20/10/2013
0Размещаю тезисы одного из докладов, прошедшей на прошлой неделе конференции "Лісівнича освіта і наука: історія, сучасний стан та перспективи розвитку". Более развернутое сообщение о конференции будет позднее. Прочитал и почему-то вспомнил Герцена: "Узок круг этих революционеров. Страшно далеки они от народа…" М.П.
Основним завданням лісового господарства є вирощування, збереження та відновлення стійких і продуктивних лісів, одержання лісової продукції високої якості у потрібних обсягах із мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище, зокрема на біологічне різноманіття.
У зв’язку з цим, класичними напрямами лісової науки є лісівництво, лісова таксація, агролісомеліорація, селекція та лісове насінництво, лісовідновлення й лісорозведення, мисливствознавство, захист лісу (ентомологія, фітопатологія, захист лісу від пошкодження хребетними тваринами, технологія захисту лісу), лісове ґрунтознавство, економіка та організація лісового господарства. Порівняно нещодавно (близько 30 років тому) набули розвитку дослідження з лісової екології, радіоекології, дендрохронології, моніторингу та сертифікації лісів, оцінювання й моніторингу біорізноманіття лісових територій для визначення їх охоронного статусу, розробки критеріїв визначення їх природоохоронної цінності, а також розвиток географічних інформаційних систем для візуалізації й аналізу просторової інформації стосовно різних аспектів структури та стану лісового фонду.
На жаль, останнім часом, вітчизняна лісова наука дуже мало уваги приділяє дослідженням з мікробіології, мікології, фізіології та біохімії лісових рослин, для виконання яких потрібні певне оснащення лабораторій та витрати на їх сертифікацію, спеціальне обладнання й реактиви.
Водночас, згідно з вимогами міжнародних угод, провідну увагу слід приділяти соціальним, культурним та економічним аспектам ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів, зокрема плануванню ландшафтів, озелененню населених пунктів, розвитку рекреації, туризму, лісової освіти.
У багатьох країнах набувають значення дослідження, пов’язані з використанням біомаси та біоенергії лісу, – вивчення особливостей накопичення насадженнями вуглецю, селекція порід для енергетичних плантацій, розробка технології вирощування плантацій із короткою ротацією та виявлення можливих наслідків для навколишнього середовища такого інтенсивного ведення господарства (інтенсивні догляди, внесення гербіцидів, добрив, регулярне застосування інсектицидів і фунгіцидів, вилучення поживних речовин із ґрунту разом із вирощеною біомасою, підвищення стійкості шкідливих організмів до захисних заходів).
Виконання усіх завдань науки та практики ускладнюється у зв’язку з помітним погіршенням стану лісів у багатьох регіонах земної кулі внаслідок змін клімату та антропогенного впливу (господарської діяльності, техногенного навантаження, рекреації, торгівлі – перевезення рослинного матеріалу та пакувальної тари з нього), зростання частоти й інтенсивності катастрофічних явищ природного та антропогенного походження (сніголамів, вітровалів, пожеж, посух, масових розмножень шкідливих комах і збудників хвороб).
Проблема розробки стратегії адаптації лісів і лісового сектора до змін клімату та пом’якшення наслідків можливого впливу змін клімату на ліси та лісове господарство залишається актуальною, незважаючи на окремі свідчення про початок зниження температури після тривалого періоду її підвищення.
Поширеність, розвиток, розмноження і життєздатність усіх живих організмів, у тому числі деревних рослин, комах-фітофагів, комах-ентомо-фагів, збудників хвороб рослин і збудників хвороб комах пов’язані з умовами довкілля – температурою, вологістю, наяв¬ністю достатньої кількості живильних речовин (для рослин) або корму (для тварин), згідно з екологічними преферендумами відповідних видів. Межі ареалів фітофагів і збудників хвороб рослин умовно збігаються з межами ареалів деревних порід, тоді як зони їхньої шкідливості зсунуті до тих частин ареалів, де умови менш сприятливі для деревних порід. Так, рівень забезпечення теплом лімітує поширення лісових порід на північ, зволоження – на південь, рівень континентальності клімату – на схід. Водночас масові розмноження комах найчастіше розвиваються у граничних районах виростання лісу або у насадженнях, що підпадають під антропогенне навантаження. Оскільки темпи змін клімату швидші, ніж темпи природних можливостей дерев і лісів до адаптації, насамперед до нових кліматичних умов адаптуються організми із швидким розвитком і спроможністю збільшувати кількість генерацій на рік – комахи, гриби, мікроорганізми. Так, вплив змін клімату на комах-хвоєлистогризів може виявитися у змінах: виживання та плодючості; термінів і темпів сезонного розвитку, у тому числі термінів і глибини діапаузи; меж ареалів (зниження інтенсивності розмноження й виживання аж до вимирання у раніше заселених регіонах, міграція, інтенсивніше розмноження та підвищення виживання у регіонах, що заселяються); шкідливості (зміни хімічного складу, зокрема живильних і захисних властивостей рослин, сприйнятливості й толерантності до пошкоджень).
Зазначені впливи обумовлюють зміни багатьох параметрів лісових екосистем, які взяті до уваги при складанні нормативних документів з різних аспектів ведення лісового господарства.
Так катастрофічно змінюється біорізноманіття, поширюються адвентивні види рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, зміщуються ареали лісоутворювальних порід, змінюється склад порід у насадженнях на користь супутніх видів, знижується стійкість і продуктивність деревостанів. Зокрема дуже важливо визначити, особливо для регіонів із недостатнім зволоженням або для рекультивованих ділянок, що є важливішим, – одержати деревину чи захистити ґрунт від ерозії та зберегти малопродуктивне насадження, завдяки якому підтримується доцільний мікроклімат, утворюється кисень, забезпечується біорізноманіття фауни та флори.
Інший приклад – у Чорнобильській зоні через 25 років після катастрофи відбувся перерозподіл радіонуклідів у компонентах лісових екосистем, і деякі види лісової продукції можливо використовувати.
У зв’язку з цим, лісова наука насамперед має приділити увагу вирішенню фундаментальних завдань, а потім на основі одержаних висновків надавати практичні рекомендації.
Завданням фундаментальної науки у широкому сенсі є вивчення причин і механізмів змін у лісових екосистемах, прогнозування темпів цих змін, моделювання наслідків за різних сценаріїв дії природних чи антропогенних чинників. Водночас розробка технологій реалізації оптимальних сценаріїв лісогосподарської діяльності і відповідних нормативних документів є завданням прикладної науки.
Оскільки дерево росте десятиріччями, а лісові екосистеми існують сотні років, реакція дерева, а тим більше лісової екосистеми на втручання природних чи антропогенних чинників може виявитися через декілька років. Одним із шляхів виявлення такої дії є дендрохронологічний, а іншим – дослідження на постійних пробних площах із маркуванням кожного дерева, оскільки це дає змогу виявити особливості реакції окремих особин, а також забезпечує спадкоємність наукових досліджень різних поколінь.
Багаторічні дослідження на стаціонарних об’єктах дають змогу:
– дослідити природну динаміку лісових угруповань, популяцій лісових рослин і тварин, їх взаємодії, вікової динаміки популяцій, динаміки плодоношення лісових порід у зв’язку з динамікою, частотою та інтенсивністю дії природних і антропогенних чинників;
– здійснити моніторинг стану дерев і деревостанів, визначити найбільш чутливі ознаки реакції дерев на дію тих або інших чинників;
– підтвердити успадкування ознак потомством лісових порід різного віку на селекційних об’єктах;
– оцінити доцільність створення насаджень із певними складом порід або густотою в антропогенних ландшафтах, при залісенні невгідь, пісків тощо.
– урахувати різноманіття екологічних умов у різних кліматичних зонах і типах лісу, яке визначає відмінності у перебігу природних процесів під впливом змін клімату, стихійних явищ, шкідливих комах і збудників хвороб, антропогенної дії (рекреації, лісогосподарської діяльності, техногенного забруднення, у тому числі радіонуклідами) і визначити особливості стратегії вирощування й захисту лісу, спрямованої на пом’якшення негативних наслідків. Перспективні напрями наукових досліджень, пов’язаних із лісом, відбиті у завданнях Міжнародної спілки лісових дослідницьких організацій (ІЮФРО) та у програмі Міжнародного лісового конгресу, який відбудеться у 2014 році під егідою ІЮФРО. Завдяки посиленню обміну інформацією, даними, доступом до публікацій науковців із різних регіонів і країн зростає можливість кращого розуміння екології лісів планети, сприяння їх збереженню, збалансованому управлінню лісами із мінімальним негативним впливом на довкілля, стимулювання використання наукових знань для прийняття вірних політичних рішень.
