30/07/2013
0Про те, що ліс – найцінніше багатство, яке нам дарували земля і небо, і що він береже здоров’я та зодягає нас, цього сказати мало. Адже він, якщо в дбайливих руках, збагачує економіку, робить той поступ, який не під силу жодній іншій галузі.
Наша область лісова і, слава Богу, що за угіддями від Дністра до Карпат доглядають висококласні професіонали, які постійно докладають зусиль і хисту, аби за рахунок їх раціонального використання була змога отримувати належну віддачу. Але що натомість? Як не прикро, час від часу на всіх рівнях лунають звинувачення, що ліс безбожно рубають.
З огляду на ситуацію, за нашим «круглим столом» відбулася зацікавлена розмова, в якій взяли участь: Валерій КАШПОР, перший заступник начальника обласного лісового та мисливського господарства, головний лісничий, Віктор ОРЕНДОВИЧ, генеральний директор облоб’єднання «Агроліс», Сергій РОБУЛЕЦЬ, перший заступник начальника державної екологічної інспекції в Чернівецькій області, Микола БІЛОКОНЬ, заступник директора департаменту екології та туризму облдержадміністрації, Леся ФЕДОРЕНКО, в.о.прес-секретаря прокурора області, Василь РОМАНЮК, головний лісничий Сторожинецького держлісгоспу, Іван АКРИШОРА, головний лісничий Берегометського державного лісомисливського господарства, Петро ФРЕЙ, директор Путильського держлісгоспу, Ярослав КОГУТЯК, заступник директора Хотинського національного парку, Андрій ЮЗИК, заступник директора Черемоського національного парку, Степан ДУТКА, заступник директора Вижницького національного парку та Руслан МАРІУЦА, старший прокурор прокуратури області з питань захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері.
– Невже насправді все так кепсько з рубками лісу? Скільки щороку заготовляємо деревини і скільки отримуємо приросту?
Валерій Кашпор:
– По-перше, категорично заперечую, що тільки те й робимо – що рубаємо. По-друге, всі ліси, незалежно від їх підпорядкування, знаходяться в державній власності. Тож доглядаємо і використовуємо їх, виходячи з державних інтересів. Скільки заготовляємо деревини всіма видами рубок? Щороку в межах 700 тисяч кубометрів. Однак у зв’язку з ситуацією, спричиненою наявністю усихаючих похідних ялинників, які завдали клопоту по всьому периметру краю, цифра зросте до 900 тисяч кубометрів. Озвучу ще одну невтішну цифру: тільки в угіддях Сторожинецького, Берегометського та Путильського держлісгоспів сухостій треба взяти з площі 400 гектарів.
– Валерію Миколайовичу, уточніть приростання деревини.
– Щороку воно становить в середньому 1 мільйон 250 тисяч кубометрів. До слова, якось в Німеччині нашим посадовцям натякнули: навіщо ви тратите власний ліс, коли даєте його нам у круглому вигляді? Хотів би нагадати, що в тій Німеччині заготовляють 4,5 кубометра лісу з гектара, в Україні – 1,6, а в нас – 3 кубометри. (Норма 2,5 кубометра). Отже, ніякого ажіотажу в цьому нема і бути не може. І ще зауважу недоброзичливцям: так, як ведеться лісове господарство на Буковині – подібного прикладу нема в жодному лісовому регіоні. І це, до речі, озвучується на всіх рівнях. Тож годі нагнітати ситуацію, мовляв, у нас рубають все підряд.
Віктор Орендович:
– Цілком підтримую висловлене колегою, бо ми теж, як кажуть, не ликом шиті і не сьогодні навчилися, як доглядати та по-хазяйськи пильнувати за насадженням. Також працюємо згідно з нормами і сьогодні в жодному структурному підрозділі не перерубують бодай жодного кубика.
– Невже все так гладко, Вікторе Романовичу?
– Запевняю. Є розрахункова лісосіка – і ні кроку вліво чи вправо. Щоправда, є проблема, як у цілому в країні, з усихаючими ялинниками, які треба рубати, не озираючись, займати звільнені від них площі іншими культурами.
Іван Акришора:
– Звідусіль чути, що лісівники краю, всупереч нормам і розрахункам, не завжди по-господарськи використовують насадження. На прикладі свого гірського підприємства авторитетно заявляю, що ці звинувачення від лукавого. А досвід у нас такий: дешеву деревину плекаємо насамперед за рахунок природного лісопоновлення, впровадження якого дозволяє отримувати значно стійкіші породи дерев від штучно посаджених. Загальна площа таких насаджень становить від 80 до 90 відсотків. В культуру лісопоновлення вводимо такі недостаючі породи, як бук, ялина, ялиця та модрина.
– А щодо звинувачень одного із посадовців, що у вас усі – злодії.
– Такого начулися не раз. Але нехай таким суддею буде Бог, який все бачить і знає. Щоправда, навантаження 500 гектарів на одного працівника лісової охорони чимале. Тому трапляються поодинокі випадки незаконних рубок. Скажіть, а де їх не буває?
Василь Романюк:
– Ліс у спілому віці обов’язково треба рубати, аби діло мати. Цей процес нам вдається за рахунок здійснення поступових рубок головного користування, а це 90 відсотків від їх загальної кількості. Як і навколо Берегомета, майже на всіх площах заліснення йде природним шляхом. Частину ділянок засаджуємо самі. Широко в культуру вводимо швидкоростучу модрину, яка має велику перспективу. З нею працюємо майже 10 років. Щодо посадового матеріалу, то більшу його частину отримуємо з власних лісових розсадників.
– Знаю, що у вас є лісництва, якими гордиться країна.
– Маєте на увазі Петрівецьке лісництво, яке очолює заслужений еколог України Микола Костюк. До честі, він продовжує славні традиції знаменитого у свій час кандидата лісотехнічних культур Вацлава Грабовського (на жаль, уже покійного). До слова, таких підприємств у нас більшість. Щодо вигаданих незаконних рубок, то запрошую авторів пліток на місця кожного пенька, де покажу і доведу, що все без порушень.
– А путильчанам, не раз чув, закидають, що в угіддях району через недогляд пропадають тисячі і тисячі кубометрів перестиглого лісу.
Петро Фрей:
– Нехай кажуть, якщо сверблять язики. А ситуація така. Ми, що можемо, те й робимо: будуємо лісові дороги, мости, все, на що вистачає рук і коштів. Щодо заготівель лісу. Рубаємо і будемо його рубати. Здійснюємо електронний облік деревини, що дозволить збільшити вихід цінних її сортаментів, а головне – посилити відповідальність людей на кожній виробничій дільниці. Що стосується стиглих і і перестиглих насаджень. Вони є на територіях заказників державного значення, де, як відомо, заборонені рубки головного користування. Там є насадження віком 100-120 років. Щороку вони втрачають свою технічну придатність. В розумних параметрах їх потрібно рубати, що не в компетенції держлісгоспу. Є процедура щодо усихаючих ялинників: частину їх пускаємо в пиловник третього сорту, а решту – в технологічні дрова і взагалі дрова. Завдяки наявності доріг, з такими ялинниками проблем немає. Коли когось цікавить, то скажу про зарплату. Вона становить в середньому 2,5-3 тисячі на місяць. До кінця року вийдемо майже на 4 тисячі гривень. За рахунок лише добросовісної і відповідальної праці на кожному робочому місці.
– Це добре. А хто скаже, скільки загалом маємо стиглого і перестояного лісу, який вже сьогодні треба брати?
Валерій Кашпор:
– Маємо його небагато-немало 16,9 мільйона кубометрів. В тому числі 3 мільйони в угіддях Путильського держлісгоспу. Але ситуація така. Одна справа брати його за 200 метрів від дороги, інша – трелювати в горах на відстані 2 і більше кілометрів. Це зрозуміло, різні речі. З огляду на ситуацію, в краї щороку будуємо по 20 і більше кілометрів доріг, причому за кошти лісогосподарських підприємств.
– Хоч природні парки мають статус національних, де має бути належний порядок, але й на їх територіях, якщо не все підряд, то щось вилучають. Чи завжди в межах дозволеного і на благо природи?
Руслан Маріуца:
– Робота в національних парках більш-менш задовільна. Але є і певні проблеми. Не обходиться, на жаль, без самочинних рубок. Це трапляється через нечистих на руку працівників лісової охорони. Подібне фіксували в парку «Черемоський», де працівника лісової охорони схопили за руку на комерційному правопорушенні.
– А загалом, Руслане Анатолійовичу, скільки кримінальних справ по лісу?
– Одинадцять. Це у сфері лісових ресурсів.
– Серйозні, резонансні?
– Якщо такими справами займається прокуратура, то це однозначно. Одну з таких справ ведемо по Садгірському лісництву Чернівецького держлісгоспу, де скоєно рубку 700 дерев приблизно на 900 тисяч гривень.
– Ого! І що світить винуватцям?
– Це вирішить суд.
– Чи завжди, Руслане Анатолійовичу, ваші зусилля знаходять належну оцінку в ухвалах?
– В цілому з тих проваджень, що були представлені до суду стосовно причетних до злочинів осіб, то всі вони засуджені. І ще скажу: ці злочини не прив’язані в більшій чи меншій мірі до тієї чи іншої лісової структури. Є порушення, як у насадженнях лісів АПК, так і в лісах державного галузевого господарства.
– Що скажуть після почутого представники Національних природних парків, покликані берегти недоторканну частину природи?
Ярослав КОГУТЯК, Степан Дутка, Андрій Юзик:
– Наша головна робота – максимально обмежити на території парків будь-яку господарську діяльність.
– Зовсім, зовсім?
– Ні, певною мірою, вона передбачена і ведеться на основі наукових висновків, тісної співпраці з підприємствами держлісгоспів, напрацювання яких стає у великій пригоді. Інакше бути не може.
– А чи не ображений, приміром, Путильський держлісгосп за те, що до ПНП «Черемоський» відшматували у нього ціле лісництво, де, як сказав прокурор, до порядку далеко?
Петро Фрей:
– Це Указ Президента, і ми, як законослухняні люди, зобов’язані його виконувати.
– Управління навколишнього середовища насмерть відстоює ідею розширення парків. Чи не забагато їх на сьогодні?
Микола Білоконь:
– Їх ніколи не буває забагато, якщо про такі парки, в ім’я збереження набутків рідної природи, по-справжньому піклуються.
– А те, що їх сьогодні аж три на території порівняно малої області?
– Тут усе в нормі. Тож можемо тільки пишатися, що за підсумками роботи сьогодні наші ПНП у п’ятірці кращих у країні. Це реалії.
– А те, що в ПНП «Черемоський» скоєно злочин – вас це обходить?
– Прокурор про це уже сказав.
– Миколо Васильовичу, ви, як представник контролюючого органу, підтверджуєте факти масових вирубок?
– Це чиста вигадка, я би сказав, що наклеп. Ми, щоправда, не здійснюємо перевірки. Але з певністю скажу, що в лісогосподарських організаціях краю працюють віддані професії люди, професіонали, завдяки яким маємо найкращі в світі ліси.
Сергій Робулець:
– Без перевірок у жодній справі не обійтись.
– Але чесних, Сергію Васильовичу, адже саме на адресу вашого управління не раз чув нарікання, що безпідставно, «для галочки» складаєте акти та протоколи.
– Чули, очевидно, від таких, хто не воліє чесно працювати і допускає порушення. Саме держава наділила наш орган правом контролювати все, що стосується догляду за насадженнями, рубками лісу і раціонального його використання. Не більше, не менше. А здійснюємо перевірки один раз на рік. Говоримо тут, що всюди рубають. Мусимо це робити, бо ліс росте на користь людині. Інша справа, коли використовуємо його не за призначенням, у корисливих цілях. Унеможливлюємо такі випадки в тісній співпраці з правоохоронними органами. Чесно заявляю, що не в методі колективу, який представляю, щось виконати для протоколу. До речі, за підсумками роботи управління визнано також кращим у державі.
…Ось така вийшла розмова. Сподіваємось, наші гості, як справжні професіонали і надалі старатимуться, щоб буковинські ліси були зразковими і показовими. І щоби на жодній їхній ділянці без потреби ніколи не пролунав згубний стук сокири.
