Важлива роль мисливців у ЄС

Після одного року інтенсивного обговорення з державами-членами пропозиція Європейської Комісії щодо повної заборони полювання і рибальства у новій категорії «суворо охоронюваних територій», що охоплюють 10% території ЄС, була визнана невиправданим заходом.

Перший проєкт Європейської Комісії відніс полювання до тієї ж категорії, що й «видобуток корисних копалин», вважаючи цю діяльність несумісною із суворо охоронюваними територіями. Це викликало резонанс в європейському суспільстві й, в тому числі, у багатьох членів Європейського парламенту.

Нині політика ЄС не розглядає зміни клімату і втрату біорізноманіття окремо, вважаючи, що вони невід’ємно пов’язані між собою. На думку членів Європейського парламенту, полювання не буде заважати природним процесам, а навпаки, зусилля мисливців щодо збереження природи є важливим чинником в управлінні природоохоронними територіями і є ключовими для забезпечення підтримки з боку громад.

Проєкт Європейської Комісії суворо охоронюваних територій бере початок зі Стратегії біорізноманіття ЄС на 2030 рік, яка вимагає створення цілісної мережі охоронюваних територій в обсязі 30% від усієї території ЄС, з яких 10% будуть під суворою охороною.

Світовий досвід природоохоронних територій показав, що рівень охорони не є ключовим чинником у зупиненні втрати біорізноманіття, а радше розширення прав і можливостей для місцевого населення і збереження культурних цінностей.

Президент FACE (Європейської Асоціації полювання і збереження біорізномаїття) Торбйорн Ларссон (Torbjorn Larsson) заявив: «Ми дуже раді, що здоровий глузд переміг і що в цій новій категорії «суворо охоронюваних територій» немає повної заборони полювання. FACE активно виступає проти необґрунтованої заборони полювання, підкреслюючи, що мисливці відіграють ключову роль в управлінні заповідними територіями в Європі». Подякувавши членам FACE за активне обговорення цього питання на національному рівні, Т. Ларссон додав: «Цей результат демонструє, наскільки важливо для 7 мільйонів мисливців Європи працювати разом».

Газета “Природа і суспільство”