15/01/2014
0С удовольствием размещаю эту статью и присоединяюсь к поздравлениям. Смотрю на снимок и убеждаюсь,- чистые душою люди остаются красивыми не смотря ни на что. Это всех на большом снимке касается…М.Попков
Борис Володимирович Романський у лісовому господарстві – постать справді історична: потомствений лісівник, професіонал вищого ґатунку, автор унікальних методик створення рукотворних чорноліських дібров, талановитий організатор, керівник і педагог, колишній начальник Кіровоградського обласного управління лісового господарства.
Цю людину, причетну до створення сучасного вигляду лісової Кіровоградщини, поважає і цінує не одне покоління лісівників.
Сьогодні йому – 85!
Виріс Борис у лісі, у нього були лісничими і батько, і дід. Тож любов до лісу у нього – це славетна родинна спадщина. Премудростям догляду за лісом його навчали ще з дитинства. У 1944 році п’ятнадцятирічного юнака на фронт не взяли, а призначили працювати лісником. У післявоєнні роки, після закінчення середньої школи, за станом здоров’я не зміг Борис Романський навчатися у вузі, до якого вступив, і після лікування став учнем Чорноліської лісної школи, яка додала йому професійних знань і видала путівку в життя. Із цієї лісної школи розпочалось його професійне зростання, із неї стартував він у практичну лісогосподарську діяльність.
Розпочинав Борис Володимирович помічником лісничого Комсомольського лісництва, потім працював лісничим Хіровського лісництва.
Пізніше, за велінням партії, довелось певний час попрацювати і директором Хіровського меблевого комбінату, хоча душа увесь цей час прагнула ростити ліс. І при першій нагоді із задоволенням знову повернувся до улюбленої справи – вирощувати ліс на посаді лісничого.
Під керівництвом лісничого Романського уже на той час було створено багато цінних лісових культур. Окремі ділянки створених ним рукотворних лісових насаджень взяті на науково-дослідний облік і носять назву «лісових культур Романського», тобто визнані зразковими для умов Чорного лісу. Ці ділянки, як правило, демонструвалися на семінарах і виробничих нарадах лісівників України. Тому, згадує колишній головний лісничий облуправління Віктор Усенін, нікого не здивувало призначення Романського директором новоствореної у 1968 році Компаніївської лісомеліоративної станції, яка пізніше була перетворена у лісгосп.
Зона діяльності Компаніївської ЛМС охоплювала на той період південну, сугубо степову, частину нашої області. Із лісового фонду налічувалося кілька невеликих яружних урочищ, а лісових смуг практично не існувало. Розорені відкриті степи не раз зазнавали вітрової ерозії у вигляді пилових бур і потребували негайного лісомеліоративного захисту. За два роки на краю райцентру Компаніївки, біля урочища «Андріянів став», під безпосереднім керівництвом директора новоствореного підприємства було побудоване компактне лісове селище із виробничих та житлових будівель. Працівники лісомеліоративної станції щорічно створювали по 400-500 га лісових насаджень. Станція була однією з кращих в Україні. Її досвід роботи вивчали не лише в Україні, а і у Москві, на ВДНГ.
У 1973 році, з метою покращення роботи провідного в області Чорноліського лісгоспзагу, Борис Володимирович, за рішенням керівництва області, був переведений на посаду директора цього підприємства, а водночас і директора Чорноліської лісної школи. Лісгосп тоді швидко відновив втрачені передові позиції, а Борис Володимирович, за наказом Мінлісгоспу України, через два роки був призначений на посаду начальника обласного управління лісового господарства. Керівником лісової галузі Кіровоградщини Борис Романський працював до виходу на пенсію, майже 15 років.
Як керівник Борис Володимирович був енергійним, умілим, передбачливим, користувався великим авторитетом серед лісівників не тільки нашої області, а й інших областей степової групи.
Як людина – завжди був об’єктивним, доступним, розсудливим і справедливим, за що його любили і поважали підлеглі працівники.
Борис Володимирович багато уваги приділяв капітальному будівництву. За період його керівництва були побудовані нові типові контори Голованівського, Світловодського, Чорноліського лісгоспзагів, контори ряду лісництв, кілька лісових кордонів, цехи переробки Світловодського і Чорноліського лісгоспзагів. Також було побудоване і сучасне приміщення обласного управління.
Борис Володимирович велику увагу приділяв підбору кадрів, для молодих спеціалістів був учителем і наставником. Я особисто вдячна долі за те, що працювала під керівництвом Романського і його наука і мудрі настанови стали для мене запорукою мого подальшого професійного зростання.
Після досягнення пенсійного віку Борис Володимирович деякий час працював у обласному Товаристві мисливців та рибалок, а потім повністю перейшов на заслужений відпочинок. Але увесь цей час він підтримує зв'язок із колишніми колегами, цікавиться виробництвом, за можливості навідується в обласне управління.
Сьогодні у ветерана праці лісового господарства Кіровоградщини Бориса Романського не та прудкість – і ноги дещо підводять, і в цілому моторика не та, що в молодості. Це й не дивно. За трудові роки в лісовому господарстві ноги виходили такий кілометраж, який не підлягає обчисленню. Роки давно повернули на осінь – зозуля накувала уже вісімдесят п’ять літ, лише душа не старіє і повертає у спогадах до єдиної улюбленої лісової справи.
У 2013 році дубовому лісу, який він садив у молодості, виповнилося 55 років. З такої нагоди за ініціативи начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Наталії Ревенко була організована поїздка ветерана на зустріч із його лісом. Ці відвідини до Чорноліського лісгоспу стали для Бориса Володимировича бальзамом для душі.
Сьогодні ветеран Романський радий тому, що є таким, як він, гідна заміна.
А ще у нього є радість і гордість – онука Олена, яка продовжує лісову династію і, закінчивши лісогосподарський факультет НАУ, як молодий спеціаліст, набирається досвіду, осягає власним розумом і серцем усю велич лісівничої справи у лісах уже рідної їй Кіровоградщини.
Лісівники Кіровоградщини щиро вітають Бориса Володимировича із славетним Ювілеєм і освідчуються йому у повазі і вдячності за співпрацю у справі примноження і збереження лісових багатств Кіровоградщини.
Нехай плоди Вашої праці ще впродовж багатьох років слугують прийдешнім поколінням, а Вам додають життєвих сил, здоров’я і наснаги на многії літа.
Хай віддячує Вам, шановний ювіляре, уквітчана зеленню лісів, рідна земля божественним даром довголіття.
