26/08/2013
0Плекають їх в Ужгородському лісництві
Минулого тижня редакція «Закарпатки» на запрошення директора Ужгородського лісгоспу Івана Костіва виїздила на екскурсію до підприємства й вражень набралася – на кілька матеріалів. Ось, приміром, чи знали ви, що зовсім близько від обласного центру, в Кам’яниці, росте найбільша в Україні жива колекція червонокнижних рослин? І поглянути на неї може кожен бажаючий.
Волохаті жолуді, чорна береза й «манне» дерево…
Василь Лиситчук, котрий, власне, й заклав цей міні-заповідник рідкісної вітчизняної флори, влаштував журналістам такий собі «лікнеп» і розповів буквально про кожен «експонат». Зникаючі трав’янисті розташувалися зліва вздовж стежки, що веде до будівлі лісництва, кущі та дерева – по перетину. «Я впевнений, що в Україні живої червонокнижної колекції на 50 рослин ви не знайдете в жодному ботанічному саду чи інституті. Більше того, ні в словаків, ні в чехів, ні в угорців її нема. Ми ж зібрали, правда, підтримувати її дуже важко – для кожного виду намагаємося штучно створити потрібні умови, адже як щось не так – рослина зразу гине. Та й засуха цьогорічна теж вплинула», – каже Василь Петрович. І показує: «Ось дуб австрійський, у нього жолуді …волохаті, а це чорна береза – звичної нам білої кори в неї не буде ніколи. Ясінь білоцвітий родом із Близького Сходу. Виразом «манна небесна» завдячуємо саме йому: в період цвітіння дрібний біло-жовтий пилок осипається, вітер його підхоплює і дійсно створюється враження, що згори манна сиплеться. Єдине місце, де цей ясінь росте у нас в природному стані – Чорна гора на Виноградівщині». У повній красі тут і кедр європейський, модрина польська, тис ягідний тощо.
Червона книга в динаміці
А от із трав’янистими складніше. У багатьох із них сезон або вже пройшов, як-от у весняних первоцвітів, яких у Червону книгу в нас занесено з десяток, або ще не настав, тому їхні «домівки» на екологічній стежці не справляють враження. Приміром, пізньоцвіт осінній тільки незабаром розпуститься – його природний заказник на Великоберезнянщині розкинувся просто біля асфальтової дороги, у пік розквіту там суцільний фіолетовий килим. Але ж туристи хочуть бачити колекцію постійно! Виходом із ситуації стали таблички з назвами й фотографіями тутешніх «мешканців» у розквіті сил. На них також зазначається, коли рослина потрапила до Червоної книги, а то й вибула. Так-так, і таке трапляється. Волошці карпатській, анемоні, арніці гірській пощастило – в 2009-му їх вилучили зі списків зникаючих, бо ці популяції відновилися. А косарик, або дикий гладіолус, – навпаки, внесли. «Таким чином можна бачити Червону книгу в динаміці. От щодо арніки. Це цінна лікарська рослина, тож у радянські часи ми, отримуючи дозвіл через Москву (бо ж червонокнижний статус!), заготовляли 2 тонни її сухих квіток і відправляли на фармацевтичний завод у Прибалтику. Нині менше овець, вони вже не так випасають і витоптують схили, тож арніки побільшало, загрози її зникнення більше нема. Правда, ми вже її й не заготовляємо», – пояснює Василь Петрович. Має він у колекції й представника (поки єдиного) європейського «червоного списку» – відкатник осотовидний. У нас він поки досить поширений, але теж мусимо охороняти, бо підписали відповідну конвенцію.
Любителям екзотики теж є на що подивитися
Взагалі про кожну рослинку фахівець міг би розказувати годинами. От цибуля ведмежа, більш відома нам як черемша, котру бабці ранньою весною продають на ринках. А вона теж у Червоній книзі! Або первоцвіт борошнистий – в Україні вже зник, востаннє вчені виявили його в 1964 році біля Ясіня, але коли там будували готель, то знищили місце його зростання. Та на екостежці Василя Лиситчука він є: словаки після екскурсії і відповідної розповіді передали 2 стаканчики з розсадою – у них ця рослина ще збереглася. Про любку дволисту журналісти почули навіть легенду. Мовляв, у Персії цар Дарій всю дань збирав її бульбочками. Потім перед боєм роздавали солдатам по жменьці цих «квасолинок», вони їх жували й цілий день без утоми шаблюкою махали.
Любителям екзотів в Ужгородському лісгоспі теж є на що подивитися: тут і лимонник китайський, котрий має надзвичайний омолоджувальний ефект, і актинідія – родичка ківі з Далекого Сходу. Ростуть на ділянці і хвойні, і листяні породи. Навіть бамбук та смоківниця (або ж фіга, листок якої був єдиним «одягом» Єви в раю) прижилися. Утім, писати можна багато, але краще все це побачити на власні очі. Не пошкодуєте.
