Ещё раз о проблеме передачи лесов

Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів

О передаче лесов Гослесагентству

Комментарий

 

КОМЕНТАР ДО СТАТТІ  О передаче лесов Гослесагентству

Щодо наявності розпорядчих документів на передачу майна.   

 

Як вірно зазначив Віталій Сторожук у своїй статті, процедура передачі майнових комплексів лісгоспів АПК, як і інших об’єктів права державної власності, визначена у Постанові КМУ №1482 від 21.09.1998 року.

 

Згідно затвердженого Положення, рішення про передачу цілісних майнових комплексів із сфери управління одного державного органу до іншого, приймає КабМін. Власне, це і було зроблено у Розпорядженні №584 від 03.07.2013 року. Прийняття такого документу передбачає обов’язкове погодження як органу, що передає, так і того, що приймає. На цьому наголошується у Положенні №1482. Подібне рішення перед його прийняттям повинно було пройти візування Мінекономрозвитку, а чиновники ДАЛ РУ (наскільки я розумію – це відомство є ініціатором передачі) на етапі надання пропозиції мали підготувати бізнес – план (техніко-економічне обґрунтування) реалізації урядового розпорядження. Отже, навряд чи розпорядження було прийнято несподівано, тим більш в одноосібному порядку.

 

По суті, одним урядовим рішенням передається майно 35 підприємств, діяльність яких в іпостасі окремих юридичних осіб припиняється. До речі, за останні роки подібних масштабних рішень з боку КабМіна я не пам’ятаю. Як правило, передавались одне –два підприємство чи установи із одного міністерського підпорядкування до іншого, які при реорганізації залишали аналогічну структуру. У зв’язку з чим, фахівцям аграрного міністерства та лісового відомства зараз необхідно виконати значний обсяг паперової роботи, перед цим прийнявши низку важливих організаційних рішень по кожному лісгоспу, визначивши юридичну долю окремих підприємств, продумавши деталі реорганізацій тощо. Саме цим я б пояснив бюрократичну тяганину, пов’язану із виконанням прийнятого Розпорядження з боку МінАПК.

 

Погоджуюсь із «кverkurom», що як власник агролісгоспів АПК повинен видати по кожному підприємству свій наказ, де чітко вказати, що ця юридична особа реорганізується чи ліквідується, створити комісію, призначити інвентаризації тощо. До речі, можливий варіант видання спільного наказу МінАПК та ДАЛ РУ.

 

Передача цілісних комплексів лісгоспів здійснюється комісією з питань передачі об’єктів, до складу якої входять представники органів, які приймають та передають державне майно, а також посадовці підприємства, яке припиняє свою діяльність, та підприємства, яке приймає майно. Очолювати таку комісію повинен заступник голови ДАЛР. Передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу. За результатами оформлюється акт приймання – передачі, який затверджується ДАЛ РУ. Право на управління майном переданого лісгоспу АПК виникає у ДАЛ РУ з дати підписання вказаного акту.

 

Крім іншого, при будь-якому припиненні державного підприємства обов’язково проводиться незалежна оцінка майна.
Дуже велике значення має форма припинення лісгоспів як юридичних осіб: ліквідація або реорганізація. В останньому випадку це може бути проведено або шляхом приєднання, або через злиття. Зокрема, коли невеликі лісгоспи МінАПК, лісонасадження яких межують один з одним, можуть об’єднати в один держлісгосп ДАЛР, здійснивши таким чином укрупнення під шаблон «стандартного» лісгоспу Держлісагентства.

 

Нагадаю, що при ліквідації лісгосп перестає існувати взагалі – його борги, права та обов’язки нікому не переходять. У такому випадку створюється ліквідаційна комісія, яка проводити ліквідацію, виконується інвентаризація майна, розраховуються із боржниками, складається ліквідбаланс, передавальний акт тощо. До речі, так краще зробити на підприємствах лісостепової та степової зони – в умовах хронічного бюджетного недофінансування, однозначно більшість із них мають купу боргів, приймати які лісгоспам ДАЛР немає економічного резону. У такому випадку Держлісагентству своїм наказом доцільно створити нову юридичну особу – окремий лісгосп, де якого МінАПК має передати майно, а далі обласна адміністрація на підставі свого розпорядження виділить йому у користування ліс та землю під цим лісом.

 

Якщо окремі підприємства будуть ліквідовані – то згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України всі працівники підлягають звільненню через скорочення (тобто штат ліквідується). У такому випадку влада, враховуючи можливість соціальної напруги, може видати щось подібне соціального договору-меморандуму перед працівниками ліквідованих підприємств. Хоча зауважу, що закон документу не передбачає. У коментованій статті, до речі, вказується, що Держлісагентство гарантує працевлаштування всім працівникам реорганізованих держлісгоспів АПК . Тому, сподіваюсь, надана обіцянка буде виконана.

 

Однак із юридичної точки зору – при ліквідації підприємства (хоч державного, хоч приватного) ніхто не зобов’язаний працевлаштовувати працівників, які підпадають під скорочення. Хіба що територіальні центри зайнятості, куди звернуться звільнені працівники. Із моменту отримання наказу про ліквідацію підприємства, за три місяці розпочинається процедура скорочення працівників, проводиться ліквідаційна процедура (призначається комісія, публікується в офіційному виданні оголошення про ліквідацію, вносяться відповідні дані про стан припинення до Держреєстру) приймаються вимоги кредиторів, складається ліквідбаланс тощо).

 

У випадку реорганізації, держлісгоспи ДАЛР становиться правонаступником приєднаного/перетвореного лісгоспу АПК, і забирає до себе всі борги попереднього лісгоспу. При чому будь-яка реорганізація проводиться за умови відсутності податкового боргу у «старого» підприємства, або при наявності дозволу податківців. Однак так чи інакше, при реорганізації «стара» юридична особа перестає існувати. Перед цим, звісно потрібно пройти цілу процедуру, знявши її з обліку як в держреєстрі юридичних осіб, так і у відповідних державних органах.

 

Основній частині працівників реорганізованого підприємства прийдеться значно легше, адже згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України, у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, і на новому підприємстві зберігаються трудові відносини з працівниками. У цьому разі накази про продовження трудових відносин не видаються (видається загальний наказ про зарахування до штатного складу). Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

 

Шановний «кverkur» вважає, що при передачі майна лісгоспів достатньо змінити слова у назві підприємств з «МінАПК» на «ДАЛРУ», а все інше можна залишити «так як і було». Щось подібне може мати місце тоді, коли приміром маленький лісгосп АПК, ліси якого займають мають розмір середнього лісництва, реорганізується шляхом приєднання до сусіднього держлісгоспу ДАЛР. У такому випадку більшість низової та середньої ланки працівників може залишитись на посадах. Виключення складатимуть хіба що «унікальні» посади адмінперсоналу, які вже зайняті в діючому держлісгоспі – інженери відділу лісового господарства, кадровики, головні лісничі, головний бухгалтери, директора тощо. До штатного розкладу обов’язково будуть внесені зміни з урахуванням посад приєднаного лісгоспу, і цих осіб поставлять перед фактом скорочення штату і подальшим звільненням. Виключення з цього порядку стосується лише директора – у нього контракт, і дія цього особливого виду трудового договору автоматично закінчується у разі припинення очолюваного ним підприємства.

 

Тобто, так чи інакше, реорганізація – це завжди болісні зміни для персоналу, які для окремих працівників закінчуються скороченням. До речі, це стосується не тільки реорганізації державних підприємств. У приватному бізнесі відбувається теж саме, навіть ще жорсткіше: нові власники використовуючи різні правові та неправові «важелі» змушують звільнятись працівників приєднаного підприємства.

 

Вище наведені юридичні аспекти варіантів реорганізації держлісгоспів АПК, Однак який саме шлях припинення лісгоспів АПК буде обраний – думаю, побачимо у найближчий час.

 

Щодо порядку передачі земель/лісів у користування

 

Припинення права користування лісами передбачено ст. 22 ЛКУ, згідно якої, однією із підстав є «припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадку і порядку, встановлених законом». Тобто це означає, що право користуватися лісом для постійного лісокористувача закінчується тоді, коли закінчується право користування землею, на якій росте цей ліс. Вказана підстава автоматично відсилає нас до Земельного кодексу. Підпункт «в» частини 1 статті 142 згаданого кодексу зазначає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою може бути припинення діяльності державних підприємств, в користуванні яких перебуває вказана ділянка. Однак зауважу, що практика тлумачить цю підставу припинення користування лише стосовно випадків ліквідації держпідприємств.

 

До речі, такий варіант був застосований у 2011 році у Волинській області, коли рішенням облради №4/65 від 26.05.2011 року був ліквідований КСЛП «Волиньоблагроліс». Перед цим, наказами ДАЛРУ №50, 51 від 23 березня 2011 року, створені ДП «Прибузький лісгосп» та ДП «Поліський лісгосп». Розпорядженням Волинської ОДА №232 від 31.05.2011 році основна частина лісів трьох дочірніх підприємств ліквідованого КСЛП була надана у постійне користування двом вказаним підприємствам, а також Ківерцівському та Цуманському лісгоспу. Цим же розпорядженням зазначеним підприємствам надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земель лісового фонду у постійне користування (тобто дозволено виготовити правовстановлюючі документи на надані землі, розпочато процедуру землевідведення).

 

При реорганізації шляхом приєднання (злиття), право постійного користування землями лісгоспів підлягає переоформленню. Особливо це стосується випадків, коли правовстановлюючі документи на лісові землі не були взагалі оформлені лісгоспом, і він користується землями на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Нагадаю, що поки що користуватися раніше наданими лісовими землями без отримання правовстановлюючого документа держлісгоспам дозволяють норми лісового законодавства – п. 5 п.2 Прикінцевих положень ЛКУ.

 

Тому однозначно, тут потрібно отримати правовстановлюючий документ на землі, що перебувають у користуванні підприємства. На цьому, до речі наполягає Держземагентство у своєму листі від 03.04.2013 р. N 5603/17/11-13.

 

В жодному разі не раджу директорам держлісгоспів АПК добровільно відмовлятись від права користування лісами (землею) на користь держлісгоспів ДАЛР РУ до видання розпорядчого акту від Мін АПК. По-перше, передача лісів потребує приймання-передачі обходів, проведення ревізії тощо. По-друге, навряд чи така «відмова» пройде на рівні обласної адміністрації, адже для цього необхідно видати розпорядження на рівні області. Прийняття такого розпорядження територіальною РДА не буде правомірним.

 

Підкреслюю, що починаючи із 01 січня 2013 року не потрібно знову оформлювати державні акти на право постійного користування у випадках, коли земля переходить до нового користувача (лісгоспу) і при цьому не змінюються межі ділянки та її цільове призначення (ділянка вже сформована та має зареєстрований кадастровий номер). Це пов’язано із набранням чинності Законів України «Про державний земельний кадастр», та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Доказом права користування на земельну ділянку буде витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в нашому випадку – земельну ділянку), отриманий в територіальних органах Державної реєстраційної служби.

 

Від себе додам, що далеко не всі лісгоспи ДАЛРУ поспішають забрати ліси у агролісгоспів. Звісно, лісівникам Волині є сенс взяти собі 36 тис. га. більш-менш нормальних лісонасаджень Камінь-каширського держлісгоспу АПК, або отримати 32 тис. га. лісів Лугинського держспецлісгоспу АПК. Тут і окремі підприємства може створити ДАЛ РУ. Однак не думаю, що херсонські лісоводи системи лісового відомства зараз палають бажанням приєднати майже 40 тис. га. лісосмуг та інших захисних насаджень у Херсонського агролісомеліоративного підприємства, які до того ж розкидані по всій області.

 

Теж саме стосується «Харківоблагролісу», «Полтаваоблагролісу» чи «Хмельницькоблагролісу». Здається із з них лише у Полтавського агролісу понад 30 тис. га захисних лісів по всій області, у інших по 10 – 7 тис. га.. Враховуючи проблеми із бюджетним фінансуванням, приєднання таких підприємств є зайвим клопотом, що тягне за собою тільки матеріальні витрати для лісгоспів ДАЛР, частина з яких у перелічених областях і самі переважно знаходяться «на бюджеті».

 

Ще один важливий нюанс – більшість підприємств МінАПК (переважно такі лісгоспи, які, до речі переважно зосереджені у Рівненській та Чернівецькій областях) мають у користуванні ліси площею, які дорівнюють середній площі лісництва держлісгоспу ДАЛР. Тобто – це 4, ну максимум – 8 тис. га. Звісно, якщо поряд знаходяться лісові масиви держлісгоспу, то ніхто не буде залишати такі підприємства в якості окремих юридичних осіб. Хіба що структура управління буде залишена до проведення базового лісовпорядкування. При існуючих організаційно-правових «стандартах» Держлісагенства, такі лісгоспи так чи інакше будуть укрупнені. Для об’єднаних лісових підприємств це буде означати обов’язкове оформлення права постійного користування.