11/09/2013
0Хто краще валить ліс. На Київщині змагалися лісоруби з усієї України. За сімдесят кілометрів від столиці відбувся шістнадцятий всеукраїнський чемпіонат вальників лісу. Пиляли дерева, обрізали сучки та демонстрували майстерність із бензопилою. Переможцю пообіцяли грошовий приз – 80 тисяч гривень. Як все було, бачив Павло Тирський.
Ігор Бойко з Тернопільщини – один із кількох десятків вальників лісу, які беруть участь у змаганнях. Його перше завдання – спиляти одну з цих сосен. У кожної з них є номер, який відповідає номеру тієї чи іншої команди. Щоб отримати призові бали і не отримати штрафні, слід дотримуватись вимог. Зокрема, щоб спиляне дерево впало у потрібному напрямку.
А ще лінію спилу треба зробити якомога ближчою до землі.
Ігор Бойко, учасник змагань (м. Тернопіль):
– Визначаємо напрямок дерева, вирізаєм клин, дивимось підріз, вирізаєм клин, тоді переходимо з другої сторони – вирізаєм тил.
Тим часом на сусідньому майданчику чернівчанин Ілля Поганич виконує іншу вправу – обрізання сучків. Спиляв все як треба, каже чоловік, втім порався з деревом довше, ніж планував.
Ілля Поганич, учасник змагань (м. Чернівці):
– Найскладніше не пошкодити ствол і рівно вирубати сучки – на висоті не більше 5 міліметрів.
А поруч вже склали колоди для іншого завдання. Його назва "Точне розкряжування". Вальники мають вирізати круглі коліщатка 3-5 міліметрів товщиною.
Василь Пількевич, суддя змагань:
– Береться перпендикулярно і відрізати так, щоб не пошкодити оцей настил, вони залишають недопил – 3-5 міліметрів, хто 10. Тому що якщо пошкодити настил нараховується 0 балів йому.
Хто скільки балів заробив, записують на спеціальному стенді. Після тригодинних змагань визначають переможців. Перше місце у харків'ян, друге у сумчан, третє – вибороли львів'яни. Чемпіони отримали грошові призи, а лісництво, де пройшло змагання – декілька десятків кубометрів спиляної деревини.
Іван Черевко, головний лісничий Тетерівського держлісгоспу:
– Дерева підуть в реалізацію, звичайно, це буде ділова деревина і а на цьому місці посадиться новий ліс виросте.
Переможців планують відправити у Швейцарію на чемпіонат світу серед вальників лісу. В Україні за цим фахом працюють близько десяти тисяч людей. Їх приваблює зарплата – одна із найвищих у лісовому господарстві – 5-10 тисяч гривень. Але це й небезпечна професія, яка за складністю /точнее по смертности и травматизму М.П./ прирівнюєтсья до праці шахтаря та пожежника.
Автор: Павло Тирський. Оператор: Олексій Трушин. Перший Національний.
ЧОЛОВІЧА ПРОФЕСІЯ
Професійні змагання лісорубів: переможець забирає все
Світлана ІСАЧЕНКО
Найкращий лісоруб Буковини, він же багатодітний батько,
витратить грошову винагороду за першість у професійних змаганнях на навчання своєї доньки
До урочища Ропачівка Селятинського лісництва веде знаменитий Шурдинський перевал, що крутим серпантином проклав шлях через Путильські Карпати. Спочатку дорога поспішає вгору, де на стрімких поворотах відкриваються безмежні простори — лише синє небо над зеленим океаном лісу і сині гори хвилями до обрію. Потім різко вниз, уздовж румунського кордону (он той хутір — вже територія ЄС), через річку Сучаву з її сліпучо-кришталевою водою, що біжить без упину.
Біля визначеної для конкурсних змагань ділянки, виокремленої з головного користування, вже зібрались на обласні змагання від кожного лісгоспу кращі майстри краю з лісозаготівельної справи. Вони вислуховують інструктаж — і так щоразу перед тим, як приступити до роботи.
Вправність звалювальника — запорука успіху всієї лісозаготівельної бригади. Фото прес-служби обласного управління лісового господарства
Вправність звалювальника — запорука успіху всієї лісозаготівельної бригади. Фото прес-служби обласного управління лісового господарства
Забити стовбуром кілок
— Мета змагань — показати досягнення у технічних навичках на лісозаготівлях, підвищити майстерність звалювальників лісу та престиж їхньої професії, — зазначає директор Путильського держлісгоспу Петро Фрей, що реєструє конкурсантів.
Учасники повинні були звалити дерево, зрізати вправно на стовбурі гілки, виконати монтаж нового ланцюга бензопили (це як для солдата в армії зібрати-розібрати на швидкість автомат — як зібрав, так і стрілятимеш), точно розкряжувати колоду під кутом, що вимагає ідеального суміщення верхнього і нижнього зрізу. Ці виробничі операції кожний лісоруб виконує щодня.
Звалювання дерев — найважливіший за значимістю етап у технологічному процесі лісозаготівельних робіт. Критерій перемоги дуже простий: представники журі у визначеному місці падіння стовбура забивають кілок, і звалювальник має так спрямувати дерево, щоб воно, падаючи, увігнало його в землю (сила удару, між іншим, дорівнює 5 тоннам).
Цього разу забити кілок не зміг ніхто. Сильний вітер розгойдував смереки. Стрункі 35-метрові, без сучка і задирки аж до самої крони, їхні стовбури дзвеніли на вітру як струни. Домогтися міліметрової точності було просто неможливо. Але ж лісоруб не обирає погоду — у виснажливу спеку і лютий мороз, дощ і вітер він працює в лісі, почасти тижнями, далеко в горах наодинці з природою (професія геть позбавлена комфорту).
Загалом звалювальник — головна особа у лісорубній бригаді, від його вправності залежить уся робота трудового колективу. Його завдання — акуратно зрубати дерево, правильно його завалити, дотримуючись схеми розробки лісової ділянки, і при цьому точно розрахувати траєкторію падіння, щоб нікого не травмувати. Заборонено валити дерево на стіну лісу. Попри несприятливі погодні умови учасники змагань швидко і вправно справлялися із завданням, намагаючись до всього зберігати молодий підріст, що оточував знизу 70-річні смереки, призначені для рубки.
А ви колись цілували руку принцесі?
Судив змагання звалювальник зі світовим ім’ям. Коли звучить прізвище Жебчук, лісоруби від Аляски до Австралії і від Камчатки до південних лісів Чилі з радісними вигуками підкидають догори каски на знак поваги і захоплення. Свого часу Костянтин Жебчук, що із села Долішній Шепіт Вижницького району, входив у п’ятірку кращих лісорубів планети. Брав участь у восьми міжнародних змаганнях (Фінляндії, Шотландії, Данії, Норвегії, Австрії, Швейцарії) у складі команд СРСР, а потім і України.
— А от першість Союзу, про яку мріяв, мені взяти так і не пощастило, — розповідає ас-лісоруб світового класу. — Кілька років поспіль всесоюзні змагання вигравав неперевершений звалювальник із Закарпаття Іван Іванович Пілат. А я йшов за ним другий. Ми виступали в одній команді за Україну і за Радянський Союз і, врешті, змагалися один з одним.
— Як ви забирали золото і срібло навіть у лісорубів Сибіру і Колими з їхніми вимушеними традиціями праці на межі людських можливостей?
— Так, нам, українцям, не було рівних на одній шостій частині планети. Отут, в урочищі Ропачівка, на республіканських змаганнях рівно 25 років тому я виборов у шанованого Івана Івановича титул чемпіона України. І от коли тривалими тренуваннями відшліфував майстерність до останньої, здавалося б, межі і вже сподівався на союзну перемогу — СРСР взяв і розпався. Але потім були перемоги на міжнародних змаганнях.
— А правда, що вас особисто вітала королева Англії?
— Маленька неточність — це була принцеса Данії на міжнародних змаганнях 1988 року. Але королев європейських держав я справді бачив зблизька. Вони нас, учасників світових конкурсів, завжди вітали теплими словами у своїх країнах. Бо професія лісоруба в пошані в усьому світі — на нашій праці поставали цивілізації, розквітали ім?перії, розвивались усі галузі промисловості.
Костянтин Дмитрович тривалий час працював у високогірному, найвіддаленішому Чемернарському лісництві Берегометського лісомисливського господарства. Він і нині працює в рідному лісгоспі, але вже відклав бензопилу і сів за кермо лісовоза. У 2009 році за вагомий особистий внесок у розвиток лісового господарства, підвищення ефективності лісогосподарського виробництва Указом Президента України Костянтин Жебчук був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Тепер перемагають його учні, демонструючи і в змаганнях, і в буденній роботі найвищу професійну майстерність. Приміром, талановитий і перспективний майстер, переможець тогорічних змагань з Вашківецького лісництва Костянтин Жолован.
— Рівень молодих навіть вищий за наш. У ліс прийшла потужна сучасна техніка, — зазначає світовий чемпіон.
Жінки і ліс — поняття несумісні
Лісозаготівельна справа мало чим за своєю суттю змінилася з прадавніх часів, хіба що сокири та механічні пили замінили бензопилами. З новим технічним оснащенням правила безпеки при лісозаготівлі стали ще жорсткішими. Професія лісоруба, особливо звалювальника, завжди була однією з найважчих і найнебезпечніших, вимагала постійної концентрації сили та волі, миттєвої реакції у небезпечній ситуації. Колосальний ризик, величезні фізичні і психологічні навантаження. До речі, до звалювальних робіт ніколи не допускали жінок. Жінки могли працювати на тракторах, у шахтах, але у лісі — ні за яких обставин. Тут усе може трапитись — і зустріч з диким звіром, до речі, також….
У змаганнях у Селятинському лісництві перемогла бригада з Берегометського лісомисливського господарства. Вона і представлятиме Буковину на XVI Всеукраїнському конкурсі-змаганні кращого за професією. В особистому ж заліку найкращим був звалювальник з Берегомета Ілля Понич. Він заслужено зірвав весь банк у 14 тисяч гривень, що призначили переможцю з душевної щедрості організатори змагань — чернівецька обласна організація Товариства лісівників України та Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства.
— Працюю в лісі вже 19 років, робота подобається, — розповідає чемпіон. — За зміну можу звалити 30—40 дерев. Рубаємо стиглі і перестиглі, які подекуди вже починають на кореню псуватися. Звичайно, я радий сьогоднішньому успіху. Це престижно. До всього, моя донька якраз вступає до педагогічного коледжу — буде чим оплатити її навчання.
http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/profesijni-zmagannya-lisorubiv-peremozhec-zabiraye/
Снимки соревнований размещены
ЧЕМПІОНАТ МАЙСТРІВ СОКИРИ Й БЕНЗОПИЛИ
11.09.2013
Учора в Тетерівському лісгоспі (Київська обл.) за звання кращого вальника лісу змагалися лісоруби з усіх регіонів країни. Такі змагання в Україні проводяться з 1970 року, однак лише цьогоріч, за словами голови Державного агентства лісових ресурсів Віктора Сівця, вони були проведені на дуже високому рівні. Не в останню чергу, завдяки спонсору — АТ «Мотор Січ», яке забезпечило учасників не лише бензопилами вітчизняного виробництва, а й надало солідний призовий фонд. За перше, друге і третє місця призери отримали відповідно 80, 50 та 30 тисяч гривень. Крім того, переможці ще й представлятимуть нашу державу на світовому чемпіонаті вальників лісу, що відбудеться наступного року у Швейцарії.
У світовому чемпіонаті збірна України брала участь п’ять разів. У 2004 році в Італії навіть виборола четверте місце. Майстер лісу Тетерівського лісгоспу Віталій Костюшко став срібним призером у змаганні з комбінованого пиляння. Для непосвячених пояснюємо: це коли велику колоду нарізають рівними тоненькими кругами. Для стороннього спостерігача така робота здається легкою. Але варто хоч на хвилину взяти до рук бензопилу, щоб зрозуміти, наскільки складно шаткувати стовбур, мов буханку хліба.
Торішній переможець змагань Олександр Сидоренко із Сумської області (на знімку) каже: рубання лісу для нього — не лише професія, а й спорт. З’ясувалося, для цього розроблено навіть спеціальні програми тренувань. «Щоб продемонструвати високу техніку на змаганнях, тренуватися починаю ще з початку весни», — розповідає лісоруб. З ним погоджуються й колеги, кожен з яких має за плечима не один рік такої роботи.
Необхідність чемпіонату Віктор Сівець пояснює не лише популярністю нового виду спорту у світі: «Професія валяльника лісу дуже небезпечна — тут і високий рівень травматизму, і навіть випадки загибелі трапляються. Звичайно, учасники змагань мають найвищу техніку, і на них потім рівняються інші працівники лісового господарства». І справді, на чемпіонаті майстри сокири й бензопили демонстрували, як правильно «завалити» сосну. Справжні професіонали робили це не лише за лічені секунди, а й так, що дерево падало в точно визначене місце. Тож вийшло не просто змагання, а такий собі всеукраїнський майстер-клас. Його чемпіонами стали: Сергій Домашкін з Харківського лісництва (І місце), Олександр Сидоренко із Сумського лісництва (ІІ місце) та Володимир Кухта зі Львівщини (ІІІ місце).
Лісоруб Євген Вихрест (Черкаська область).
Голова Державного агентства лісових ресурсів України Віктор Сівець, народний депутат України почесний президент АТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Маргарита ЛІСОВЕНКО.
http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=301320
