02/08/2013
0Є професія, якої не навчають в жодному вузі. Це мистецтво виготовлення… опудал. А називається ця професія «таксидермія». Вмілі таксидермісти – на вагу золота. Вінниця є одним з небагатьох міст в Україні, яке може пишатися таким майстром…
…Якщо дивитися на цю птаху збоку, то ніколи не повіриш, що вона нежива. Вона не вкусить і не здійметься в повітря. Не накинеться на свою здобич. Не стане чистити пір‘я. А все тому, що вона – опудало. І житиме вона вічно.
Виваженість у погляді, неквапливість у мові та якась незбагненна аура спокою. І безмежний позитив. Таке враження, зазвичай, справляють люди, професія яких пов‘язана з природою. Таким є і 55-річний вінничанин В‘ячеслав Зубар, мисливствознавець ДП "Вінницький лісгосп". Він творить справжні дива з неживими птахами. Робить з них опудала. Відрізнити його експонати від живих птахів майже неможливо. Саме в опудалах затятий природолюб, мисливствознавець і таксидерміст увіковічує творіння Природи.
Посадив дерево, вполював ведмедя, знайшов дружину за три дні…
Все життя В‘ячеслава нерозривно пов‘язане з природою. Чоловік родом з містечка Мозир, що в Білорусії. Там навчався на факультеті лісового господарства, після чого працював мисливствознавцем. Доля занесла до Вінниці майже 30 років тому. До того він побував і на Крайній Півночі, в Новому Уренгої.
– Тамтешня природа – просто дивовижна! Я мав чудову можливість багато спостерігати за різними птахами та тваринами, такими як полярна сова, глухар, рябчик, соболь – розповідає В‘ячеслав Степанович. Саме тоді в мене і зародилося бажання якимось чином увіковічити цю красу.
Шкодує, що люди все більше відмежовуються від природи. Тому своє захоплення розцінює як спосіб показати, що саме люди втрачають. В Новому Уренгої чоловік захопився і полюванням. Компанією «ходили» на зайця-русака і навіть на ведмедя: «Не уявляю себе без рушниці. Початок мисливського сезону для мене як свято. Коли ти залишаєшся один на один з природою, загострюються всі відчуття, почуваєшся як ніколи живим».
Дружина Оксана вже протягом 27-ми років подружнього життя чоловіка підтримує та розділяє його захоплення. Щоправда, на полювання не ходить. Вони були знайомі два дні на Таманській затоці. А згодом В‘ячеслав приїхав до України і в третій день знайомства … одружився з Оксаною.
«Я – людина захоплена, коли роблю свою справу, майже не сплю…»
Таксидермія – робота творча. Без натхнення й палкого бажання тут далеко не підеш. Тим більше, що спеціально майстрів ніде не навчають. В‘ячеслав освоїв цю справу самотужки.
– Якщо хочеш навчитися такому ремеслу, потрібно знати хімію та матеріалознавство. А ще потрібно обов‘язково перебувати на природі і спостерігати за нею. Спочатку виготовляв опудала для дитячих садочків та шкіл, потім і для музеїв.
Його експонати виставлені в лісівничому еколого-просвітницькому центрі, що діє при Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Сьогодні цей музей відвідують школярі з усієї області. В мисливському відділі є зубр, вовк, кабан, канюк звичайний, кіт лісовий, козуля, олень плямистий, фазан, куріпка сіра, сіра качка, гоголь, чернь білоока, гагара чорношия,перепілка, вальдшнеп, крижень.
Всі експонати виглядають як живі. І це завдяки тому, що він роками споглядає їх в природньому середовищі. Знає, яку позу приймає яструб, який в нього погляд і як кошлатиться пір‘я в надбровних дугах.
– Якось я зробив опудало яструба. Здається, вдало зробив, грамотно. Але щось було не так. Погляд у яструба був занадто "дитячий". Я б сказав, наївний. Хижим птахам така доброта та спокій не властиві. Це ж не качка…
В‘ячеслав спеціалізується на виготовленні опудал мисливських видів птахів. Зазвичай, «матеріал» йому приносять мисливці. Великими тваринами не займається – бракує просторої майстерні. Над своїми експонатами сьогодні працює вдома і спеціально для цього переобладнав лоджію.
– Коли відчуваю натхнення, починаю несамовито працювати і майже не сплю, – розповідає . Якби мав у своєму розпорядженні повний робочий день, то виготовлення експонату зайняло б не більше двох днів.
Опудало хоче зачіску та педикюр!
Виготовлення опудала – процес кропіткий і не завжди безпечний. Таксидермісти багато працюють з хімічними розчинами, емульсіями і навіть отруйними речовинами. Звісно, у незагрозливих для здоров‘я дозах. Але це необхідно для того, щоб експонат служив вам вірою і правдою нескінченно довго.
А щоб він ще й милував ваше око та дивував гостей своєю «справжністю», майстер повинен мати естетичний смак. І тут не обійдешся жіночими знаннями правил професійного макіяжу чи тонування волосся. Потрібно бачити, як це виглядає в природі.
– Цікаво, що думають продавці, коли я купую енну купу лаків для нігтів чи тіней для повік, – жартує В‘ячеслав. Мені вони потрібні на заключному етапі виготовлення експонату. Я купаю опудало в правильному порошку, щоб розпушити пір‘я. Роблю йому «зачіску» звичайним феном, причісую пір‘їнку до пір‘їнки…
Природне забарвлення «клієнта» коригується тінями для повік. А лапи вимагають лаку для нігтів. При чому, потрібний тон не завжди так легко підібрати. Похибка недопустима , адже тоді це чудо не буде справжнім.
Часточка природи в твоєму домі
В’ячеслав Степанович розповідає, що виготовляє опудала як для власного задоволення, так і в подарунок друзям чи на приватні замовлення. З тисячі робіт чи не найбільше запам‘ятався снігур, якого чоловік знайшов замерзлим в снігу.
– Снігур – особлива пташка. Чимось навіть трагічна – чорна «шапочка» на голові, червоні груди… Підготував для нього рамку з чорним сукном та гілочкою ялинки. Він довго висів у мене на стіні. Потім передумав і подарував друзям. Мені приємно, коли у людей вдома є часточка природи.
В‘ячеслав зізнається, що деякі свої роботи не подарує ніколи і нікому. Та не каже, які саме, адже то – «для душі».
