НЕ ЗАВЖДИ БАГАТСТВО ОЦІНЮЄТЬСЯ ГРОШИМА

Богдан Іванович переконаний, що багатство матеріальне нічого не варте у порівнянні з набутками духовними. Більшість волинських лісівників керманич обласного управління лісового та мисливського господарства вважає людьми порядними і переконує, що вони не заслуговують на нерідко безпідставну критику політиків. Колег закликає не накопичувати образи, а, зціпивши зуби, робити свою роботу. Умови ж для ефективного господарювання в лісі державою, на думку Колісника, потроху створюються.

Ліси на Волині набувають цивілізованого європейського вигляду

– Процеси в лісі відбуваються позитивні, що б там не говорили. Рівень ведення лісового господарства до 2005 року і нинішні результати суттєво відрізняються. Лісової галузі не минуло реформування. Як результат – змінилося відношення до галузі в цілому. Змінилася структура виробництва. Ми дали людям більше свободи в їхній діяльності. Якщо здібний, то можеш себе показати. Ми зараз даємо можливість працювати. Є об’єми робіт, і є конкретна людина, яка відповідає за їхнє виконання. Економічні показники в нашій галузі покращилися. Зменшилися витрати та збільшилася кількість надходження коштів в державні підприємства. Вивільнені кошти направляємо на розвиток державних підприємств.

Будуємо дороги. Ліси на Волині набувають цивілізованого європейського вигляду. Держлісфонд прибраний. Щороку вкладаємо в будівництво доріг до 10-15 млн. грн. Завдяки Президенту, Уряду та ОДА в останні роки немалі кошти вкладаються і в лісову меліорацію. З однієї сторони це дозволяє запобігати підтопленню в низинних населених пунктах, а з іншої регулює воду в лісах. Підтоплень на Волині поменшало. Вода ж починається не в Любешові. Вона там закінчується.

Піднімаємо зарплату, а вона виросла істотно і становить на сьогодні 3 тис. 200 грн. в середньому. І я вважаю, що це – не межа.

– За рахунок чого збільшилась зарплата? Це часом відбулося не за рахунок оптимізації?

– Зарплату піднімаємо за рахунок надходження коштів у державних лісогосподарських підприємствах. Кількість державної охорони не зменшилася. Головне ж завдання нашої галузі не рубати ліс, а його захищати та створювати повноцінні насадження.

Ми працюємо на два напрямки: збереження і примноження державних лісів та ефективність використання державного ресурсу. З одного кубометра деревини ми маємо більше віддачі в економічному аспекті. Хоча й зараз у ЗМІ можна прочитати, що лісівники вирубують ліси. Та не лісівники ж! Деревина – це державний ресурс. А ми, лісові чиновники, відповідаємо за ефективність використання цього ресурсу.

– Ресурс використовується сповна? Чи тільки кругляк у кубометрах чогось вартує? Держава навчилася продавати, а не спалювати гілки, кору, тирсу?

– Щомісяця ми переробляємо до 25 тисяч метрів кубічних деревини. Не вивозимо, а переробляємо. І це – робочі місця та податки в місцевий бюджет. Є резерви, бо ми не враховуємо відходи від лісопильної діяльності. Це має не малу вартість. Потенціал не повністю використаний.

Ми повинні врахувати й продукцію, яку випускають наші консервні цехи. Коли це все разом додати, то використання державних лісів досить ефективне.

Нещодавно в нас були колеги з Київщини. Маю сказати, що вони щиро здивувалися потужностям волинського сектору галузі. Ми єдині в Україні маємо переробні цехи, де працюють тисячі людей. Так, вони займаються тільки первинною переробкою, але вони функціонують.

– Політика голови Держлісагентства України: ліси мають бути в одних руках. Чи держава сприяє передачі лісів, які знаходяться у відомстві Мінагрополітики та Міноборони?

– Ми не повинні боятися словосполучення «державні люди». До окремих процесів, які відбуваються і стосуються лісу потрібно підходити по-державному. Я аналізував, як використовуються лісові ресурси у нас та іншими структурами. Абсолютно підтримую позицію Віктора Сівця. Такої ж думки голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук та його заступник Віталій Карпюк. Те ж саме думає Уряд і Президент: «Ліс є державним, і управляти ним має один спеціалізований державний орган». На сьогодні це – Державне агентство лісових ресурсів. Ні в чому не вбачаю жодних проблем. Вони є тільки в головах окремих чиновників.

– А у військових скільки лісу на Волині?

– 3,5 тис. га. Якщо чесно, то кожен має робити свою роботу: агроном – свою, а лісівники – свою. Загрози для людей, які сьогодні працюють в лісах під керівництвом інших відомств, не бачу. Вони залишаться на своїх робочих місцях. На Волині вже до Нового року всі ліси, які підпорядкувалися Мінагрополітики, будуть підпорядковуватися Держагенству лісових ресурсів.

Якщо хтось бачить в лісі тільки зло, то, мабуть, сам має не дуже чисту душу

– Зараз пора благодатна для лісовідновлення. Ви вже неодноразово говорили, що на Волині цей процес відбувається за кошти наших лісгоспів, на відміну від Сходу і Півдня України. Цьогоріч тенденція не помінялася?

– Не секрет, що держава сприяє у лісовідновленні нересурсним областям, тобто Півдню та Сходу України, як ви відзначили. Ми ж заліснюємо за свої кошти. Після нового лісовпорядкування тим більше.

Хоч завжди критикують, що ліси вирубуються, але треба нарешті зрозуміти, що ліс для того й існує, щоб його по-господарськи використовувати. Є ліси першої, другої, третьої та четвертої категорії. В лісах першої категорії не можна проводити суцільних рубок. Це – ліси вздовж доріг. Ліси, що знаходяться поруч з населеними пунктами чи водоймами. Таких лісів біля 35%. Тобто кількість суцільних рубок зменшується, хоча деревини ми не добираємо. Ми рубаємо приблизно 35-40% від щорічного приросту. А у нас приріст становить 2 млн. кубометрів. Розмови про те, що ліси зникають – безпідставні. Це поля заростають лісом.

– А поля вам дають під садіння лісу?

– Є люди, є чим садити, техніку відповідну маємо, але із землею дійсно є проблеми. Зараз, щоправда, прокуратура відсудила від СЛАТ «Тур» 7 тис. га. Це – поле для діяльності у 2014 році.

– Кажете: ліси не зникають. І що неконтрольованих браконьєрських рубок також немає? Що тоді роблять нелегальні пилорами?

– Пилорами по селах дійсно є. Їх мають наші селяни. Ми ж не про білорусів ведемо мову. Кожен голова сільради знає, що в нього в селі робиться. Кожен сусід бачить, чим займається той, хто має пилораму. Важко повірити, що в селі відбувається величезна переробка деревини. Та село про це б гуло! Так, пилорами є, але чогось такого глобально браконьєрського і загрозливого для наших лісів немає. Є питання точкові: Тойкут на Ковельщині, Стобихівка на Камінь-Каширщині, Залізниця в Любешівському районі. Але давайте повернемося до цього питання у кінці першого півріччя 2014 року. На той час стабілізується ситуація з передачею територій, коли Іван на Степана не киватиме. Зараз щось коментувати важко. Крім того, в нас буде електронний облік деревини. Є чіп – деревина не вкрадена.

– На сьогодні відомо, що Росія хоче запровадити жорсткіші санкції за незаконну рубку і навіть з 2014 року вони хочуть стежити з космосу за своїми лісами. Чи потрібно українському законодавству додати більше шансів для того, щоб лісокради боялися без лісового квитка зайти із сокирою до лісу?

– Величезні штрафні санкції накладаються на нас – на лісівників, які відповідають за охорону лісів. В той же час, штрафи для крадіїв – мізерні. Сьогодні потрібно переглянути ці позиції. Наші закони занадто лояльні до лісопорушників і браконьєрів: простіше відкупитися чесним штрафом і далі робити свої чорні справи. Ми разом з народним депутатом Ігорем Єремеєвим пропонуємо внести зміни в законодавство.

– У лісовідновленні вам часто допомагають різні організації. Це ними робиться задля піару чи є дійсно щире бажання в людей збільшувати наші лісові масиви? Було таке, що треба було переорювати насадження і по-новому все робити?

– Як би ми не називали ці акції, але якщо люди хочуть садити ліс, то чому б їм не допомогти? Це благородна справа. На всіх тих лісових площах, які засаджені під час таких акцій, ростуть дерева.

– Навіть там, де чиновники садили?

– Звичайно. Але ви мені підказали ідею. Треба зробити піар-акцію та поїхати по тих площах, де садилися ліси, і подивитися на них. Цікаво було б. Люди садили ліс від душі і з душею.

– А школярів долучаєте?

– В нас одні з найкращих шкільні лісництва. Ми, лісівники, не уявляємо собі лісокультурної кампанії без школярів. Вони це роблять з душею. Є такі, що вже повиростали і, зустрічаючись зі мною, кажуть: «Пам’ятаю свою першу посадку. Ліс росте». В ліс треба йти з чистим серцем. Якщо хтось бачить у лісі тільки зло, то, мабуть, сам має не дуже чисту душу. Є такі політики, а правильніше їх назвати платні патріоти, які взяли собі за правило критикувати лісівників. Це ж чує не один Колісник, а й дивляться по телебаченню ті люди, які працюють у лісі. Вони мене запитують: «А що, вони мають право нас паплюжити?». У лісі дуже важко працювати, і хто не коштував того хліба, ніколи не зрозуміє цього. Критикувати завжди просто.

– Ви маєте на увазі того політика, який на сесії озвучив чутку про те, що ви – мільярдер?

– А я мільярдер… в душі. Не завжди багатство оцінюється грошима.

– Вас та репліка образила?

– Якщо жартом вам відповісти: найбільшого прочухана отримав від дружини. Приходжу додому, а вона: «Де твої мільярди?»

Я вважаю, що це політики вчорашнього дня. В них немає майбутнього, а минуле уже пройшло… Щось говорити треба в телекамери… Ну і хай поговорять.

Все велике оцінюється на віддалі. Колись ми відійдемо від тих посад, але мені і моїй команді буде що розказувати. І це не надумані речі, а реальні справи. Зараз у нас працює багато молоді. Поки є можливості їх вчити, вчу.

На сьогодні лісова галузь – найбільш мобілізована структура. В нас 700 тис. га лісу. Ми повинні знати, що відбувається в кожному куточку лісу. От кажуть, що Колісник такий жорсткий, а я інакшим не повинен бути. Бо я разом з командою відповідаю за те, що доручила держава.

…градус дискусій не залежить від стану ведення мисливського господарства

– Богдане Івановичу, наближаються Новорічні та Різдвяні свята. По чім ялинки і сосни продаватимете?

– Ціни будуть невисокі. Приблизно від 50 гривень.

– Чи готові лісівники до зими у мисливських угіддях? Чи достатньо кормів заготовлено для звіра, чи годувальниці впорядковані?

– Ми готові в цьому плані. У четвер зустрічаємося з районними мисливствознавцями та почуємо, що вони зробили для ведення мисливського господарства. Корми є. Охорона від браконьєртсва – також.

– В облраді ви очолюєте екологічну комісію. Влітку відбулися сесійні слухання і рекомендації затверджені на сесії. Чи знизиться градус дискусій навколо мисливських питань у сесійному залі?

– Документ – хороший. А градус дискусій не залежить від стану ведення мисливського господарства. Там же ж дехто лося від корови не відрізнить. Я в цьому більш, ніж переконаний. А наша справа, не зважаючи на образи та пустопорожні балачки, робити своє діло. Інколи зціпивши зуби.

– Минулого разу дискутували навколо питання про припинення користування мисливськими угіддями підприємству «Олдан». Проекту не підтримали. Вноситимете повторно?

– Звичайно. З моєї точки зору і з точки зору здорового глузду не розумію, чому його не підтримувати. Існувала у свій час структура, яка мала свої трактори і надавала послуги по лісозаготівлі. Зареєстровані вони в Донецьку. Хотіли зайнятися і мисливським господарством. Не знаю, чи вони хотіли заробити в лісі, а потім збагнули, що наробитися вони наробляться, а великого прибутку не буде. Трактори продали лісгоспам. Вони собі з Богом вернулися в Донецьк. Щось там трохи фінансували єгерів та підкормку для тварин. А потім і те відмовилися робити. Що мали робити ми, державні люди? Слухати депутатів? Підприємство ж не займається економічною діяльністю. То навіщо ці надумані дискусії?

– Чи будуть вноситися на сесію інші «мисливські питання»?

– Поки не розберуть тих угідь, інформацію про які ми розмістили на сайті, ми ніяких кроків не вчинятимемо.

Постараюся переконати в цьому і керівництво області, і Держагенство. Бажаючих нема. Коли сезон полювання починається, то всі просяться в державні угіддя їхати, а не туди, де господарює приватник.

– Чи підтримуєте ви ідею Олександра Свириди запровадити акцизи на купівлю мисливської зброї та патронів?

– З тих всіх, хто дискутував на минулій сесії по мисливських питаннях, найбільше поважаю Свириду як політика. З однієї сторони він правильно пропонує щодо зброї. Товстосуми могли б і розкошелитися. Але щоб не було так, як із дорогами. Ми платимо – дороги погані. Якщо ті кошти підуть на розвиток мисливського господарства – питань нема, а якщо просто ще одні побори запровадити… Тоді навіщо?

– Інший Ваш колега-депутат вважає, що від запровадження акцизів страждатимуть прості мисливці.

– А він думає про простих мисливців? Нехай зменшить ціни на квитки за проїзд у маршрутці.

– Вас ще критикують за зубрів. Не обминатиму цієї теми. У попередніх інтерв’ю для нашого видання ви неодноразово говорили про те, що фінансування відновлення популяції зубра – державна справа. На сайті Держліcагенства є інформація про те, що закупили зубрів в Європі і заселили в національному природному парку «Сколівські Бескиди».

– Це не держава дала кошти, а поляки – по проекту. І працюють з цим не лісівники, а управління екології.

На Волині сьогодні цим питанням займається Анатолій Гетьманчук. Ще раз повторю: зубр і його збереження – проблема екологів.

Лісівники повинні підгодовувати зубрів, якщо на те будуть кошти. Оберігати їх. Але відповідати за все інше мають екологи.

– Скільки коштує купити одного зубра в Австрії, приміром?

– 10-15 тисяч євро. І чи він тут треба? В мене є ідея, і я вже про це говорив Гетьманчуку (і так воно буде). Щоб зберегти зубра в Україні, його потрібно відловити і вивезти в Чорнобильську зону. Їм потрібно, щоб хоча би 50тис. га незайманої площі. Тоді він збережеться.

– А це безпечно для тварин?

– Білоруси своїх вивезли в аналогічну зону. Вони там розмножують, ростуть і нічого їм не бракує.

«Журавичі» – найбільш болюче питання

– Ви сьогодні говорили про те, що Міноборони та Мінагрополітики не охоче відмовляються від лісів, хоча господарюють там не дуже ефективно. Є приклади, коли неефективно господарюють і лісівники. Й від майна не відмовляються. Я про санаторій «Журавичі». Сьогодні він належить Держагенству лісових ресурсів. І лісівники його не використовують.

– Ми не сказали, що не хочемо його віддавати. Стоїть питання: кому? Є багато бажаючих взяти, аби взяти.

– Керівник «Проліску» бажає багато років зробити там філію цієї вже відомої здравниці, і обласна рада ніби й не проти. Є рішення про готовність забрати приміщення в комунальну власність.

– І ми даємо згоду. Але це – державна власність. Від мого бажання чи намірів керівництва «Проліска» і обласної ради мало що залежить.

– Шкода. Приміщення руйнується.

– Та шкода не стільки приміщення, як історії. Там мінеральна вода лікувальна і грязь. Але потрібні капіталовкладення. Якби ми побачили, що хтось готовий вкласти туди капітал… Я готовий передати в комунальну власність. Вже говорив з Володимиром Войтовичем. Їхатиму до Києва, то буду лобіювати це питання.

– Чого побажаєте лісівникам – своїм колегам?

– Міцності духу. І бути впевненими у своїй правоті. Ми робимо потрібну справу для області і людей. Здоров’я та успіхів.

Джерело: "Волинська правда"