30/07/2013
0Клишоногий уже встиг відірвати хвоста свійському собаці, який із гавкотом накинувся на нього у лісі.
Село Рибне (Тисменицький район) розташоване за десять кілометрів від Івано-Франківська і за два – від об'їзного автошляху. Навколо ліси, близькість яких до обласного центру та інших населених пунктів зробили їх улюбленим місцем відпочинку як для галасливих компаній, так і завзятих грибників. Саме тут кілька днів тому помітили ведмедя. Клишоногий уже встиг відірвати хвоста свійському собаці, який із гавкотом накинувся на нього у лісі.
"Те, що ведмідь підійшов так близько до людей, свідчить не про те, що він їм довіряє, а про те, що він їх не боїться. І це слід пам'ятати", – коментує появу хижака голова правління Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) Михайло Лущак.
За його словами, хаотичний наплив туристів у Карпатських горах та цивілізаційно-промислові процеси, які там відбуваються, є так званим фактором турбування звіра. Найвірогідніше, це той самий ведмідь, якого спершу бачили у сусідньому Богородчанському районі. А вже до Тисменицького він пішов на запах великого сміттєвого полігону, куди звозять відходи з усього міста. Оскільки бурий ведмідь є всеїдним та полюбляє страви з "душком", то доступність такої їжі, на переконання мисливствознавця, може привабити його залишитися тут надовго. Більше того, Михайло Лущак не відкидає можливості, що десь неподалік є й ведмедиця, можливо, з малям.
Відтоді як 2003 року ведмідь бурий був занесений до Червоної книги України, його мігруюча чисельність у чотирьох Карпатських областях Західної України (Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська та Чернівецька) збільшилась десь до 400 особин. Впорядковане полювання дало спокій не тільки їм, а й так званому м'ясному раціону звіра, який нині має чим поживитися і у місцевих лісах, і поблизу населених пунктів.
Та наскільки спокійними від такого сусідства можуть почуватися люди? Адже ведмідь – то найбільший хижак України, а старші гуцули, щоб не накликати біди, й досі воліють називати його відсторонено – "вуйко", "він", "великий".
Голова обласного УТМР стверджує, що ведмідь небезпечний за кількох обставин: якщо його переслідують, якщо він поранений і коли перебуває біля впольованої здобичі. Слід остерігатися також ведмедиці з малятами. Найрозсудливіше при зустрічі з "вуйком" жодним чином не виявляти ознак агресивності, не кричати, не шуміти, бажано не брати до лісу собак, а розвернутися і піти в протилежному від ведмедя напрямку. Словом, щоб не розбудити у ньому звіра, поводитися якомога спокійніше.
Чесно кажучи, важко собі уявити спокій при зустрічі з хижаком, який важить понад 200 кілограмів. Тим паче, що за "офіційно-неофіційними" даними на Прикарпатті майже щороку трапляються випадки, коли ведмідь нападає на людей (нещодавно ведмедиця травмувала молоду жінку у Верховинському районі). Тож з огляду на те, що липень та вересень у цих звірів – найактивніший період накопичення жирового запасу на зиму, саме у ці місяці в лісі слід поводитися дуже обережно.
Голос України
