Видатний лісничий

Віктор фон Графф – засновник степового лісівництва.

Третього листопада світова лісівнича спільнота відзначає День народження видатного лісничого, засновника Зеленої Оази, батька степового лісорозведення, уродженця міста Овруч – Віктора фон Граффа.

Віктор Єгорович фон Графф народився 3 листопада 1819 року в Овручі Волинської губернії в сім’ї штабс-капітана російської імператорської армії, німця за походженням, мати – італійка з роду Серпонті-де-Варрена.

Рано залишився сиротою. В п’ятнадцять років він вступив до Петербурзького імператорського лісового та межевого інституту.

На цю людину доля поклала обов’язок спростувати висновки зарубіжних учених про неможливість розведення лісів у відкритій степовій місцевості. І В. фон Графф із честю виконав свою місію. Досі у Великоанадолі Донецької області зеленіють його ліси, милують зір і тішать душу зелені шати Дібрівського лісу, основу якого, за свідченням історичних документів, закладав Віктор фон Графф. Великомихайлівська лісова дача («Дібрівський ліс») входила до складу Велико-Анадольського лісництва. Перші насадження були проведені в 60-х роках ХІХ століття.

Посадки почалися восени 1845 року. Це можна вважати датою народження лісу в степу. За 23 роки роботи в лісництві Віктор Єгорович зумів під своїм керівництвом залісити 157 гектарів степів, закласти розсадник на площі 57 гектарів, де було вирощено близько 30 порід дерев і 40 порід кущів. Було створено Велико-Анадольську школу лісників по степовому лісорозведенню (нині Велико-Анадольський лісовий технікум).

І це робилося за умов, коли теоретичні основи степового лісорозведення були ще, так би мовити, в зародку, техніки не існувало, матеріальне забезпечення було вкрай незадовільним.

Віктор фон Графф був людиною надзвичайних здібностей та вдачі. Про таких кажуть, що вони – жертва власної порядності. Аристократ за походженням, він жив у землянці, часто не мав грошей на цукор і свічки, але не міг собі дозволити використати державні гроші на власні потреби.

У 1865 році Віктора Єгоровича призначають у Москві професором лісоводства Петровської земельної і лісової академії. Він уже був дуже серйозно хворий і, у зв’язку з цим, майже не читав лекцій, а через рік, у віці 48 років, 25 листопада 1867 року помер. Поховали його поблизу академії в селі Владикіно. Проте він вважав себе українцем і заповідав «посадити на його могилі дуб із донецьких степів».

ДП «Овруцький лісгосп»,

Газета “Природа і суспільство”