21/06/2022
0Недавно наткнулся на публикацию о подвиге семи молодых и крепких мужчин -житомирян, объединенных, как минимум, общей любовью к охоте. Подвиге – совершенном на второй день войны. В то время, когда о нем писали электричества в Ирпене наверняка уже не было и может быть поэтому я увидел репортаж и видео только несколько дней назад…причем совершенно случайно. Ниже они размещены для Вас, но это не всё.
Зробили майже неможливе: сміливці з Житомира врятували понад 1000 ракет до комплексів «Стугна», «Корсар», «Нептун» та «Вільха»
Семеро хоробрих чоловіків із Житомира на другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого, вивезли понад тисячу одиниць боєкомплекту з-під носа у ворога.
Двома вантажівками вони дістались до складів з озброєнням, за кілька кілометрів від яких уже були позиції російських військ. Про це йдеться у сюжеті “Факти ICTV“.
Зазначається, що серед врятованих боєприпасів були ракети та комплектовання до таких сучасних видів озброєння, як “Стугна-П”, “Корсар”, “Нептун” та “Вільха”. Організував усе житомирський мисливець Віктор Олійник.
“Коли війна в країні, може прилетіти в будь-який момент. Ми розуміли, що є небезпека, що можемо не повернутися, проте ми поїхали”, – каже інший житомирянин, Дмитро Мосійчук.
Чоловіки знали, на ці цехи вже полювали окупанти. Через імовірність захоплення та ракетні удари по військових об’єктах, були мізерні шанси навіть дістатися до підприємства. Але вони доїхали й почали вантажити.
Загроза була не лише із неба, оскільки під час перших рейсів екіпаж на своєму шляху зустрів російську ДРГ.
“В принципі, ми вже повинні були по них стріляти, але було незручно, тому що водій сидів збоку. Ми по рації одразу передаємо фурі: “Сергій, дави їх”. І Сергій на повороті затискає цей бус – і ми колоною проходимо на швидкості. Чудо відбулось”, – розповів Вадим Олійник.
Зазначається, що спочатку чоловікам вдалось вивезти понад тисячу ракет до протитанкових комплексів “Стугна-П” та “Корсар”. Потім було ще шість успішних виїздів – по ракети до системи залпового вогню “Вільха” та комплектовання до “Нептунів”.
250-кілограмові снаряди до “Вільхи” вантажив 80-річний дідусь, який колись працював на складі електриком. Він під постійними обстрілами керував краном.
“Він підбігає до дверей, тримається за серце і каже: “Все, хлопці, не можу”. Я розумію, що треба вантажити, кажу: “Діду, треба, ідемо, у мене двоє дітей, ти вже старенький, але давай – разом ми зараз усе зробимо”, – розповів Віктор Олійник.
Після завантаження боєприпаси довелося везти майже два десятки кілометрів трасою Київ – Ковель, яку на той час активно прострілювали російські війська. Заповненні боєприпасами вантажівки їхали повільно та з вимкненим світлом.
А невдовзі після того, як майже все було вивезено, у порожні склади прилетіли ворожі ракети.
Зараз чоловіки кажуть, тепер найприємніше для них – дивитись відео з передової, як їхніми боєприпасами знищують російську техніку та наближають перемогу.
Что то для меня очень знакомое промелькнуло в этом репортаже. Я списал это на местно-профессиональный колорит: у житомирян есть что-то в глазах и речи чего нет у их соседей, а охотники имеют нечто в манере общения, чего нет у врачей и полицейских. Однако дело оказалось не в этом. Суть в том, что я, как и вся лесная отрасль уже слышали о Викторе Олейнике и признаюсь, что я даже записал его фамилию. Давайте вспомним как это было.
Теперь понятной становится концовка первого репортажа в которой Герой передает привет какому-то Володе. Чтобы не пересматривать репортаж – нажмите ссылку снизу….
https://www.youtube.com/shorts/cY0g2IjiMHY
История явно не закончена… Если знаете, расскажите о том, наградил ли Президент героев? И если “да”, то как?
Мы со своей стороны для Виктора и его друзей размещаем песню… Надеюсь всем очевидно, кто определил её выбор…
