16/10/2013
0Лісова галузь Чернігівського району – одна з найпотужніших і, водночас, найскладніших за всіма показниками. Про напрацювання та плани ДП «Чернігівський лісгосп» розповів його, – директор Сергій Мотрич, котрий уже понад чверть століття працює в цій сфері, а п'ять років очолює підприємство.
– Сергію Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, як нині працює найбільше лісове господарство Чернігівщини?
– Ми вийшли на рубіж дорослості, адже за три роки святкуватимемо 80-річний ювілей лісгоспу. Ця цифра для лісівників символічна, бо саме 80 – це вік стиглості лісу. Лише зараз дерева, висаджені першими працівниками, котрих уже немає й серед живих, «дозріли». До речі, й найстарший наш колега, аксакал лісівної справи, токар, яких одиниці, Аркадій Якерсон також розміняв уже дев'ятий десяток, але й нині в строю.
Господарство займає площу понад 55 тис. га, 16 тис. га з яких – експлуатаційні ліси. Ця територія охоплює чотири адміністративні райони області – Чернігівський, Кули-ківський, Менський, Ріпкинський та місто Славутич. Спектр діяльності підприємства надзвичайно широкий: від заготівлі насіння, лісовідновлення, збереження насаджень від пожеж, шкідників і хвороб до переробки деревини. Маємо вісім лісництв, авторемонтні майстерні у Чернігові, Голубичах Ріпкинського району – склад, де йде відвантаження продукції.
– Таке масштабне господарство, мабуть, потребує й відповідного ринку збуту?
– Пиломатеріали та кругляк експортуємо в Китай, Туреччину, а також реалізовуємо продукцію на внутрішньому ринку, у середньому на суму 2,5 – 3,3 млн грн на місяць. До бюджетів сплачуємо 4,6 млн грн на рік.
Для роботи задіяно велику автобазу, яку маємо весь час відновлювати, адже середня відстань вивезення деревини 60-84 км, а це неабияке навантаження на транспорт. Тому нещодавно придбали два КрАЗи-маніпулятори, плануємо поповнити техніку лісгоспу ще й двома тракторами.
– Які різновиди лісових порід вирощуєте?
– В основному це сосна, береза, висаджуємо вільху й інші породи. Садивним матеріалом забезпечуємо себе самі. У кожному лісництві є розсадник, де із зібраного насіння вирощуємо молоді саджанці. У Пакульському лісництві обладнали спеціалізовані теплиці, підвели автономний полив. Вирощуємо садивний матеріал і в коробах.
А нещодавно почали займатися декоративним лісорозведенням туї, самшиту та інших рідкісних порід. Весною реалізували цього товару на 32 тисячі гривень.
На спеціально відведених плантаціях вирощуємо новорічні ялинки, такі деревця можна зрубувати у середньому за 10 років. Торік це дало нам дохід понад 120 тис. грн.
Висаджуємо дерева на землях державного лісового фонду, причому у кілька разів більше, ніж зрубали, цьогоріч це 169 га. Розширене відтворення лісів відбувається за рахунок лісорозведення й на деградованих малопродуктивних сільськогосподарських землях, у середньому на площах до 50 га на рік.
– Підприємство впевнено, стабільно розвивається, які нововведення запроваджуєте?
– Оскільки намагаємося йти в ногу з часом, нещодавно запровадили сучасну систему обліку деревини – електронну. Для цього на кожну колоду фіксуємо спеціальний чіп. Це дає змогу в режимі реального часу бачити рух лісопродукції. Можна проконтролювати об'єми заготовленої, вивезеної та реалізованої деревини за будь-який період. Нині вже 60% нашої продукції обліковується таким методом, до кінця року плануємо повністю перейти на цю систему.
– Окрім лісовідтворення та заготівлі деревини лісівники мають зберегти насадження від пожеж.
– Це один із пріоритетних напрямків нашої діяльності. Для цього маємо відеоспостережні системи, які дозволяють здійснювати огляд чималої території лісу й миттєво реагувати на пожежі. Проводимо профілактичні бесіди з головами сільських і селищних рад. А ще прищеплюємо любов до лісу підростаючому поколінню. У Паку-лі вже кілька років працює шкільне лісництво. Для цього обладнали спеціальний клас, придбали для учнів форму, проводимо заняття. Діти збирають насіння, висаджують молоді деревця, доглядають за ними, виготовляють і розвішують шпаківні.
Ще одне важливе завдання нашого господарства – прокладення лісових доріг. Йдеться не лише про транспортування деревини, а й про пожежну безпеку лісу й навіть соціальний розвиток населених пунктів. Адже відомо, що між двома сусідніми селами навпростець – буває лише кілька кілометрів, зате автомобільна дорога між ними інколи вдесятеро довша. Тому завдяки відбудові шляхів у лісових масивах ця відстань скорочується у рази. Цьогоріч проклали 5,5 кілометра доріг, півтора кілометра нині якраз у процесі розбудови.
Тож роботи маємо вдосталь. Праця лісівника важка й копітка: трудимося і в мороз, і в дощ, і в літню спеку. Ми іноді жартуємо, мовляв, недарма ж колись полонених виправних таборів направляли на найтяжчу роботу – лісоповал.
Газета «Наш край» №77-78 (9217-9218), 28 вересня 2013 року
