12/05/2022
0
Лісівники Конотопського держлісгоспу в умовах війни та окупації охороняли червонокнижних тварин.
– Перші ворожі колони з’явилися на нашій території 24 лютого. Танки, важка та автомобільна техніка ще дві доби – 25 та 26 лютого, сунули повз нас до південних районів Сумщини. Інколи їхали лісовими дорогами на відстані у кілька кілометрів від наших угідь та заповідного ландшафтного парку «Сейм». Саме там мешкає окраса нашого держлісгоспу та усієї Сумщини – червонокнижні зубри, – згадує директор Конотопського держлісгоспу Олег Салов. – Треба було терміново рятувати гігантів тваринного світу та наших оленів, лосів, козуль, кабанів.
Взимку зубри гуртуються у велике стадо в угіддях наших Новомутинського та Бочечківського лісництв. Але часто переходять із місця на місце. Нашим завданням було утримати тварин, аби вони не мігрували до зони активних бойових дій та не наражались на небезпеку. До того ж погода несприятлива. Холод у 20 градусів морозу та вище, хуртовини. Вдень – відлига, а вночі мороз міцно кував кригу. З іншого боку, у таку погоду за слідами на снігу чітко можна було відстежити пересування тварин, а ще рух ворожої техніки та солдатів.
Ми вирішили максимально втримати тварин у вищезазначених угіддях, куди не дістався ворог. На щастя, боїв у нас не було. Тому, підсилили охорону угідь та підгодівлю тварин. Щодоби у посиленому режимі на охороні та підгодівлі зубрів та інших мешканців лісу працювали десять наших співробітників. Паралельно ми виконували обов’язки й своєрідного загону місцевої тероборони та підтримання правопорядку. Зрозуміло, що теж неабияк ризикували життям.
Угіддя патрулювали я, головний лісничий держлісгоспу Микола Бондар, начальник мисливської дільниці Микола Голуб, лісничі Новомутинського лісництва Олександр Слиш та Бочечківського лісництва Віталій М’ягкий. Активно допомагав лісничий Конотопського лісництва Олександр Бузюмет. Працювали й майстри лісу. Завдяки ретельній охороні вдалося не допустити жодних фактів браконьєрства. За допомогою тракторів били кригу, аби тваринам було легше пересуватись засніженими лісами, не отримувати рани й каліцтва ніг та легше добувати собі їжу в лісі.
Ми годували тварин – через добу. Цікаво, що самі зубри ніби інстинктивно розуміли, що поза межами державного лісового фонду може чаїтися небезпека. Тому варто бути там, де їх охоронять та годують. Фактично, взагалі, не покидали територію лісництв. А біля них гуртувалися благородні олені, лосі, кабани, козулі. Тварини навіть виходили на підгодівельні майданчики не лише увечері та вночі, як зазвичай, а й серед білого дня. До речі, це саме період, коли самиці козуль, оленів та лосів чекають на приплід. Тож їх теж слід особливо ретельно оберігати.
У надзвичайному режимі ми працювали більше місяця. Вже у березні розпочалося звільнення Сумщини. Окупанти покинули наші краї. Але досі ми ретельно бережемо тварин і у посиленому режимі оглядаємо лісові угіддя. Бо невідомо, які там «сюрпризи» можуть бути.І найкращим показником нашої самовідданої роботи під час війни є стале поголів’я зубрів у 64 тварини, зокрема, троє теляток, які народились минулоріч, та інших наших братів менших.
