Біоцентризм зі споду

 

Про невігластво й облуду, що ховаються під закликами захисників тваринного світу.

В Україні, як і в усьому світі, ширяться різноманітні громадські організації, рухи та так звані активісти, мета яких захистити тварин від, як їм здається, жорстокого поводження. Також вони закликають надати тваринам права на рівні з людиною. Щоб привернути до себе увагу, «зооактивісти» вдаються до всілякого роду перформансів, протестів, маршів, провокацій, іноді не зовсім законних. Суспільство сприймає це за чисту монету, не вникаючи у суть і не занурюючись у деталі.

Що ж насправді криється за «благими» закликами «захисників тварин» і чи знається на цьому суспільство? Спробуємо розібратись.

Так званні зоозахисні організації своїми діями намагаються вплинути на всю господарську діяльність людини, яка пов’язана з тваринами, а це – значна частина людського буття у сучасному світі. Крім того, саме життя людини тісно пов’язане з тваринами. Намагання ж розірвати ці зв’язки, заборонити їх призведе тільки до руйнівних наслідків у суспільстві й економіці.

Мисливство – це один із об’єктів їхньої «уваги». Гасло: «захистимо права тварин» спрямоване, в тому числі, й на руйнування мисливської галузі, в якій працюють десятки тисяч українців. «Зоозахисникам» це не відомо та й байдуже, але мисливська галузь – це не лише полювання, це – громадські організації, користувачі мисливських угідь, тисячі господарств із єгерями, мисливствознавцями, державною лісовою охороною, мисливське собаківництво і, звісно, сотні тисяч мисливців – добропорядних українців.

До речі, про мисливське собаківництво. Саме через наполягання так званих зоозахисних активістів 22 жовтня 2020 року Мінприроди видало Наказ № 209, яким було поставлено під загрозу можливість підготовки мисливських собак до полювання. Як зазначив Президент ФМСУ Анатолій Голубченко, йдеться про зовнішній тиск на урядовців з боку псевдоекологів, антимисливських організацій, які отримують грантові кошти, щоб перешкоджати роботі мисливського собаківництва і мисливству в цілому. Небезпека в тому, що це є зовнішнім управлінням мисливською галуззю, і це стратегічне завдання певних іноземних фондів, які, крок за кроком, ідуть до своєї мети.

Нині ж на черзі низка інших, доволі сумнівних ініціатив. Серед них особливу загрозу становить проєкт Закону № 2232, який передбачає заборонити: випробувальні станції для підготовки собак мисливських порід до полювання; регулювання чисельності в мисливських угіддях бродячих котів і собак; вивести зі списку шкідливих видів для мисливського господарства вовка і лисицю, унеможлививши контро­лювання їхніх популяцій.

Для якнайширшого охоплення українців своїми згубними ідеями так звані еко- та зоозахисні громадські організації регулярно проводять масові вуличні акції. Вони, зокрема, спрямовані на дискредитацію мисливської галузі. Так само в об’єктиві їхньої уваги – хутрові ферми, цирки, зоо­парки і, звісно ж, безпритульні тварини. Ця активність, зазвичай, супроводжується агресивно-емоційним цькуванням у бік тих, хто не поділяє їхньої думки.

Восени хвиля чергових «екодійств» прокотилася різними містами України. Серед них – так званий марш «за права тварин», організований UAnimals.

Подія розпочалася мітингом у столичному парку ім. Т. Шевченка. Крім «штатних» промовців маршу і спеціально запрошених політиків, участь у заході взяло близько 2 тис. осіб, які й забезпечують, зазвичай, масовість ось таких подій. Наскільки вони обізнані у темах, заради яких збираються, звідки черпають інформацію, що аналізують і які висновки з цього роблять – запитаємо у них самих.

Про «права тварин»

– Тварини мають права на повагу до їхнього життя та гуманне ставлення до себе. Ми зібралися для того, щоби захистити тих, хто не здатен це зробити самостійно, – ділиться думками студент Роман.

– Романе, кого Ви вважаєте тваринами, хто з них повинен мати права і кого потрібно захищати, адже впевнений, Вам відомо, що найпростіші організми теж відносяться до тваринного світу?

– Ми, передусім, повинні дбати про хребетних, але треба покладатися на відповідні дослідження. Йдеться про те, щоби з’ясувати, наскільки тварина відчуває біль, за нашим, людським, його розумінням.

– Комахи – теж тварини. Люди вбивають докучливих комарів і жуків, які нищать городину. Думаєте, комахи не відчувають болю, не страждають? Їм потрібні права і захист?

– Ні. Вони є складовою екосистеми і, наскільки я чув, комарі не відчувають болю, як люди. Вони мають більш примітивну нервову систему, ніж, скажімо, хребетні.

– А гризуни? Хребетні? Переносять небезпечні для людини хвороби. Як з ними бути?

– Ми маємо будувати міста так, аби розв’язати цю проблему. Якщо є екстремальні ситуації, то потрібно шукати оптимальні рішення. В Австралії, наприклад, є дуже багато котів, які нищать і флору, і фауну. Цих тварин убивають, і я не підтримую таке ставлення до них. Я за те, щоби захищати сталу систему, але не такими способами. Люди самі винні, що завезли котів, не дбаючи про можливі жахливі наслідки для екосистеми та для самих громадян. У багатьох проблемах, де тварини виступають шкідниками, вина лежить на людях.

Із розмови з Анастасією, яка запевнила, що черпає корисну, на її думку, інформацію, передусім, зі соцмережевої сторінки UAnimals:

– Анастасіє, чи не вважаєте Ви, що люди, які тримають акваріуми, тераріуми, кішок і собак, порушують їхні права, адже домашні улюбленці позбавлені волі та живуть у невластивих для них середовищах існування, харчуються тим, що їм дають, а не тим, що хотіли б.

– Це все в голові людини. Якщо вона нормальна, то домашнім тваринам у її оселі живеться комфортно.

– Гризуни переносять зоонозні хвороби, тобто ті, що передаються людині, нищать зернові культури, продукти харчування. Вони повинні мати права і захист?

– Гризунів необхідно захищати. Потрібно, щоби люди, які вирощують овочі, інші культури, усвідомили, що в разі знищення цих тварин, страждатимуть і хижі птахи, бо не матимуть чим харчуватися.

Поспілкуватись із нами погодився студент Володимир. Він вважає, що тварина починається з комахи та не має меж.

– Володимире, люди в усьому світі захищають себе від комах і гризунів, знищуючи їх. Як Ви до цього ставитесь?

– Коли люди знищують комах, вони чинять не гуманно. Те саме стосується гризунів. У Данії ж, як я чув, на фермах мишей виганяють, але не вбивають. Ось тому я вважаю, що мисливство не є гуманним заняттям. Його варто заборонити. Як мені відомо, в окремих американських штатах діє така заборона. (ред. Це омана, у США дозволене полювання в усіх штатах без винятку. Це можна перевірити на сайті Державної служби риби і дичини США, www.fws.gov. Понад те, полювання в США є достатньо популярним видом діяльності серед американців, яке підтримується владою).

До спілкування з нами долучилась і маркетолог Анна:

– Я за гуманне ставлення до тварин, притягнення до відповідальності тих, хто жорстоко поводиться з тваринами. На мою думку, потрібна освіта та просвіта людей, які тримають домашніх тварин. Це має бути інформування про те, що варто не топити кошенят, а вдаватися до стерилізації, щоби вони не народжували потомство кожні два місяці. Я, наприклад, місяць тому підібрала під моїм будинком двох кошенят.

– Як Ви вважаєте, тварина – це хто?

– Тварини – це ціла екосистема, вони такі ж мешканці планети, як і ми. Їхня життєдіяльність не має негативного впливу на людство, а життєдіяльність людей негативно впливає на них. Людина не є єдиною на планеті живою істотою. Є й одноклітинні, є й комахи. Їх усіх потрібно захищати.

Про мисливське собаківництво

– Анастасіє, Ви тримаєте плакат «Я проти притравочних станцій». У чому суть Ваших вимог?

– Я проти використання беззахисних тварин, як наживки для хижого звіра.

– Чи відомі Вам країни, в яких заборонені випробувальні станції?

– Ні.

– Чи знаєте Ви, що без таких випробувань собака може загинути під час полювання на лисицю чи кабана?

– Я взагалі проти полювання.

Інша активістка руху на «захист прав тварин» – Світлана, яка вчиться на юриста, розповіла:

– Я вважаю себе веганом, бо не вживаю м’яса. Виступаю категорично проти полювання. Притравочні станції існують для задоволення збоченців. Це варварство та знущання над живою істотою, які множать жорстокість.

Поспілкуватись із нами погодилась іще одна із учасників «зоо­активізму» Антоніна.

– Ви тримаєте промовистий плакат «Я проти притравочних станцій». Ви хоча би раз бачили випробування собак на власні очі?

– Я дівчинка. Мені достатньо фотографій, які я бачила на сайті організатора маршу. Якщо Вам – «о’кей», то мені – ні.

– Вам відоме ставлення до цієї теми в ЄС, адже ми прагнемо жити, як вони?

– Я не живу в ЄС. Мені болить, що в Україні коїться, а не в ЄС. Я взагалі не розумію, задля чого працюють ці станції? Впевнена, що там навчають мисливських собак жорстокості.

«Вони виступають за права тварин, але разом з тим привели своїх собак без намордників, тим самим наражаючи людей на небезпеку та порушуючи Закон», – зауважив батько малолітнього сина Валерій, який разом із дружиною та дитиною спостерігали за цією процесією.

Про мисливство, тварин і вегетаріанство

– Олександро, чи відомо Вам, що саме мисливці займаються охороною і відтворенням диких мисливських тварин? Чи не суперечать здоровому глузду дії проти регулювання популяції лисиці, яка переносить сказ?

– Я завжди вважала, що дикими тваринами займаються виключно лісівники. Але якщо це так, то варто дослідити, скільки користі, а скільки шкоди приносить мисливство, чи не призводить воно до домашнього насильства, алкоголізму, наркоманії…

Ось що сказала інша прибічниця «прав тварин» Марина:

– Я взагалі проти полювання. Воно було винайдене, щоби здобути собі їжу. Зараз, у ХХI-му столітті, для цього достатньо піти до супермаркету. У полюванні немає жодного сенсу.

До розмови долучилася «зоо­активістка» Катерина:

– Полювання нині має бути не на живих істотах, а на манекенах. Я пропагую вегетаріанський спосіб життя впродовж останніх 16 років. А спонукав до цього мій батько, який був мисливцем. Споглядання смертей тварин виховало у мене дух суперечності.

– Ви підтримуєте вегетаріанців, які забороняють дітям вживати тваринну їжу?

– Ніхто не забороняє. Втім сьогодні є гарні альтернативи у вигляді штучного м’яса, яке достатньо смачне.

Поспілкуватись із нами погодилась і Наталія, яка вважає себе екозахисником:

– Як і всі, хто тут зібрався, я виступаю не лише проти притравочних станцій, але й проти мисливства взагалі. Я не знаю, де ще заборонено полювання, але є приклади, коли іноземні бренди одягу відмовилися від натурального хутра. Я так само проти полювання на диких тварин, які розносять інфекційні хвороби. Хворого, скажімо, на сказ звіра потрібно не вбивати, а лікувати, доглядати за ним.

Про протести біля птахофабрик

– Чому Ви не протестуєте біля птахофабрик, аби захистити курей від знищення? В Україні щороку забивають близько 1 млрд курей, – спробували ми дізнатись в учасників руху на «захист прав тварин».

Серед тих, хто погодився відповісти, вже згадана вище Олександра:

– Для України це було б надто революційно, не знайде підтримки у жодному прошарку суспільства. Але є шанс подбати про те, щоби зменшити вживання м’яса, завдяки чому понизиться рівень агресії до тварин.

Студент Володимир вважає, що організатори маршів хоч і висловлюються іноді проти діяльності птахофабрик, але надто мляво. Жодного протесту щодо захисту курей від вбивства вони ще не влаштовували.

Про штатне бунтарство

Через годину після початку вересневого мітингу у київському парку ім. Тараса Шевченка, організатори закликали його учасників іти далі маршем вулицями столиці. Люди почали залишати парк, вигукуючи заготовлені гасла, серед яких: «Бунтуй, кохай, права тварин не віддавай!» Саме цей речитатив, але без слова «тварин» є одним із тих, що найчастіше використовується на «маршах рівності». Організатори під маскою захисту прав людини пропагують сексуальні девіації відкрито, просто на вулицях столиці, де гуляють діти. Тож, очевидно, що джерело певної частини масовки з підтримки деструктивних ініціатив «зоозахисників» і гомолобі в Україні є одним цілим. Звичайно, кожен має право на власну думку і на ставлення до певних явищ, але цей зв’язок – очевидний.

Абсурдність і некомпетентність – ось прикмети тих, хто, імітуючи захист тваринного світу, діє йому на шкоду.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

Василь Новицький, голова Науково-технічної ради Громадської спілки «Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь», доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю «Екологія»:

– Загально відомими є три світоглядні екологічні концепції: антропоцентризму; біоцентризму й екоцентризму. Світ увесь базується на гармонійному поєднанні антропоцентризму й екоцентризму. Але так звані зоозахисники йдуть, як правило, шляхом біоцентризму, який взагалі не має права на життя, бо він абсурдний.

Ті, хто виступають із абсолютними вимогами, спрямованими проти жорстокого поводження з тваринами, непослідовні. Якщо слідувати за їхньою хибною логікою, то таке ставлення до тварин потрібно було би повністю прибрати не тільки зі сфери полювання, заборонивши мисливство як галузь, але і з домашнього тваринництва, з прилавків магазинів і зі сфери споживання взагалі. Однак закликів «зоозахисників» стосовно цього немає.

У зв’язку з усім сказаним постає низка запитань:

• Що в такому разі споживати людині?

• Чому порушуються права людей на вибір продуктів харчування, особливо дітей у родинах веганів?

• Чи замінить продукція рослинництва потребу у продуктах харчування тваринного походження?

• Щоб отримувати рослинну продукцію, доведеться збільшувати площі її вирощування та обсяги води. При цьому буде позбавлено представників екосистем, у тому числі, диких тварин, середовища їхнього існування.

Чому «захисники» чогось мають мені нав’язувати, чим мені харчуватись, яку мені мати віру чи сексуальну орієнтацію тощо? Тут пригадалося, що нині вже покійний американський дослідник Жак Фреско в одному зі своїх публічних виступів розповів про науковий експеримент індійського вченого Джагдіша Босе. Останній узяв огірок і встромив у нього шпильку. Індикатор болю дав показник, який значно вищий, аніж той, що доступний тварині. Щось не чути заяв «екозахисників» на захист рослин від жорстокого поводження щодо рослинного світу, бо, мовляв, у рослин відсутня центральна нервова система. Чому ж «екоактивістів» не турбують «права» усіх організмів, які не мають центральної нервової системи, чому вони встановлюють пріоритет лише для певних видів хребетних?»

Юлія Цибулька, директор комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» у місті Харкові:

«На превеликий жаль, люди, які беруть участь у відповідних «зоозахисних» мітингах, не обізнані в питаннях регулювання чисельності тварин. З метою скорочення чисельності бездомних тварин «екоактивісти» вимагають випускати всіх безпритульних котів і собак після кастрації знову на вулицю, хоча ж насправді ніде у цивілізованому світі так не роблять. Їм нібито здається, що якщо тварини не будуть розмножуватись, вони поступово, врешті-решт, повністю зникнуть із вулиць. Суспільству нав’язується небезпечно помилкова думка, що згаданий метод скорочення чисельності тварин є гуманним.

Так звані зоозахисники не беруть до уваги, не знають або просто приховують, що:

а) таким чином жодній країні світу не вдалося вирішити проблему безпритульних тварин;

б) викидання собак і котів на вулицю суперечить Європейській Конвенції про захист домашніх тварин, яку Україна ратифікувала в 2013 році. У цьому міжнародному документі сказано, що бездомними слід вважати позбавлених власника домашніх тварин. Тому їх ніхто не повинен залишати без турботи, кидати напризволяще.

Вулиця не здатна забезпечити тварин лікуванням від хвороб, убезпечити від автівок, захистити від холоду або спеки та дати нормальну їжу замість харчування на смітнику.

Ті люди, які масово долучаються до відповідних маршів і мітингів, абсолютно не розуміють, що є справжнім захистом тварин, а що є його профанацією.

Вони ігнорують той факт, що собаки, позбавлені дітородних органів, будуть збиватися у зграї та нападати на людей, безпритульних котів і худобу, бо така поведінка інстинктивно їм притаманна. Собаки є хижаками, і цим все сказано. Поклик природи буде змушувати їх знищувати все навколо заради забави або в пошуках їжі, включаючи і дику фауну.

Випускання собак на вулицю порушує не тільки європейські норми поводження з тваринами, а також головний принцип Конституції України, де йдеться, що життя і здоров’я людини в нашій країні є основною цінністю. Наприклад, у Російській Федерації, де в 2019 році було законодавчо визначено, що комунальним службам забороняється регулювати чисельність безпритульних тварин, і вони мають жити на вулиці, кастровані й бирковані, тільки за перший рік постраждало понад 385 тисяч людей, близько 30% із них – діти, а рахунок загиблих людей іде на сотні.

Натомість у всіх розвинутих країнах бездомні тварини не розгулюють містами, їх розміщують у притулках і шукають їм нові домівки та родини.

Дуже шкода, що організатори й учасники «маршів за права тварин» не говорять про створення й утримання притулків для тварин, не кажучи вже про реальну допомогу таким закладам. Натомість вони йдуть шляхом популізму та беруть участь у мітингах із сумнівними і часто незрозумілими їм самим гаслами. В притулках – ось, де дійсно, потрібна допомога справжніх зоозахисників.

Олександр КРИВЕНКО,

“Лісовий і мисливський журнал”