Де господар хазяйнує – там звірина ходить….

Озброївшись диктофоном та фотоапаратом, вирушаємо до мисливських угідь, аби подивитися, як там господарюють у зимовий період.

Спочатку їдемо до Гадяцького району. Тут нас зустрічає мисливське господарство «Факел» та Безвіднянське мисливське господарство ДП «Гадяцький лісгосп», що розташовані на території Гадяцького району. Супроводжують досвідчені мисливці та справжні любителі своєї справи міжрайонний мисливствознавець ДП «Гадяцький лісгосп» Володимир Кизь та директор мисливського господарства «Факел» Василь Бузало.

Нині на території Гадяцького району працюють чотири мисливські господарства: «Хантер» (має 55 тисяч гектарів мисливських угідь), «Горизонт» (37 тисяч гектарів), «Факел» (29,3 тисячі гектар), та державне підприємство «Гадяцький лісгосп» (6 тисяч гектар). У зоні діяльності лісгоспу також знаходиться ще й Зінківський район, де теж господарюють чотири мисливські господарства.

Два господаря

Мисливські угіддя «Факел» розташовані на території Лютенського лісництва та польових угіддях с. Лютенька, Соснівка, Рашівка, Лисівка, Сарів. Створюючи тут господарство ще шістнадцять років тому, одразу подбали про належні стосунки з місцевим населенням. Для мисливців цих населених пунктів організували безкоштовне полювання.

А полювати у господарстві є на кого: по хутрових найбільше зайця, а по парнокопитних – кози. Зокрема, водиться понад сотня благородних та плямистих оленів, понад півтори сотні кози, до весьми десятків кабанів. Постійними мешканцями мисливських угідь є й лосі, зайці, єнотовидні собаки, лисиці та інша дичина. Щоденно дбають про охорону та належний догляд за тваринами п’ять єгерів.

Переплітаються з «Факелом» мисливські угіддя Гадяцького лісгоспу, які хоч і значно менші за розміром, та завжди тримають першість у показниках ведення мисливських господарств. За ними піклується два єгері та досвідчений мисливствознавець. Є 2 патрульних автомобілі, коли потрібно прочистити дороги від снігу, викоритовують тракторну техніку.

Хоча мисливське господарство «Безвідне», тобто без води, та є чимало звірини: до шести десятків кабанів, сотня козуль, більше двох десятків оленя та 25 лосів. Зокрема останньої звірини у господарстві найбільше у районі, оскільки у даних лісових угіддях багато молодої сосни, яка є гарним харчем для лосів. 

Загалом же кількість тварин у господарствах оптимальна. Для кожного виду є своя чисельність. Згідно норм на 1000 га придатних для мешкання має водитися 15,5 голови кози, 4,5 кабана, 2 оленя, 20 зайців, 1 лисиця на 2000 га. Якщо чисельність менша, ніхто не погоджує ліміти полювання.

Між господарствами добросусідські відносини. Завжди намагаються годувати і завозити дичину в обидва угіддя, щоб був баланс тварин у природі. Бо коли звірі переходять з одного господарства в інше, господарі не дуже хвилюються, адже знають, що дичина скрізь буде ситою та доглянутою.

– Тому мають бути приблизно однакові режими охорони, відтворення поголів’я та експлуатації угідь. Тобто у всіх сусідніх господарствах мають однаково годувати тварин, завозити нових особин, аби поновити кров, і відстрілювати мінімум дичини, щоб не зашкодити популяції. Добросусідські стосунки в мисливському господарстві важливі як ніде, — розповідає міжрайонний мисливствознавець ДП «Гадяцький лісгосп» Володимир Кизь.

А ще у мисливських угіддях постійно проводиться поповнення дичини за рахунок привезення з інших територій. Така практика є спільною для обох господарств. Завозили і оленів, і кабанів, і байбаків та іншу звірину. У Безвіднянське мисливське господарство для «поновлення крові» завезли 7 кабанів, потім 17оленів, і на наступний рік ще 5. У січні 2013 року завезли з «Залісся» 27 диких кабанів. Частина і зараз залишається у вольєрі – самка з поросятами, які потім будуть випущені у дику природу.
«Піонери» у підгодівлі

Їдучи мисливськими угіддями, бачимо, що господар на своєму місці, адже в першу чергу дбає, щоб тварини були ситими. Щоб звір водився та розмножувався – годують цілий рік. Коли розпочали вигодовувати тварин, то вони стали всі однакового розміру. Адже підгодівля здійснюється і влітку, і взимку.

– Те, що говорять, підгодівля сто днів – це не для нас, – розповідає Володимир Кизь. – У нас тварини завжди ситі, а тому і є дичина ( а це й справді так. Нам перебігають дорогу трійка молоденьких кізочок, а земля старанно перерита слідами від свиней, та й дерева всі витерті знизу. – автор.).

Для того, щоб забезпечити всіх тварин необхідними умовами, у мисливському господарстві «Факел» облаштували 17 підгодівельних майданчиків. Обов’язковими атрибутами на кожному є годівниці, солонець, купальна. Щоб дичина була ситою годують 1 раз на тиждень, у зимовий період – 2 рази.

– Наша організація діє вже шістнадцятий рік. А тому вже напрацьований механізм, сформований тісний контакт з місцевими мисливцями, а для тварин забезпечені усі умови для комфортного їх перебування, – говорить Василь Бузало. – А сильний холод та голод змушує звірину підходити до годівниць. У нас не одне покоління тварин ходять до цих майданчиків і не бояться.
Зазвичай стандартний майданчик для підгодівлі включає: годівницю з якісним кормом – як бункерна, так і звичайна, або очищений від снігу майданчик. Оскільки у господарствах підгодівля проводиться протягом року, то обов’язково годівниці накривають, щоб корма не псувалися, а при теплій температурі, щоб не проростали. Мисливці пояснюють, що у годівниці постійно повинен знаходитися харч, бо якщо буде перерва, навіть в один тиждень, – тварини перестануть відвідувати підгодівельні майданчики. Якісний корм, перш за все: кукурудза, пшениця, жито, а також сіно й силос. У підгодівельному майданчику обов’язково є солонець, інколи й не один, а три-чотири. Крім того, сінники і нафтова купальня – від комарів, кліщів та інших комах. Якщо є можливість розташування, то підгодівельний майданчик повинен розташовуатися поблизу водойми. Також ставлять і спостережні вежі, з яких можна слідкувати за популяцією тварин.

Щороку на потреби мисливського господарства «Факел» інвестори витрачають 400 тисяч гривень. Ці кошти, зокрема, йдуть і на підгодівлю тварин.

Чимало витрачають на утримання Безвіднянського миливського господарства. Адже тут вдало функціонують 12 підгодівельних майданчиків. На них розташовані бункерні годівниці, корита з навісами, жиловильні для відлову кабінаів, на 2-х підгодівельних майданчиках – спостережні вежі, на 5 майданчиках штучні водопої, поруч з ними купальні з нафтопродуктами – їх всього 8, на кожному майданчику солонці – від 2-до 8.

– Річна потреба у кормах становить від 48-до55 тонн. Це кукурудза, ячмінь, овес, крім концентрованих кормів, заготовляємо сіно й кукурудзяний силос, – розповідає Володимир Кизь. – Його на зимовий період заготовляємо до 15 тонн. Тварин же годуємо весь рік по мірі поїдання, як тритина годівниць пустих – починаємо підсипати харч.

До речі, мисливські господарства у Гадяцькому районі переймаються не лише підгодівлею та охороною диких тварин, а й збереженням лісу. За словами Володимира Кизя, ці моменти чітко вписані в угодах про оренду угідь. Зокрема, зобов’язані й за збереженням молодих насаджень сосни доглядати та щороку обробляти деревця репелентом. Процедура ця далеко недешева, зважаючи на вартість самого препарату та той факт, що при обробці дерев використовується виключно ручна праця. Проте мисливські господарства на такі витрати йдуть незалежно від форми власності. І підтримують добросусідські стосунки, дбаючи про збереження лісу та фауни.