Новий досвід

Студенти-лісівники пів року навчалися у Шведському університеті аграрних наук.

Студенти Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП України) Максим Гриценко, Володимир Кравець та Семен Обломей повернулися із піврічного навчання у Шведському університеті аграрних наук. Це вдалося здійснити у рамках програми Erasmus+ (програма міжнародної співпраці Європейського Союзу з іншими країнами у сфері освіти, молоді та спорту). Пройшовши конкурсний відбір, студенти отримали можливість здобути нові знання. Оскільки всі навчаються за спеціальністю «Лісове господарство», тож нашу редакцію зацікавило, що ж встигли запозичити хлопці зі шведського досвіду? Тим паче, що лісогосподарський факультет шведського університету посідає перше місце у рейтингу лісогосподарських факультетів світу!

Та спочатку кілька слів про самих студентів. Як каже про себе Володимир Кравець (четвертокурсник) – він лісівник у п’ятому поколінні. Тож про лісову галузь багато чув у родинних розмовах. У третьокурсника Максима Гриценка батьки працюють у лісовій сфері. Юнак каже, що до останнього не планував вступати на спеціальність «Лісове господарство», тож із вибором допоміг тато, пояснивши, які можуть чекати на нього перспективи. У Семена Обломея (теж третьокурсника) ситуація дещо інша – хоч і не має лісівничої династії, якщо не брати до уваги, що НУБіП свого часу закінчував його батько, але цю спеціальність обрав, аби для себе більше зрозуміти, як функціонує світ природи.

Найбільше вражень хлопці отримали від шведської системи освіти, точніше від порівнянь із тим, «як у них», а що маємо ми. Передусім, студенти Шведського університету аграрних наук можуть обирати навчальні курси на власний вибір, у разі чого – навіть замінити їх на інші.

– Впродовж семестру ми могли обрати два курси для вивчення. У нас із Семеном це було лісівництво у помірній зоні. У Володимира – загальна біологія, – розповідає Максим Гриценко. – Під час цих курсів викладач обирає програми, які необхідно вивчити, приміром, тиждень ми вчили економіку або дендрологію, щоб отримати якісь загальні знання з курсу. Тобто на початку ми дізнаємося загальну інформацію, а потім із набором цих знань вивчаємо глибше тему.

Семен Обломей додає, що поширеним методом тестування знань у шведському виші є есе, що виявилося для українців дещо новим способом вираження своїх думок. Та зрештою – студентам сподобався обмін досвідом, зокрема, й отримані знання під час практичних занять.

– Під час нашого навчання був тиждень практики, коли ми виїжджали до сусіднього містечка для роботи в лісі, – каже Володимир Кравець. – Щодня виконували певні практичні завдання, як-от: зробити заміри дерев, визначати їхній обхват тощо. Студентів ділили на групи, кожна з яких отримувала своє завдання – як пристосувати певну ділянку до змін клімату чи як підвищити її продуктивність. А для цього треба було з’їздити в ліс і зробити деякі виміри. Та оскільки для студентів передбачався ще й транспорт, то це все було зробити дуже просто. Перед практикою ми вивчали, як проводити зондування землі.

І застосувати ці знання могли під час практичної частини навчання. Щось подібне є в НУБіП – практика в кінці року, але реалізація дещо інша, та й матеріальне забезпечення у Швеції значно краще. Тобто це просто інакша система, яка мені дуже сподобалась.

Вразила наших студентів і мотивація своїх шведських однокурсників до навчання. Оскільки тут прийнято брати перерву після закінчення школи перед вступом до закладу вищої освіти, то деяким студентам вже по 25–30 років. За словами Семена Обломея, через це кожен шведський студент добре розуміє, навіщо йому університет. Незважаючи на різницю у віці та інші відмінності в організації навчання, хлопці кажуть, що українських знань їм не бракувало.

– Як на мене, це надзвичайно важливо, отримати такий досвід, який ми набули за ці пів року навчання у Швеції, його треба здобувати якомога частіше, – вважає Володимир. – Це має бути доступним для більшості студентів, адже це показує альтернативу, що є можливість побувати за кордоном та отримати нові знання, а не лише їздити до Польщі на збирання полуниць. Також це допомагає долучатися до вирішення глобальних проблем, наприклад, боротьби зі змінами клімату. Якщо тільки одна країна буде вживати певні заходи, то нічого ж не зміниться. Над цим треба працювати всім разом.

На думку Семена, за пів року вдалося набути не лише важливого досвіду як студентів певної спеціальності, а й долучитися до культурного обміну, який не менш важливий, ніж фаховий. Також студенти змогли ознайомитися із тим, як працює лісове господарство Швеції, де більшість лісів у приватній власності. Семен Обломей порівнює, що студенти у нас вчать, здебільшого, Лісовий кодекс як основу основ для господарювання, у Швеції ж практикуються різні підходи до ведення лісового господарства.

– Звичайно, такі обміни потрібні, – долучається до розмови Галина Домашовець, заступник директора ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України. – Для нашого ЗВО розвиток академічної мобільності є стратегічним завданням. Університет докладає максимум зусиль для організації подвійного навчання студентів, залучення іноземних науковців до викладання та стажування молодих учених. Це змінює світогляд і дозволяє обмінятися кращим досвідом.

Чи підуть хлопці після закінчення університету працювати безпосередньо у ліс? Це питання. Молодь нині дуже амбітна й цілеспрямована. Та недарма кажуть, що знання за плечима не носити. Отриманий досвід їм точно стане в нагоді. Максим, який ще паралельно опановує юридичну спеціальність, може використати це як козир у своїй майбутній кар’єрі. Володимир бачить себе у державних установах чи міжнародних організаціях, і Шведський університет на цьому шляху – як старт для подальшого навчання у нас та за кордоном. Семен уже працює у благодійному природозахисному фонді і бачить себе далі у природоохоронному русі України. Так чи інакше отримаємо згодом молодих фахівців різного профілю, котрі, сподіваємося, присвятять себе збереженню та захисту українських лісів.