гектари, засипають «непотрібні» канали, розбирають містки-переїзди, переорюють дороги.
Якось у сусідній області потрапило на очі рішення сесії сільської ради. Цікавий документ, по суті, вже типовий: «Про ініціювання процедури щодо списання меліоративних систем на окремих земельних площах». Мотив: люди не можуть оформити право власності на земельні ділянки, аби використати їх під житлове будівництво. Тож майже 100-гектарна площа отримала інше призначення. Під боком обласного центру, звідки, мабуть, переважно і були забудовники.
Але не те здивувало. Вразило, з якою легкістю можна «списати» угіддя, в які вкладені чималі народні кошти. 2006-го тодішні Держкомводгосп України і Держкомзем затвердили «Порядок списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель у богарні та осушуваних у немеліоровані угіддя». Аби застосувати його, достатньо виявити «порушення проектного режиму роботи осушувальної системи під впливом природних факторів і господарської діяльності внаслідок зміни гідрологічного режиму». За нинішнього фінансування робіт щодо відновлення об’єктів меліорації такі «порушення» можуть стати масовим явищем.
