Прифронтовий лісгосп

Природа стала на захист.

Володимир ВАСИЛЬЧУК,Газета “Природа і суспільство”

Спустошливе полум’я вогню знову прокотилося лісовими масивами Житомирщини. На цей раз його приніс ворог – російські окупанти. Прямій агресії піддалися багатостраждальні Народичі, декілька населених пунктів громади попали під окупацію, якраз напередодні 36-ї річниці Чорнобильської аварії. Місцеве населення ще, як кажуть, не відійшло від однієї біди, як прийшла інша, руйнівніша і жорстокіша, війна безжалісно обпалила «пошарпані» радіацією землі.

Важкий удар взяла на себе й природа, поліські ліси, болота і узлісся зараз буквально «усіяні» ракетами, бомбами і снарядами. Бойові ураження були нанесені також по словечанських, овруцьких, коростенських, малинських лісових угіддях. До речі, саме поліська природа стала значним форпостом на шляху ворожого просування в глиб України. Так, у перші дні війни загарбники спробували просунутись біля Словечного у бік Овруча – Коростеня, але ворожа техніка стала застрягати в поліських болотах і була відразу знищена українськими захисниками. Тому від подальших намірів просування у цьому напрямку ворог відмовився. А згодом розбиті й дезорієнтовані окупанти під Києвом, ще тижнями блукали в непрохідних поліських хащах. Там їх уже відловлювали місцеві жителі разом із теробороною.

Загальні втрати від руйнування інфраструктури і лісових угідь, мабуть, буде надто важко порахувати, але вже зараз зрозуміло, що це десятки і сотні мільйонів гривень. Поки що розпочались роботи з відновлення тимчасових мостів і переправ, ремонту автомобілів. А лісівники, незважаючи на воєнний час, розпочали й продовжують посадку молодих саджанців на територіях, де це вже дозволено і можливо.

Відновлює ліс прифронтовий лісгосп

Любовицьке лісництво Радомишльського держлісомисгоспу займає 4196 гектарів угідь і традиційно межує з Іванківською громадою Київської області, де у березні точилися надзвичайно жорстокі бої. І хоча лінія фронту пройшла за 4–5 кілометрів від так би мовити центру лісництва, сама його територія серйозно постраждала.

– Відбулося, щонайменше, 4–5 артилерійських уражень, – із сумом розповідає лісничий Любовицького лісництва Ярослав Ушко. – Майже вся садиба лісництва зруйнована: знищено склади ПММ, деякі господарські будівлі, пошкоджено автомобілі. Добре, що встигли вивезти в ліс трактори.

– Лісові угіддя також постраждали? – запитую у Ярослава Петровича.

– Дуже багато стиглих дерев побито, цілі лісові масиви спалені ворожими «Градами» й «Ураганами». Там залишилося ще чимало нерозірваних мін і снарядів. Є такі угіддя, куди нас військові до цього часу не пускають. Там працюють сапери. Це територія поблизу сіл Кухарів та Оливи Іванківської громади.

– А де новий ліс садили?

– На територіях, де не велись бойові дії, ми вже посадили молоді саджанці, загалом, створили більше 7 гектарів нових лісопосадок. До речі, таким й був план на нинішню весняну лісокультурну кампанію.

Таких страшних викликів ще не було

Радомишльські лісівники перебирають у пам’яті всі «уразні» події останніх десятиліть. Найбільші загрози лісу несли посухи і пожежі, особливо остання – у квітні 2020 року, вона спустошили майже всю північну частину області. Тоді у Радомишльському держлісомисгоспі були лише локальні загорання, але напруга була зависокою.

Та зараз у воєнний час працювати доводиться ще більш обачно і напружено.

– Незважаючи на війну, процес лісовідновлення у нас не зупинявся і планові показники ми виконуємо, – стверджує головний лісничий ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» Святослав Самоплавський. – Тим більше, що нинішня весна, хоч і запізніла, але волога, кліматичні умови нам сприяють та війна заважає. Проте ми вже від початку лісокультурної кампанії створили нові ліси на площі більше, ніж 330 гектарів, посадили понад 2,2 мільйона дерев. Загалом, плануємо весною залісити 350 гектарів угідь.

Основні лісотвірні породи у нас – дуб і сосна. Крім цього, більш активно садимо ялину, модрину, граб, березу та вільху.

– Насіння у вас своє?

– Так, ми повністю забезпечені насінням і навіть реалізовуємо його іншим лісгоспам, адже у нас працює власний міні-насіннєвий завод і є сучасне насіннєсховище. Також збільшили кількість розсадників, де вирощуємо адаптовані до наших умов саджанці сосни звичайної, ялини та дуба. Для повного завершення цьогорічної лісокультурної компанії задіяли весь необхідний ресурс, – підсумував розмову Святослав Самоплавський.