15/09/2013
0Є в Україні люди, які обов’язок «посадити дерево» виконують і перевиконують. Крім того, вони їх плекають і охороняють, контролюють вирубку і дбають про правильне поводження з лісовими ресурсами. У третю неділю вересня лісівники святкують своє професійне свято. Про роботу й відпочинок цих майстрів ми поспілкувалися з головним лісничим Державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство» Віталієм Каращуком.
– Віталію Миколайовичу, чому обрали саме цю професію?
– Я виріс у лісовому краї – селі Прилісне, що на Маневиччині. Освіту здобув у Львівському лісотехнічному університеті і вже вісім років працюю в цій галузі. Починав із майстра на нижньому складі станції Троянівка ДП «Городоцьке лісове господарство», був інженером з експорту, потім чотири роки лісничим Градиського лісництва цього ж підприємства. Після переведення на Любешівщину вже другий рік на посаді головного лісничого. Для нашої роботи – це невеликий термін, його достатньо тільки для ґрунтовного ознайомлення з краєм. Робота на Любешівщині має свою специфіку: на території лісгоспу розташований Національний природний парк «Прип’ять-Стохід», який займає приблизно третю частину нашої площі, тож неабияке значення має природоохоронний аспект. Крім того, тут особливі природні умови, більш болотиста місцевість, територія розкидана, лісівникам тяжче працювати, бо ж середня площа обходу майстра лісу – приблизно тисяча гектарів.
– Що у професії найбільше подобається?
– Я відповідаю за організацію охорони лісів від пожеж, самовільних рубок та за комплекс лісогосподарських заходів, починаючи від посадки лісу і до його заготівлі. Крім того, що ми лісівники, ми ще й виробничники: заготовляємо і обробляємо деревину, будуємо рекреаційні пункти для відпочинку населення, співпрацюємо з природоохоронними організаціями. У співпраці завжди є до чого прагнути, бо на державному рівні проблема лісозаготівлі на землях природно-заповідного фонду достатньо не врегульована. Наприклад, ми не маємо права прибирати перестійні насадження, які треба вирубувати не тільки з економічної (втрачається якість деревини), але й з екологічної точки зору. Молоді дерева мають набагато більшу проектну площу вкриття листям, тож краще вбирають вуглекислий газ і виділяють більше кисню. Сподіваємося, ці проблеми найближчим часом врегулюють.
– Як боретеся з браконьєрами та самовільними вирубками?
– Наш основний обов’язок – охорона лісу від незаконних вирубок, пожеж і браконьєрства. Коли я проаналізував показники за останні роки, то виявив, що найбільш проблемні ділянки – поблизу сіл Бірки, Погулянка, Велика Глуша, Ветли, Невір. Принаймні раз на рік у цьому регіоні фіксуємо випадок браконьєрства. Вбивство лося чи кабана – форс-мажорна подія на рівні області. Браконьєрів виявляємо і збитки компенсовують, а суми штрафів досить великі. Наприклад, за відстріл пернатої дичини – мінімум 500 гривень, козулі – вісім тисяч, кабана – десять, лося – двадцять тисяч гривень. Загалом на Любешівщині приблизно 400 мисливців.
Трапляються випадки незаконних порубок. Штраф за зрізане дерево залежить від діаметру пня: діаметр 46-50 сантиметрів «потягне» на 4 872 гривень 83 копійок. За кожен сантиметр поверх 50 сантиметрів додається 164 гривні, а кожного року ці суми додатково індексуються. За пошкодження гектару сіножатей, пасовищ і ріллі штраф становить понад 14 тисяч гривень. Тож не варто бавитися з вогнем.
– Часто трапляються пожежі?
– На щастя, їх у нас майже нема. Торік вигоріло 30 соток у районі села Невір: люди щось палили на полі, звідти вогонь перекинувся на ліс. Ми оперативно зреагували й локалізували загоряння. Пожежа площею до п’яти гектарів не вважається великою. Згідно із законом, винуватець пожежі мусить повністю відшкодувати збитки, завдані природному фонду. Проблема в тому, що знайти винуватих і довести їхню вину дуже тяжко.
– Що побажаєте колегам до свята?
– Насамперед здоров’я, натхнення до праці й терпіння, сумлінного виконання своїх посадових обов’язків. Я звик на кожній посаді працювати максимально ефективно і вважаю, що якщо ми чогось варті, то наша робота буде приносити результат.
