Залісення має бути зваженим

Велика Британія рахує майбутні гроші.

Підготував Олександр ВИНОГРАДСЬКИЙ,

Газета “Природа і суспільство”

Історично у Британії привабливість лісового господарства, як активу, в основному, пов’язана з його потенційним доходом для лісовласника. Останнім часом значний обсяг діяльності в цьому секторі пов’язаний також і з важливою роллю, яку дерева відіграють у боротьбі зі зміною клімату, а також їх різноманітними функціями для суспільства. Однак, курс на збільшення посадки нових дерев викликає неоднозначну реакцію в експертів і землевласників.

Стан і структура лісів

На початку XX ст. територія Великобританії була покрита лісом лише на 5%. Поштовхом до активізації лісорозведення та створення окремої лісової служби стала воєнно-морська блокада в часи Першої світової війни, яка обмежила постачання в країну деревини. Сьогодні загальна площа лісів у Великобританії досягла 3,2 млн га, що становить 13% від її загальної площі. При цьому 44% лісів (близько 1,4 млн га) сертифіковані незалежними організаціями як екологічно керовані.

У приватній власності перебуває майже 73% лісових ресурсів Великобританії. Власниками цієї частки лісів є, крім приватних осіб, також бізнес, благодійні та інші недержавні фонди, церкви. За статистикою, налічується близько 40 тис. приватних лісовласників, які володіють площами понад 5 га. Хвойні породи становлять приблизно половини (51%) лісової території Великобританії, хоча ця частина варіюється від 26% в Англії до 74% у Шотландії. Рідна деревна флора Великобританії налічує 32 види, з яких 29 – широколистяні. Промисловість і населення Великобританії використовують, щонайменше, 50 млн тонн деревини на рік, більше 75% з якої становлять хвойні породи. При цьому частка використання власної сировини не перевищує 10%.

Від імені уряду функції управління, дотримання лісового законодавства та лісової політики в цілому здійснює Комісія з лісового господарства (Forestry Commission, FC). У державній власності перебувають 27% лісових угідь, більша їх частина знаходиться в управлінні FC та її уповноважених органів (наприклад, FC Англії та національних ресурсів Уельсу). Деякі лісові масиви є власністю інших державних установ, які підпорядковані місцевим органам влади.

Основу для правового і сталого управління лісовими ресурсами формують Лісовий стандарт Великобританії та Закон про лісове господарство 1967 року. Ліси є важливим рекреаційним об’єктом. Вільний доступ дозволено на 98% від усієї площі державних лісів. Про доступ до приватних лісів об’єктивної інформації немає. Близько третини лісів охоплені різними режимами охорони, однак об’єкти з суворим режимом охорони займають незначну площу.

Планування і очікування

У 2019–20 роках у Великобританії було створено 13,7 тис. га нових лісів, причому хвойні породи становлять 57% цієї площі. При цьому місцеві експерти відзначають, що підхід останніх років, який базувався на принципі «правильне дерево у правильному місці» поступово змінюються на «правильне дерево у правильному місці для правильного результату». Саме це може гарантувати, що існуючі та майбутні ліси і лісові масиви будуть мати необхідне комерційне та соціальне призначення.

Слід зазначити, що в англійців історично склалося ставлення до лісів як активу, який може приносити потенційний дохід його власнику. Така ж політика, здебільшого, багато років панувала у відношенні до цього ресурсу і на урядовому рівні. Втім, за останній час ситуація почала змінюватись і тепер значний обсяг діяльності в лісовому секторі пов’язаний з важливою роллю, яку дерева відіграють у боротьбі зі зміною клімату, а також їх перевагами для суспільства та іншим екологічним внеском.

У зв’язку з цим та на тлі зростаючого інтересу інституційних інвесторів до землі, на урядовому рівні були поставлені амбіційні цілі посадки нових дерев як частини «чистого нульового виклику». Такий інтерес до залісення викликав і суперечки в суспільстві, частково тому, що воно зосереджено, в основному, на виділенні вуглецю для боротьби зі зміною клімату. Зокрема деякі місцеві громади та немало приватних землевласників поставили під сумнів доцільність масової зміни землекористування, вважаючи, що уряд не враховує довгострокову перспективу в частині продуктивності створюваних лісових масивів. Незалежні дослідження показали, що нові ліси (0–20 років) мають у середньому на 15% меншу продуктивну площу, ніж старі ліси (60–80 років), і не вся ця втрата продуктивності пов’язана з якістю землі.

Слід відзначити, що Сполучене Королівство має дуже добре розвинену структуру проєктування, яка забезпечується за допомогою UK Woodland Assurance Standard (UKWAS). Це незалежний стандарт сертифікації для підтвердження сталого управління лісовими масивами у Великобританії, який використовується як для сертифікації за FSC, так і PEFC. Спеціалісти відзначають, що застосування UKWAS допомагає визначати, де можна садити дерева, а де фізичні та інші обмеження, наприклад, глибокий торф або запланований ландшафтний заповідник тощо, можуть зменшити площу насаджень. Між тим, враховуючи частку приватної власності лісів, при плануванні посадок урядові служби змушені проводити попередні консультації із зацікавленими сторонами з широкого кола питань, що, в підсумку, може значно впливати на фактичний розмір ділянки, яку можна засадити. В короткостроковій перспективі це несе ризик поставити під загрозу цілісність створюваних лісових активів і принести сумнівні довгострокові вигоди.

Враховувати довгострокові результати

Комітет зі зміни клімату Великобританії у своєму звіті «Землекористування: політика для «нульового чистого об’єднання» у Великобританії» рекомендує уряду провести заходи зі збільшення лісового покриву на 4%. Для цього потрібно висаджувати дерев на 30 тис. га щорічно.

Між тим, як свідчить дослідження, проведені фахівцями британської компанії Savills, рішення щодо засадження більшої кількості земель із різних причин є складним, а поточна зосередженість на довкіллі загрожує створенням покоління лісових масивів, які постраждають від втрачених можливостей. Зокрема короткострокові рішення щодо збереження існуючого біорізноманіття не враховують відсутність пов’язаного з ним майбутнього доходу, а також його життєздатності як лісистої місцевості в рамках зміненого ландшафту. Як показує проведений Savills аналіз, непродуктивні частини лісових угідь сьогодні оцінюються приблизно в п’яту частину продуктивних. Також, значні площі землі, які необхідні для виконання урядових цілей щодо нових посадок (додатково 7,5 тис. га на рік) повинні будуть вилучатися з альтернативних систем господарювання, в основному, призначених для вирощування сільськогосподарської продукції.

Тому, вважають дослідники, уряд має втрутитися і розробити чіткішу систему компенсації, щоб уникнути спротиву землевласників при досягненні своїх цілей. В країні, де зміни у землекористуванні перебувають під пильною увагою, а доступність землі обмежена, необхідне максимально продуктивне її використання. У деяких випадках, рішення на користь одного використання може бути на шкоду іншому. Тут допоможе чіткіша ієрархія створення лісових угідь, яка враховує повну цінність лісу протягом усього його життя. Зрештою, лісова політика повинна керуватись збалансованим підходом, який веде до реалізації принципу «правильного дерева, у правильному місці, з правильним результатом», що дозволить забезпечити довгострокову стійкість і цінність лісу.