Люди лісу

Наш новий інформаційний проект – про найважливіше. Людей лісу.

Які присвятили своє життя галузі, які навчили любити ліс своїх дітей, внуків та правнуків.

Якщо рідні або діти хочуть працювати, як ви – це найкращий комплімент професії. Погодьтеся.

На Волині працює 144 лісівничі династії.  Пишаємося.

Лісівнича династія Русилів

Лісничого Дольського лісництва державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство» Анатолія Миколайовича Русила добре знають і поважають в усій окрузі. Місцеві жителі люблять його за щиру вдачу, людяність, доброзичливість, вміння вести господарку. У нього і ліс доглянутий, і культури вчасно обкошуються, і лісовий розсадник щороку дає до півмільйона чи й більше сіянців для весняних лісокультурних кампаній, і природо-заповідний фонд дивує своєю збереженістю, в його угіддях можна побачити червонокнижних звірів і птахів, рідкісні види земноводних, унікальні рослини… Щоб зберегти це дивовижне природне багатство, колективу лісництва, яке очолює Анатолій Миколайович, доводиться з ранку й до ночі трудитися.

 Ще лиш заясніє на сході, а лісничий вже у лісі. Дивиться, чи не хворіє ліс, як почуваються стиглі деревостани, який відсоток сіянців прижилося під час весняної лісокультурної кампанії, щоб за потреби підсадити восени, звісно, контроль – за доглядами…

Вберегти головну породу – це чи не найпершочерговіше завдання лісівника. Люди, збираючи по лісах гриби і ягоди, навіть не підозрюють, що теперішні ліси у великій мірі стали такими завдяки праці лісівників. Це вони проєктують ліси майбутнього, суворо дотримуються технологічних вимог, щоб виростити продуктивний ліс. Проєктує ліси і Анатолій Русило. І цьогоріч йому потрібно буде заглянути у вічі майбутньому – так на років сімдесят уперед. Який там буде клімат, чи достатньо вологи?!. Знову ж, потрібно добре знати карту грунтів, де яку культуру краще посадити, щоб їй було комфортно і добре там рости.

Сто літ буде цей ліс рости. І хороший ліс сам по собі не з’явиться. За нього потрібно змагатися щоденно.

Анатолій Русило добре знає цю істину від своїх дідів, батьків, старших лісівників, теперішніх колег. На нарадах у лісництві у лісничого не стільки контроль, як колективна рада про те, чого ще потребує від них ліс. І його помічник Володимир Божко, і майстри лісу Іван Божко, Олександр Бубало та Олександр Кушнерик – це колективна ходяча енциклопедія про поліський ліс.

3756 га лісових угідь доглядає цей дружній лісівничий колектив. Їхні деревостани представлені в основному сухими сосновими борами, змішаними сосново-дубовими і чистими чорновільховими насадженнями. До сфери відповідальності Дольського лісництва належить також 2305 га природо-заповідних угідь, що одночасно входять до Національного природного парку “Прип’ять-Стохід”. Вони становлять унікальний природний комплекс, розташований в долинах річки Прип’ять, що включає заплавні озера, найбільші з яких Люб’язь і Скорінь, болота, заплавні луки, надзаплавні тераси з лісами, де переважають сосна звичайна, вільха чорна, береза і дуб. А ще це місце зростання рідкісних рослин. Тут є зозулині черевички справжні, росичка середня, плаун-баранець, плаун річний, вовчі ягоди пахучі. А ще можуть на очі потрапити рідкісні види тварин, скажімо, махаон, ропуха очеретяна, лелека чорний, скигляк малий, орлан-білохвіст, змієїд, журавель сірий, кулик-сорока, пугач, видра річкова, норка європейська. Усі вони занесені до Червоної книги України. Цінність цих угідь ще й у тому, що частина території лежить в межах заплави р. Прип’ять, о. Люб’язь, р. Стохід, відноситься до водно-болітних угідь міжнародного значення як оселище водоплавних птахів.

Вони потребують захисту й охорони. До речі, свого часу Олександр Кушнерик, який тепер працює майстром лісу, побував на Сході, зі зброєю в руках захищав нашу Незалежність, брав участь у боях за Україну. І в колективі він користується особливою повагою і шаною.

Лісничий Анатолій Русило дорожить усіма. Кожен майстер може знати про свій обхід щось таке, чого й лісничому не дано.

Краще Лісу Вчителя нема! Але й про ліси хтось має піклуватися і дбати, захищати їх від вогню та всілякої пошесті.

Анатолій Русило усі свої ліси обійшов і об’їхав за ці роки сотні чи й тисячі разів, добре знає кожну лісову дорогу, потаємну стежку звірини до водопоїв, навіть весняний шлях води до Прип’яті.

Ліс став його любов’ю і життям.

У цьому році, 13 листопада Анатолій Миколайович святкуватиме своє сорокаріччя. Народився він у с. Підкорміллля Любешівського р-ну. Тут закінчив школу, а відтак і СНУ ім. Лесі Українки, де здобув спеціальність інженера лісового господарства. Встиг себе зарекомендувати як дбайливий господар і працелюб. Двічі – у 2014 та 2017 р. нагороджувався почесними грамотами Державного агентства лісових ресурсів України, у 2018 р. отримав подяку Прем`єр-міністра України.

Мав вдячні слова і від жителів рідного села Підкормілля – настоятеля та парафіян Свято-Духівського храму, відкриття і освячення якого відбулося й за сприяння братів-лісівників уже в наші часи – 9 червня 2011 року.

Анатолій Русило працює у галузі з серпня 2004 р. Першим його місцем роботи був розсадник Дольського лісництва, де працював на посаді майстра. Молодий лісівник пройшов там дуже добру професійну школу. Дізнався, наскільки важливо заготовити якісне насіння деревних лісоутворюючих порід і в потрібний час висіяти його у родючий грунт на розсаднику. Підживлення, прополка, захист від всіляких хвороб. Без лісового розсадника лісоводу не обійтися.

Через рік став майстром лісу того ж лісництва. Його працелюбність не залишилася не поміченою. У серпні 2012 р. Анатолія Миколайовича призначили виконуючим обов’язки лісничого цього ж лісництва, а в листопаді наступного року – лісничим.

– У галузі вже 17 років, – розповідає про нього інженер з підготовки кадрів ДП “Любешівське ЛМГ” Катерина Матюк. – Відповідальний у роботі, приємний у спілкуванні з людьми.

У цьому ж лісгоспі на посаді лісничого Великоглушанського лісництва працює і його рідний брат Михайло. Молодший брат народився трьома роками пізніше – 3 лютого 1985 р. Братова робота припала до душі. Тож вступив на навчання до Шацького лісового коледжу ім. Валетина Сулька, у 2006 р. отримав диплом про здобуття фаху за напрямком “Лісове господарства”. Нагороджений грамотою Державного підприємства « Любешівське ЛМГ» – 2021 р.

– Він розпочав свою трудову кар’єру у грудні 2004 р. робітником (2005), а відтак і майстром (2005–2013) нижнього складу Любешівського державного лісомисливського господарства. У січні 2014 р. призначений в.о. начальника, а в серпні 2016 р. – начальником нижнього складу державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство», де пропрацював до липня 2021 р. З літа – лісничий Великоглушанського лісництва ДП «Любешівське ЛМГ”, яке знаходиться у с. Велика Глуша. Загальний стаж роботи 15 років.

Лісові угіддя Великоглушанського лісництва займають понад 5 тис. га. Урочища Дуб’є, Куково, Ямно… Природно-заповідні об’єкти – лісовий заказник “Ямно”(218,3 га) –  цінний природний комплекс заболочених стиглих та пристигаючих вільхових насаджень в заплаві річки Прип’ять.

Обидва брати народилися у Підкорміллі, хоч кожен із них вже обзавівся своєю сім’єю, збудував власний дім, але часто збираються під крило люблячих батьків. Їхня мама Ольга Михайлівна була кухарем у школі, а батько Микола Кіндратович все життя працював робітником на нижньому складі ДП “Любешівське ЛМГ”. Зараз на пенсії. Але ще тримають, як і в кожнім селі люди старшого покоління, велике господарство, тож брати з дружинами і дітьми приходять їм на допомогу і з плугом.

До речі, два двоюрідних брати по маминій лінії Русил – Олександр і Сергій Бубали працюють також у ДП “Любешівське ЛМГ”. Олександр Бубало майстром лісу Дольського лісництва, а його брат лісничим Люб’язівського лісництва.

– Обидва брати давно мають свої сім’ї, обзавелися дітьми, побудувалися у с. Зарудче неподалік Любешова, їм вже й садки родять, і квіти побіля хат тішать усеньке село… – розповідає інженер лісових культур лісгоспу Віра Оласюк. – Анатолієва дружина Марія народила йому двох доньок, а Михайлова Наталя подарувала чоловікові синів. Усі четверо підростають, вже ходять до школи і разом із батьками їх можна побачити у лісі. І не тільки за збиранням ягід та грибів, але й під час весняних лісокультурних кампаній.

Тож династія Русил матиме поповнення.

І, до речі, Анатолій Русило ще й опікується Підкормілівським учнівським лісництвом. Воно закріплено за Дольським лісництвом. То він особисто чи хтось із його підлеглих гостює у юннатів, проводить уроки, подарунки до свят роздає, вручає нагороди, то юні лісівники їдуть до Анатолія Миколайовича і його колег, щоб досвіду набратися, допомогти лісовий розсадник доглянути, насіння заготовити чи й сіянці посадити весною.

Тож є ще й лісівнича школа Русил.

Така ось родинна династія є в Україні. Нею пишаються односельці і лісомисливське господарство.

Для газети “Лісівничий огляд”