30/12/2021
0Осінні «сюрпризи» для мисливської галузі.
Відразу кілька неприємних сюрпризів наприкінці цієї осені підготували українським мисливцям парламентарі. Так народний депутат України С. Кузьміних пропонує у своєму проєкті зміни до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» щодо охорони тварин, занесених до Червоної книги. На його думку, мисливцям треба скоротити терміни полювання, зокрема відкриття на водоплавну пернату дичину перенести з серпня на вересень. За твердженням нардепа, яке він виклав у пояснювальній записці до законопроєкту, у південних областях велика кількість добутих мисливцями качок від спеки стають непридатними і вони їх викидають. Разом з тим, мисливці на півночі країни, за його словами, знищують молодняк птахів, які ще не стали на крило.
Крім того, автор проєкту переконаний, що під час літнього полювання мисливці стріляють у відпочиваючих, наводячи цифру – 20 людських смертей щороку. А ще сотні травм від «випадкових пострілів інколи нетверезих мисливців».
Також багатотисячна мисливська спільнота країни неабияк стривожена ще одним Законом – № 2351, який набрав чинності 8 листопада. Він, зокрема, надав повноваження районним і обласним радам щодо питань, які тепер будуть вирішуватись виключно на їх пленарних засіданнях. У тому числі прийняття рішень про затвердження переліку видів тварин, що не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, або є такими, що перебувають під загрозою зникнення, та підлягають особливій охороні на території відповідної ради» (ст. 43 ЗУ «Про органи місцевого самоврядування»).
Досить гостро з цього приводу висловились Національна асоціація стрільців України і Всеукраїнське об’єднання «Мисливці, Риболови та Біозахисники»:
– Відтепер, кому в реченні «ПОЛЮВАТИ НЕ МОЖНА ЗАБОРОНИТИ!» будуть ставити районні й обласні ради, – заявили у Національній асоціації стрільців України. – Інакше кажучи, тепер місцеві ради вирішуватимуть на яких тварин можна полювати на їх території, а на яких ні. «Вітаємо» органи місцевого самоврядування в отриманні інструменту маніпуляцій і впливу на мисливські господарства.
Представник Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь Володимир Яковлєв коментує: «Дуже схоже, що Законопроєкт Кузьміних передбачає непомітне, поступове зменшення термінів полювання і зведення їх нанівець. Як результат – заборона полювання».
Ще дуже цікаво, хто ж насправді стоїть за авторством і розробкою цього законопроєкту Кузьміних, бо політик із військово-інженерною освітою, який очолює комітет із фармацевтичних питань у Верховній Раді та не розрізняє юридичний термін «вбивство» і «добування дичини», навряд чи є експертом у цій галузі й ініціатором цього документа.
Ми запитали в інших фахівців з мисливського господарства, що вони думають про ці ініціативи і які загрози під начебто благим приводом вони несуть.
Іван Чебаненко, спеціаліст Одеської обласної організації УТМР, мисливствознавець за освітою:
– Закиди про добутих птахів, які псуються у спеку півдня чи про п’яних мисливців, які стріляють в усе, що рухається, важко коментувати з точку зору здорового глузду. Шкода, що політики абсолютно не звертають уваги на по-справжньому вагомі проблеми мисливського півдня країни. Перша проблема – загальна розораність польових угідь, коли площа деяких фермерських господарств становить 40–50 тисяч гектарів. Бо з загальної площі у 1,8 мільйона угідь, УТМР Одещини на 78% складається саме з польових. Техніка, що працює там, рухається зі швидкістю понад 50 кілометрів на годину, без жодних відлякувальних пристроїв або сигналів, які б попереджали тварин про небезпеку. Хоча за часів СРСР і нині в розвинених західних країнах – це обов’язкова вимога. Розмах плугів або обприскувальних пристроїв на таких машинах інколи становить 40 метрів. Скільки тварин, особливо молодняку, гине влітку під час збирання врожаю, під плугами, колесами, гусеницями – ніхто не рахує, тим часом фермерські господарства не несуть за це відповідальності. Раніше птахи мали можливість харчуватись на кукурудзяних і соняшникових полях, які прибирали у нашому регіоні стабільно наприкінці осені й взимку. А зараз деякі поля обробляють тричі, а то й чотири рази на рік, розорюючи землю відразу, щойно зібрали врожай. Де та чим харчуватись місцевій або перелітній качці, гусці… тощо? Раніше аграрії хоча б лишали кілька метрів буферної зони між полями, лісосмугами, озерами, балками. На цих місцях могла ховатись і розмножуватись дичина. Зараз цього немає. А скільки водойм осушили задля сільського господарства?
Наступне питання – величезна кількість вітряків, сонячних батарей, що теж розташовані на площі у тисячі гектарів. Птахи, які на своєму міграційному шляху, бачать ці батареї, сприймають їх за водойми для відпочинку. Але коли бачать, що це зовсім не вода – летять геть якнайдалі. Це не жарт – це біда. Бо ще десять років тому птахи йшли чи не над усієї територією Одещини, нині ж – якнайближче до лиманів, моря і румунського і молдовського кордону та якнайдалі від прибраних наголо, покроплених отрутою полів, сонячних батарей. До речі, диких тварин не поменшало, але шляхи і терміни їхньої міграції змістились ближче до закінчення мисливського сезону та якнайдалі від людського ока. Користувачі мисливських угідь, які щороку проводять таксацію, стабільно спостерігають це явище.
Наступне. Зараз багато територіальних громад отримали на свій баланс колишні захисні лісосмуги між селами і полями. Вирізають там дерева по повній. Про яку охорону мисливської фауни може йти мова, коли нашим єгерям, які виконують свої службові обов’язки, вказують, щоб вони зникнули в усім відомому напрямку.
З іншого боку, клімат на Одещині, як і на решті території країни, теплішає. Якщо перелітна гуска, качка, слуква раніше з’являлись у нас в листопаді, то нині не рідкість у грудні або й у січні. Враховуючи ці обставини, залучивши до обговорення науковців, експертів і користувачів мисливських угідь, можна розглядати зміщення термінів полювання на пернату дичину, перенести початок сезону з серпня на вересень, а закриття на кінець січня. Тоді буде логічно. Але пропонується лише перенести відкриття і відповідно скоротити терміни полювання.
Зоя Медведєва, ГО «Український мисливський жіночий клуб «Діана», експерт-кінолог національної категорії з більше, ніж 30-річним стажем:
– Якщо терміни полювання у країні зменшать або взагалі його закриють, хто візьме на себе боротьбу з браконьєрством, нагляд і охорону мисливських тварин, проведення біотехнічних заходів? Скільки мисливських господарств збанкрутує? Про це треба думати, перш ніж щось забороняти. Який удар буде по мисливському собаківництву країни. Чи не призведуть такі заборони до занепаду і знищення мисливського собаківництва, як галузі загалом? Ми ризикуємо втратити племінне поголів’я мисливських собак, що розвивали та створювали століттями.
Думаю забороною полювання на птахів усе не обмежиться. Далі буде заборонено під різними приводами полювання хутрового звіра? Так буде знищене унікальне в Україні полювання з хортами, яке й так збереглося лише на півдні? Що буде після заборони полювання на хутрового звіра з регулюванням чисельності лисиці?
Я була очевидцем, коли після одного з полювань робили свіжування тушки зайця і виявилось, що тваринка була хворою – печінка отруєна. Все через хімію на полях. Про це так звані зоозахисники мовчать.
Справжні мисливці – не браконьєри і не вбивці. Це високоорганізовані люди, які мають зброю і відчувають за це відповідальність перед собою і суспільством. Саме мисливці, як ніхто інший, зацікавлені, аби наші поля, ліси та водойми не були порожніми.
Дмитро Ляляєв, голова ГО «Українське мисливське товариство «ТУР»:
– На жаль, на полюванні трапляються нещасні випадки та надзвичайні ситуації. Здебільшого, через необережність та нехтування правилами безпеки. Кожен такий випадок – це трагедія. Але давайте порівняємо, скільки українців щодня гине або калічаться в ДТП, пожежах, нещасних випадках, надзвичайних подіях? Офіційна статистика відкрита. То чого законодавці не пропонують заборонити сірники або автомобілі?
Щодо перенесення терміну полювання на водоплавну дичину. Для деяких регіонів, зокрема Львівщини, це питання було б, дійсно, актуальним, адже через наші кліматичні, географічні та погодні умови молоде покоління крижнів та інших качок ще не стає на крило. Але вивчати це питання та вносити пропозиції до чинного законодавства потрібно враховуючи кожен регіон і вид тварин. Наприклад, полювання на дикого голуба – припутня та перепілку, найкраще саме у серпні. Тож цими питаннями мають займатись виключно професійні біологи, мисливствознавці, екологи – ті, хто має відповідну освіту, знання і досвід роботи в цій галузі, щоб це питання не було предметом спекуляції політиків.
Володимир РОМАНЕНКО,
Газета “Природа і суспільство”
