Наука ростити ліс

Правильне дерево у потрібному місці для правильної мети.

Указ Президента України № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», направлений на сталий розвиток навколишнього середовища через використання одного з його важливих компонентів – лісу.

Ліси мають виключно важливе значення для розвитку людства, як головний наземний компонент підтримки природної рівноваги в боісфері, джерело відновлювальних біотичних ресурсів. Їх роль особливо важлива у час глобальних змін клімату. До регіонів із добре вираженим впливом глобального потепління відносяться Карпати, вони розташовані у кліматичній зоні, яка географічно ізольована від впливу клімату Атлантичного океану, басейнів Балтійського і Чорного морів. Тому Карпатська гірська система є доброю біогеографічною моделлю для з’ясування впливу змін клімату на рослинний і тваринний світ. Потепління клімату на 0,7 °С адекватно тому, що розташований у центральній частині Європи регіон Карпат географічно змістився на 100 км південніше. Таке зміщення, безумовно, проявлятиметься на природній динаміці лісових формацій, а отже, на змінах у висотних рослинних поясах (вегетативних ступенях). Унаслідок кліматичних змін відбувається зміна в лісових екосистемах, яка полягає у:

• зміні між ареалами деревних порід унаслідок зміни природних меж;

• зникненні окремих продуктивних деревних видів із вузькою амплітудою;

• зміні стабільності та життє­здатності лісових екосистем;

• зміні в циклах репродуктивності лісових порід.

Тому, надзвичайно важливим є питання лісовідновлення, створення нових лісів на науково обґрунтованих засадах, а саме:

1. Збір лісового насіння здійснювати лише з атестованих і перевірених за потомством об’єктів і територій цінного генетичного фонду та постійної лісонасінної бази, максимально використовуючи потенціал клонових насінних плантацій і запатентованих лісових сортів. Результати наукових досліджень свідчать, що таким чином можна на 20–25% збільшити схожість насіння і на 15% підвищити енергію росту сіянців. Заготовляти і паспортизувати насіння роздільно за типологічним, едафічним і гіпсометричним принципами. Тобто збирати, зберігати і застосовувати якісне каліброване насіння окремо по кожному типу лісу і типу ґрунту з урахуванням окремих провенієнцій (або лісонасінних підрайонів). За відсутністю даних про останнє, для кожної партії насіння відмічати оптимально визначені родинні коридори росту (оптимального застосування). У гірських умовах такими будуть відмітки – 100 м вверх і 200 м вниз по схилу від материнського насадження (тобто зібране на відмітці 800 м насіння має оптимальний родинний коридор 600–900 м).

2. Перевагу віддавати цільо­вому вирощуванню ве­ликомірного садивного матеріалу із закритою кореневою системою з окремих партій насіння, а тим самим відповідно для окремих типів лісу, специфічних кліматичних, едафічних умов і висотних рівнів (у горах). Чітко повинен працювати принцип: «звідки взяв насіння – туди віддай потомство», тобто садивний матеріал застосовувати лише в аналогічних умовах росту материнського насадження. Це на порядок підвищить стійкість майбутнього лісу, адже тут і працює основний принцип відтворення лісу на генетико-популяційній основі.

3. Здійснювати цільовий підбір для лісовирощування найбільш перспективних аборигенних та випробуваних інтродукованих видів, зважаючи на глобальні зміни клімату, що викликають різке потепління, зниження вологості повітря і ґрунту, підвищення частоти і швидкості руху повітряних мас, покращення умов для розвитку шкідників та хвороб і необхідності запобігання стихійним аномаліям. Тому необхідно посилити увагу на якомога більше застосування теплолюбних, посухостійких і вітростійких видів із глибокою кореневою системою і їх форм, резистентних до хвороб. Розглянути можливість підвищення раніше встановлених верхніх меж застосування окремих видів у горах. Більше використовувати цінні аборигенні малопоширені листяні види – бук, ільм, явір та перспективні інтродуценти – види модрин, псевдотсуг, кедрових сосен (особливо корейської, екологічна стабільність і пластичність якої дозволяє застосування її у широкому висотному діапазоні – 300–1300 м н.р.м.).

4. Під час створення лісонасаджень в основу закладати принцип їх цільового функціонального призначення залежно від пріоритетного напряму ведення лісового господарства: експлуатаційного, водоохоронно-захисного, оздоровчо-рекреаційного, природозаповідного. В їх межах виділити технологічні варіанти, які відрізняються конкретним поєднанням видів лісівничих заходів і технічних засобів їх втілення.

В експлуатаційних лісах – вирощування високопродуктивних, біологічно стійких лісостанів, що продукують необхідні сортименти високоякісної деревини бажаних деревних порід. Важливим є залучення інтродукованих видів, здатних підвищувати продуктивність лісу у два рази порівняно з аборигенами і покращувати його екологостабілізуючі функції.

У водоохоронно-захисних – вирощування біологічно стійких лісостанів, які максимально забезпечують захисні і водоохоронні функції лісу, стабільність ґрунтотворних процесів, запобігання ерозії і зсуву ґрунтів, сходження лавин, режиму водних джерел, забезпечення рівномірності їх стоку протягом року і задовільну якість води.

У рекреаційно-оздоровчих – вирощування і збереження біологічно стійких насаджень, яким притаманні високі ландшафтнотвірні й санітарно-гігієнічні властивості, що забезпечують оптимальні умови для відпочинку населення і захисту довкілля.

У природоохоронних лісах – здійснення заходів із покращення біорізноманіття на рівні генотипу, виду, популяції, екосистеми, сприяння росту рідкісних, реліктових і зникаючих видів рослин.

Стратегія виконання Указу Президента повинна виконуватися при безумовному дотриманні екологічного принципу: «Правильне дерево у потрібному місці для правильної мети», що задекларовано у новій стратегії Євросоюзу до 2030 року. І тут своє важливе слово мають сказати експерти, спеціалізовані наукові установи, виші, громадські та екологічні організації, фахівці лісового господарства й просто небайдужі громадяни.

Виконання амбітного завдання, передбаченого Законом Президента, вимагає активної участі й самовідданості всіх власників й користувачів лісів і земель при активній підтримці органів влади на всіх рівнях. Функція державних органів – розробити мотиваційні складові виконання стратегії, враховуючи інтереси територіальних громад, бізнесу, суспільства в цілому.

Олексій ГОЛУБЧАК,

директор УкрНДІгірліс

“Лісовий і мисливський журнал”