ЖИТТЯ, ПОЄДНАНЕ З ЛІСОМ

         Яку професію обрати юнаку, якщо народився ти у лісовому селі на Поліссі, на самому його краєчку, де село падає в обійми лісовій хащі, де пролетіло твоє босоноге дитинство під кронами старезних сосен? Який обрати життєвий шлях, якій справі присвятити себе, якщо твої і дід, і батько віддали своє життя служінню лісу?… Перед майстром лісу Комарівського лісництва ДП «Макарівський лісгосп» Бернацьким Василем Леонідовичем таких питань у його юні роки не виникало. Звичайно, лісівником, а як же інакше?

           Народився Василь Леонідович у 1959 році в селі Комарівка в родині лісників. Його дід, Зузанський Адольф Адамович, розпочав лісникувати з часу відновлення роботи Комарівського лісництва після визволення України від фашистських загарбників, з кінця 1943 року. На плечі «діда Адоля» та його побратимів – лісників лягла нелегка ноша по відновленню лісництва та налагодженню його роботи – війна тривала, фронт і тил потребували деревини, а на вирубках необхідно

    На заглавном фото:Бернацький Василь Леонідович було відновити насадження, людей же не вистачало, не кажучи вже хоча б про якусь техніку, все виконувалося ручним інструментом, кіньми та волами. Та, як кажуть люди, очі бояться, а руки роботу роблять. Поступово налагодилося повоєнне життя, а разом з ним і робота лісництва. Адольф Адамович працював лісником до сімдесятих років, з лісництва і пішов на заслужений відпочинок. Та ще й виховав зі свого сина, Зузанського Йосипа Адольфовича, для лісового господарства відмінного лісівника, котрий все життя працював у Тетерівському лісгоспі та мав самого лише лісового трудового стажу понад п’ятдесят років – рекорд підприємства і, напевне, не лише його одного.

           Батько Василя Леонідовича – Бернацький Леонід Іполитович, був вихідцем з сусіднього села Спорне. Після служби у війську повернувся до рідного краю, де побрався з гарною комарівською дівчиною, донькою лісника, Зофією Зузанською. Разом пройшли довгий життєвий шлях, виховали та вивели в люди доньку і двох синів. Все життя Леонід Іполитович працював об’їждчиком у Комарівському лісництві, а це не мало не багато – понад сорок років. Обоє синів пішли по життю батьковою стежкою. Старший Анатолій знайшов своє місце у Поташнянському лісництві ДП «Тетерівський лісгосп», де й працює майстром лісу все життя. Молодший Василь, герой даної статті, після служби у війську, навчався у Малинському лісотехнічному технікумі. Після його закінчення, з 1982 року професійна доля пана Василя нерозривно поєднана з Комарівським лісництвом, де працював спочатку майстром підсочки, а з 1988 року працює на посаді майстра лісу.

Після аварії на Чорнобильській АЕС, Зузанський Адольф Адамович приймав участь у ліквідації її наслідків у тридцяти кілометровій зоні  відчуження. Разом з дружиною Оксаною виховали двох синів, а рік тому стали дідусем та бабусею, адже мають вже онучка.

Ось так і працює Василь Леонідович вже четвертий десяток років у лісі, побратався з ним на все життя. Доглядає та охороняє Комарівський ліс, турбується за зелену спадщину передану йому дідом та батьком і по мірі сил додає до неї і свого лісового скарбу. Є чим похвалитися одному з найдосвідченіших лісівників ДП «Макарівський лісгосп», не один гектар лісу посаджений та доглянутий за більш як тридцятилітній лісовий стаж. Перші посадки вже давно стали повноцінним лісом. Тягнуться в вишину стрункі сосни та берези, набираються сил дуби, готуючись до столітньої варти, а всі разом є прижиттєвою пам’яткою, своєрідним звітом сивочолого лісівника перед майбутніми поколіннями про своє життя поєднане із лісом, про працю і турботу вкладену за це життя в зеленого побратима та про те, що з того вийшло.

На фото:Бернацький Леонід Іполитович 

На закінчення оповіді хочеться побажати Василю Леонідовичу довгих років та здоров’я, щоб не одна ще лісова стежина була ним находжена, не одне деревце посаджене та доглянуте, щоб лишався, пан Василь, такою ж щирою та доброю людиною, палким патріотом лісу та фахівцем своєї справи.