18/12/2013
0Не могу понять глубоко уваемого Василия Федотовича… Какая "скрута"??? "«На сьогоднішній день робота галузі вийшла на найкращі показники за історію Незалежності України». Вы что? На коллегии не ходите? А может Председателя дезинформируют? Или он просто… Нет… не может быть… М.П. Мал. А. Василенка.
Зазвичай ялинкові базари на Дніпропетровщині з’являлися з перших днів грудня, а цього разу їх ще досі ніде і ніхто не бачив. То відразу загуляли чутки, ніби новорічні красуні значно зростуть у ціні. Однак їх мерщій розвіяв начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Клешня. Мало того, що його підлеглі збираються продавати зелені символи Новоріччя за тими ж цінами, що й торік, «але якби й захотіли піднімати, то конкуренти не дадуть». Традиційно святкові ялинки та сосни завозять із західних областей України. Цього ж року, як уже точно відомо, їх привезуть ще й із сусідніх — Кіровоградської, Херсонської та Полтавської. А це, не приховує Василь Федотович, не дуже радує місцевих лісників.
РІЧ У ТІМ, що торік дніпропетровські реалізували своїм землякам як ніколи багато власних — майже 25 тисяч штук. А зараз мають змогу продавати набагато більше. Скільки? «А скільки куплять, — відповідає Василь Клешня. — Тобто самостійно можемо задовольнити попит, який складеться в області». І це вельми бажано. Максимальна виручка від жаданих на Новий рік зелених гостей з лісових хащів знадобиться, щоб «якомога відчутніше фінансувати потреби лісгоспів і за рахунок власних коштів». Адже їх справді не вистачає. Це по-перше. А по-друге, чому має пропадати добро? Скажімо, ті ялинки та сосни, котрі отримують при планових вирубках і проріджуваннях масивів.
— Дивіться, який резерв маємо, — каже Василь Клешня. — Щороку лісгоспи області висаджують хвойні на десятках тисяч гектарів, причому не менше п’яти тисяч саджанців — на кожному. Та коли вони виростуть, на гектарі має залишитися не більше півтори тисячі дерев. А решту куди?
Проріджування, вирубки супроводжують «колючі» масиви стільки часу, скільки сосни чи ялинки ростуть. Минув рік — найслабші вилучають. І так, допоки молоді деревця не займуть своє місце під сонцем, ставши доглянутим лісом. Отож це не той випадок, коли слід закликати віддати перевагу штучним новорічним красуням. Проріджування молодих плантацій — це відпрацьована технологія, наголосив Василь Клешня. Інша річ, що доводиться масові вирубки планувати ближче до новорічних та Різдвяних свят з надією заробити на пухнастих красунях якусь копійку.
Василь Федотович згадує ті часи, коли лісгоспи мали зиск від технологічних відходів будь-якої пори року. Деревця, що потрапляли під санітарні вирубки, ще недавно аж бігом забирали колгоспи та радгоспи. Практично всі вони мали агрегати або ж і цехи, де молода деревина перероблялася на вітамінно-трав’яне борошно, воно використовувалося у тваринництві. Забирали навіть гілки, в тому числі ялин та сосон. Худоба поїдала їх неподрібненими. Тепер же відходи здебільшого… спалюють. Ось так від скорочення поголів’я худоби, спричиненого аграрною реформою, постраждали і лісівники.
Хоча б не довелося палити заготовлені під час санітарних чисток ялинки та сосни і тепер, бідкається Василь Клешня. Бо лісівникам області організатори передсвяткової торгівлі деревцями запропонували співпрацювати «за попередніми замовленнями». А на даний момент надійшла заявка аж… на три тисячі їх. Це крапля від того, що готові запропонувати. Тож, схоже, сподівання заробити на своєму зеленому товарі можуть так і залишитись тільки сподіваннями. А кошти потрібні не стільки на розвиток своїх господарств і угідь, скільки на захист їх від надзвичайних ситуацій. Скажімо, від пожеж.
Протипожежна безпека лісових насаджень, закупівля спеціальної техніки для оперативного гасіння вогню — справа недешева. В неї ще й погода вносить корективи, бо надмірна спека тепер загрожує займаннями практично з травня і аж по вересень. І щодня треба бути напоготові, мати надійні спецзасоби. У тому, що дедалі частішають випадки лісових пожеж і в степовій Дніпропетровщині, винна також аграрна реформа — до такого висновку підвів нас тутешній «лісовий генерал» Василь Клешня.
— Раніше колгоспи та радгоспи, передусім для своїх овечих отар, забирали у нас усе поспіль як гіллячковий корм, — пояснив він. — Для них ми регулярно підчищали молоді насадження ще й знизу, зрізаючи гілочки, розміщені ближче до землі, бо вони, як правило, однак поступово відмирають і навіть уповільнюють ріст дерев…
Нині, як неважко здогадатись, добро у вигляді так званих хвойних лап нікому не потрібне. Вівчарством на Дніпропетровщині сьогодні практично не займаються. Тому, якщо брати суто комерційний інтерес, який нині править бал, зрізати таке гілля відпала потреба. А з нього, з часом відмерлого, обсипається суха глиця. Необережно кинутий недопалок — і одразу спалахує вогонь, який нелегко зупинити та приборкати. Але й це ще не все: лісові масиви повсюдно оточені луками та балками, всілякими невгіддями, недоглянутими клинцями землі. Колись такі охоче використовували під сіножаті та випаси для домашньої худоби селяни. Але сьогодні сільська череда змаліла — приватний сектор також скорочує молочне поголів’я. Отож ліси оточують сухі й пожовклі, майже по пояс людині бур’яни. Досить десь зажевріти іскорці — і біди не обминути.
Словом, на новорічні свята нині поки що тільки слабенька надія хоч якось подолати скруту, в якій лісівники опинилися. А щоб стало це реальністю, задумуються вони над тим, як налагодити власну мережу реалізації ялинок та сосон. Бодай на два-три тижні грудня залучати «своїх людей» до торгівлі зеленими красунями. Та тільки кого залучати? Сьогодні в лісгоспах області працівників удвічі менше, ніж іще десяток літ тому. От і виходить, підсумував В.Клешня: рубаємо свої ліси, а тріски летять і боляче поціляють у нас самих.
