2 січня опівдні троє виродків із рушницями прийшли на ставок біля закинутої шахти №8, що на околиці Нововолинська.
Після святкового застілля їм у голови шибанула сеча. Жертву собі намітили заздалегідь.
І стали стріляти.
Красень лебідь, який плавав тут в очереті з лебідкою вже кілька років поспіль, не чекав від людей такої підлоти.
Був довірливим, підпливав близько до берега, бо птахів постійно підгодовували деякі нововолинці й мешканці Хренова.


Він нікому ніколи не зробив зла. Він просто жив собі, даруючи людям красу, захват, радість.
Але приперлись нелюди й убили його. На очах у лебідки.
Як вона кружляла над ним, як волала й тужила!.. Розуміючи, що її теж можуть застрелити.
Старший чоловік, що часто приходив годувати лебедів і мимохіть став очевидцем злочину, не лише викликав поліцію. Він побіг за трьома тими виродками, коли вони кинулись навтьоки!
Володимир пробіг зо три кілометри – аж до монастиря й гаражів. На жаль, не наздогнав.
Виродкам років по 30-35. Певно, почуваються суперменами. Авжеж, безпорадного птаха завалили.
Хай розпачливий стогін лебідки стоїть їм у вухах до самого їхнього скону.

Влодимир показав працівникам поліції місце злочину.
Це він тримає птаха, якого так любив…

Нелюди, за що?..
.
Цю історію розповіла РАДАРУ Ірина Макарук. Її мама Люба плаче досі, бо теж прийшла на ставок потішити лебедиків смачненьким і теж бачила це безглузде тупе вбивство.
Білосніжні птахи були не лише частиною пейзажу, а й часточкою її серця…