26/08/2013
0Своє, як кажуть, не те, що чуже. Але всупереч цій істині трапляються парадокси. Вітчизняні прилавки прогинаються під вагою імпортних безалкогольних напоїв, зате ми за кордон тисячами тонн переправляємо природні ресурси для їхнього виготовлення, зокрема ягоди.
Наш споживач, в тому числі закарпатський, задовольняється низькосортним, штучним питвом, а за “бугром” насолоджуються нектаром – вітамінними соками, цілющими сиропами, смачними киселями, вареннями, повидлами, джемами, компотами, екстрактами, високопоживними дієтичними стравами. Навіть винними трунками, виготовленими з експортованих лісових ягід із зеленої Верховини…
На Міжгірщині зараз працевлаштуватися — що шукати голку в копиці сіна. Колишні потужні заводи військово-промислового комплексу “заніміли”, колгоспи канули у Лету… Місцевим безробітним нічого не залишається, як з торбами мандрувати по білому світу в пошуку джерела заробітку. Щоправда, працьовитому люду знайти його вдається самотужки і під боком завдяки дарам навколишніх лісів. Скажімо, суперделікатесні гриби-біляки, не кажучи вже про різноманітні ягоди. Не встигнуть вояжувати по “зелених нивах” за суницею, як вже перекваліфіковуються на заготовлювачів чорниці, малини, ожини, шипшини…
“Тут, під небом на Боржавському нагір’ї, море кам’янок”, — радіючи урожаю, каже педагог-фізкультурник з Міжгір’я Антон Ледней.
Особливий ажіотаж викликає збір яфин. Ще б пак – гіллястих чагарників – неозорі природні плантації, передусім на довжелезній полонині Кук, просторому Боржавському нагір’ї, вологій Тереблянській долині… Як правило, маківка літа – пора вибуху ягідної лихоманки. Однак пік паломництва за чорницею цьогоріч виявився трохи прискореним – ягоди дозріли швидше. У лісові походи вирушали від малого до дорослого ще вночі. Дехто перервав сінокоси, щоб не втратити шансу підзаробити. Не лише юні на руку канікули, аби мати свій гріш. Педагоги теж збирають ягоди, бо на чорниці можна солідно заробити. Є такі сім’ї горян, гаманець яких за сезон заготівлі повниться і 15, а то й 20 тисячами гривень. Працівнику місцевих установ чи підприємств, які сяк-так ще жевріють, і не присниться такий заробіток за короткий термін роботи. Але праця й справді важка. Насамперед за цілий день треба пекельно напектися у піднебессі. Добре, що не доводилося і намокати під шквалистим вітром та холодним дощем, бо цього літа сонце не ховалося за хмарами. Окрім того, кілька годин необхідно дертися кам’янистими зворами та крутосхилами у високогір’я, а відтак з вантажем вертатися додому чи до пунктів прийому, які роєм блискавично плодяться у кожному “ягідному” селі. Щоправда, останніми роками у більш-менш доступну місцевість підприємливі шофери налагодили і автотранспортне сполучення, теж маючи зиск. Та найнебезпечніше, що чатує “ягідників” на природі, – це гадюки. Однак обійшлося без трагічних наслідків.
Рекордне збирання урожаю можна досягти завдяки так званій малій механізації. Мається на увазі совок з гребінцем. Серійне виробництво ходового інструмента для ягід, між іншим, зметикували не фірми, а тутешні кустарі. Однак по-різному висловлюються з приводу застосування гребінок. Істинні природолюби на них позирають косо, стверджуючи, що в такий спосіб знищується природне багатство. Проте це ще півбіди. Справжнє лихо, коли косять ягідні чагарники, заготовляючи гіллясте листя для пахучих чаїв. А буває, що невідомі раз за разом навмисне підпалюють густі зарості кущових рослин…
Як впораються верховинці з суницею, малиною, ожиною, до речі, вона в цю напрочуд теплу пору виявилася надзвичайно солодкою, бо була щедро налита сонячним промінням, пора збирати вже кам’янки чи квасниці. Це така місцева назва брусниці. Яскраво-червона з кислуватим присмаком ягода найпізніша, час походу за нею розпочинається в останній декаді серпня і триває інколи аж до листопада, бо морозостійка – вічнозелені кущові рослинки й взимку виглядають з-під снігу. Спартанська лісова красуня має цілющі властивості, здатна лікувати безліч хвороб. Застосовуючи гребінку, моторні збирачі спроможні наскубсти за день й до 40 кг ягід. Здивувала теперішня стартова ціна кам’янки. На приймальних пунктах за 1 кг дають всього 5 грн., хоч вона згодом годна підстрибнути вище, як, приміром, торік — до 17 грн. Заготівельники пояснюють низьку ціну тим, що ринок вже встигло наситити Полісся, де у мальовничих соснових борах брусниця вродила, як ніколи, щедро. За кордоном, куди вона в основному транспортується, без зайвих слів викладають стільки, скільки коштує, причому в твердій валюті. Звісно, за такої обставини найбільші суми осідають у кишенях не тих, хто в поті чола збирає ягоди, а тих, хто їх вивозить. Та й смакують щедрими дарами лісів ті, хто не жне. І там, де не сіяли. Отож що дивуватися з того, що наша природна місцевість багата, а соціальний стан району бідний! До речі, у Верховинському краї досі відсутнє підприємство з переробки ягід.
Фото автора.
