Коли ліс – живий!

Відкриття полювання – справжнє свято для кожного мисливця. Вже трохи насолодившись можливістю добути пернату дичину, вони з нетерпінням очікують, коли ж можна буде проводити відстріл копитного та пушного звіра.

– На території угідь ДП «Мисливське господарство «Старовижівське» колективне та облавне полювання на самців та самок козулі, кабана та їх молодняк, здатний до самостійного існування, розпочинається 9 листопада і триватиме до 29 грудня включно, – розповідає директор підприємства Віталій Гайда. – На самців кабана воно продовжуватиметься до 31 січня 2014 року. На зайця-русака буде дозволене з 10 листопада до 29 грудня включно, а на лисицю, єнотовидного собаку та вовка — з 10 листопада по 2 лютого 2014 року.

Якщо для мисливців сезон полювання – гарна можливість відпочити на природі, набратися адреналіну, відвести, як кажуть, душу, то для працівників «Старовижівського» – це дуже відповідальна пора, коли якнайкраще видно їх організаторські вміння, стан закріплених за ними мисливських угідь, дотримання у них законодавства, насиченість звіра. Звісно, щоб забезпечити високий їх рівень, потрібна кропітка повсякденна робота, результати якої стає видно лише з часом.

– Два роки тому з метою створення сприятливих умов для розмноження диких поросят і збільшення їх кількості ми зробили вольєр біля хутора Сологубівка, що знаходиться між Смідином та Сьомаками, – продовжує директор мисливського господарства. – Цей куточок нашого району здавна облюбували лісівники, тут було споруджено будинки для їх проживання, посаджено гарний сад. Але покоління змінюються, відходять в минуле, тож років з десять на хуторі вже ніхто не живе. Сологубівка розташована серед густого лісу, де є багато дібров і гарна чисельність представників фауни. Тому й для спорудження вольєра це місце добре підходило.

Він займає площу 2,3 гектара, які обгороджені металевою сіткою. За нею – такий же звичайний ліс, як і скрізь навколо. Але на землі одразу можна помітити численні сліди тварин. Не лише їх, а і самих вепрів практично щодня бачить єгер мисливського господарства Анатолій Хомич, який постійно навідується сюди, стежить, щоб тваринам було що їсти.

– У холодну пору навіть звірі, які знаходяться на волі, потребують підгодівлі, а про тих, які підростають за огорожею, і мови немає, – каже Анатолій Григорович. – Влітку, звичайно, вони самі шукають собі корм, але його сповна все одно не вистачає. Тому постійно доводиться у вольєр підсипати траву, жолуді, суміші зернових, картоплю тощо.

У липні, наприклад, єгері мисливського господарства заготовили близько 20 тонн відходів кукурудзи, пшениці, сої, гороху, які залишались лежати на токах сільгоспвиробників перед жнивами. У хліборобів вони вже, можна сказати, лише даремно займали місце, а для представників фауни підійшли саме раз. Частину їх працівники «Старовижівського» розсипали у тих угіддях, де концентрація звіра найвища, а більшість із них завезли у Сологубівку.

За словами Віталія Павловича, у 2011-му сюди поселили чотирьох свиноматок та одного сікача. А вже торік з вольєра випустили 11 поросят, котрим було по 7-8 місяців. На сьогодні з молодняком тут налічується 18 диких кабанів.

– Період виношування малят у них триває 3 місяці і 24 дні, – констатує Анатолій Хомич. – В однієї свиноматки народжується 4-5 поросят. Як правило, вони з’являються на світ у лютому-березні. Коли суворіша і багатосніжна зима, як минула, – у квітні. Протягом року може бути ще один опорос – приблизно в кінці серпня.

Дикі вепри вже настільки звикли до єгеря, що майже і не бояться його. Натомість когось чужого відчувають нюхом і близько до себе не підпускають. Анатолій Григорович вже добре вивчив їх манери, знає характерні риси поведінки. Висипавши за огорожею мішок комбікормів, він повідомляє нам з Віталієм Гайдою, що за хвилин п'ять тут можна очікувати появи свиней.

І дійсно невдовзі у кущах стало чути шурхіт. Спочатку з’являється вепр. Довго стоїть за деревами. Очевидно, оцінює ситуацію. Далі за ним дуже обережно виходить свиноматка з малими смугастими поросятами. Загалом поласувати свіжим кормом наважилися понад десять мешканців вольєра. Фотографувати їх досить складно, адже найменший порух – і старші піднімають голову. Після короткого похрокування поросята відбігають на метрів з тридцять назад у ліс. Там зупиняються. Щоб вони вернулись, треба на деякий час знову завмерти.

– Хоча поросята й знаходяться за сіткою, проте пристосовані до проживання у повністю вільних умовах. Тож після закінчення сезону полювання, коли вони підростуть, ми випустимо їх з вольєра, – каже Віталій Гайда.

Тут для них стануть у пригоді кормові поля, створені працівниками мисливського господарства. У нинішньому році їх площа становила близько 8 гектарів. Єгері старалися комбінувати зернові. Сіяли третікале, суміші жита і вівса. Поруч ростуть кукурудза і топінамбур, які вепри полюбляють чи не найбільше. Звичайно буває, що вони виходять і на городи мешканців навколишніх сіл. Зокрема, практично щороку звучать нарікання від сьомаківців, руднянців, смідинців, у яких непрохані гості риють молоду картоплю. У таких випадках найкраще страхувати свої посіви, або хоча б огороджувати їх, розвішувати навколо консервні банки чи пластикові пляшки, щоб вони відлякували тварин. 

Звичайно, господарів, котрим вони наробили шкоди, зрозуміти можна. Але з іншої сторони, якщо у лісі видно багато слідів вепрів, місця, де вони проходили, то це означає, що насиченість їх тут хороша. А отже, можна розраховувати, що й мисливський сезон буде вдалим.

На фото автора: Віталій Гайда по слідах може вирахувати будь-якого звіра; жителі сологубівського вольєра.

П.С. Вчора (27.10.13) директор ДП "Старовижівське мисливське господарство" Віталій Павлович Гайда відзначив своє 50-річчя. Вітаємо!

Прес-служба Волинського ОУЛМГ