01/11/2013
0Попит на деревину зростає. Тому все нові квартали зелених насаджень ідуть під ніж. Лісоруби долають чималі труднощі, піднімаючись далі в гори до незайманих масивів. Для цього будують дороги, використовують нові потужні механізми, залучають додаткові бригади. Плани держлісгоспів із заготівлі щороку збільшують. І ті їх виконують, отримуючи за ударну працю матеріальну й моральну винагороду. З керівниками підприємств, які справляються із поставленими завданнями, продовжують контракти. Державне агентство лісових ресурсів тримає на гачку кожного директора. Необережний крок може відобразитися на подальшій кар'єрі.
Ліс рубають, тріски летять, а деревини для місцевих переробників не вистачає, бо її масово експортують. Щороку з України без оподаткування вивозять близько трьох мільйонів кубометрів за цінами на 30-40 відсотків нижчими від європейських. Останнім часом експорт необробленої деревини із західних областей, у тому числі Івано-Франківської, збільшився майже у вісім разів. Про це свідчать дані митниці. Куди лягає різниця в ціні, не важко збагнути. Кволі спроби зупинити масове вивезення кругляка розбиваються об потужне лісове лобі.
У Верховній Раді чекає розгляду законопроект про оподаткування експортованої деревини. Якщо парламент відважиться ухвалити документ, до бюджету додатково надходитиме майже двісті мільйонів гривень кожного року.
Принаймні, ДП "Вигодське лісове господарство" регулярно відправляє кругляк до Австрії. Його директор Ігор Тимочко часто їздить туди у відрядження. Ця країна спеціалізується на поглибленій переробці деревини і 70 відсотків готової продукції реалізовує на експорт. До нас із Австрії також завозять меблі. Іноземні фірми, які купують вигодський ліс, переробляють його самі або перепродують.
Тим часом місцеві підприємці відчувають постійний дефіцит деревини. Керівництво облдержадміністрації у 2011 році пробувало накласти заборону на вивезення кругляка з регіону. Правда, розпорядження не стосувалося держлісгоспів. Призупинити їхній бізнес очільнику області не під силу. Документ діяв не довго, оскільки, підписуючи його, Михайло Вишиванюк, перевищив свої повноваження. Прокуратура опротестувала розпорядження.
Очевидно, керівництво Державного агентства лісових ресурсів має прихований зиск від експорту. При цьому свою сумнівну діяльність пояснюють бажанням заробити для України валюту. Вона справді надходить – тільки куди?
Реалізувати необроблену деревину нині не складно. Наші співвітчизники купують її майже за експортною ціною, а то й дорожче. Втім, де подінешся, коли хочеш працювати. Часто у держлісгоспах посилаються на те, що за кордон відправляють деревину навіть малого діаметру. Мовляв, наші підприємства вимагають кругляк більших розмірів. Хоча це не так. У нас навчилися переробляти все. Сучасні лінії здатні перетворити тирсу на опалювальні брикети. Діловий ліс і відходи з нього в необмеженій кількості купують заводи, котрі виготовляють плиту.
Підприємства лісової галузі, що відправляють кругляк на експорт, змушені витрачати кошти для транспортування його з верхнього складу на нижній, завантажувати у вагони й оплачувати залізничні перевезення. Все це суттєво впливає на собівартість продукції. Наші ж переробники власним коштом самі забирають зі складів сировину за будь-яких погодних умов.
Із 2007 року в Івано-Франківській області і всій Україні деревину реалізовують через аграрно-торгову біржу. Для цього кожне лісництво подає відомості, скільки зможе продати продукції на наступний квартал. Учасник аукціону купує лот, але не матеріал. Деревину ще доведеться довго випрошувати у кабінетах керівників держлісгоспів, оскільки на біржі продають умовні кубометри, намальовані багатою уявою. Натомість європейцям постачають сировину чітко за графіком. Усі, хто купує товар через біржу, розуміють, наскільки важко його отримати.
Так, багато підприємств ніяк не дочекаються деревини від ДП "Вигодське лісове господарство". Недобросовісний постачальник кільком покупцям заборгував майже по п'ятсот кубометрів. Однак ті публічно побоюються висловлювати обурення, аби ще більше собі не нашкодити, хоча позаочі люто ненавидять причетних до розподілу деревини. Натомість наближеним до керівництва держлісгоспу відвантажують усе вчасно. Мабуть, тут теж існує поділ на своїх і чужих. Напрошується запитання: для чого на біржові торги подавати відомості про наявність лісу, якщо його не буде? Чи тут інша арифметика? Є підозра, що окремі керівники хочуть отримати додаткові бонуси за послуги від підприємців. І цим би мали зацікавитися правоохоронні органи, покликані протидіяти хабарництву.
Уже кілька років асоціація деревообробних підприємств Прикарпаття пробує достукатися до чиновницьких кабінетів різних рівнів із проханням допомогти розв'язати проблему – створити умови для безперебійного забезпечення сировиною. Адже в цій сфері працює велика кількість місцевих жителів. Без сировини простоює виробництво. Які це тягне за собою наслідки, не варто багато пояснювати. Працівники без зарплати, у бюджет не надходять податки, зростає соціальна напруга. Щоб хоч якось вижити, місцеві підприємства закуповують деревину в інших областях. Але додаткові витрати на її транспортування не дозволяють отримувати прибуток і розвиватися.
Члени асоціації пишуть колективні листи до Верховної Ради, Кабінету міністрів. Колишній перший віце-прем'єр Андрій Клюєв розглядав таку скаргу. У серпні 2011 року він намагався поламати схему продажу лісу. На думку Андрія Петровича, закордонні покупці повинні теж брати участь у торгах на біржі, а не укладати прямі угоди про придбання деревини. Насамперед слід задовольнити потреби вітчизняної переробної галузі, а надлишок реалізовувати за межі країни. Однак збутися доброму наміру урядовця не судилося. Згодом він перейшов на інше місце роботи.
