26/07/2013
0Професорсько-викладацький склад кафедр лісівництва, біології лісу та мисливствознавства, лісового менеджменту, аспіранти, магістри першого року навчання, студенти-гуртківці Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України, працівники ДП "Вінницька лісова науково-дослідна станція" на базі ДП "Крижопільський лісгосп" Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства взяли участь у спільному науково-практичному семінарі на тему " ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА У ДІБРОВАХ ВІННИЦЬКОГО ОУЛМГ".
Активна співпраця між Вінницьким ОУЛМГ та ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБІП України щодо створення демонстраційних ділянок з екологічно орієнтованого ведення лісового господарства розпочалася у 2006 році саме з ДП „Крижопільськийлісгосп” у рамках проекту з лісової сертифікації із висвітленням результатів проекту у публікації „Інституційна розбудова лісової сертифікації в Україні” (2007).
Відповідно до міжнародних вимог лісової сертифікації, Вінницьке ОУЛМГ активно займається питаннями екологічно орієнтованого ведення лісового господарства. Подібні спільні науково-практичні семінари вже проведено у 2007-2011 роках на базі ДП «Крижопільський лісгосп», «Вінницький лісгосп», «Дашівське ДЛМГ», "Тульчинське ЛМГ", "Гайсинський лісгосп". Після спільного семінару, проведеного на базі ДП «Іллінецький лісгосп» (2 липня 2009 р.) науково-практична співпраця між Вінницьким ОУЛМГ та кафедрою лісівництва НУБіП України набула значного розширення – крім вказаних вище підприємств почали здійснюватися з 2011 р. консультаційні послуги на дослідних ділянках ДП «Чечельницький лісгосп».
Пленарне засідання було досить насичене 9 змістовними доповідями.
Розпочалося воно з доповіді завідувача кафедри лісівництва НУБІП України, начальника Вінницького ОУЛМГ, доктора сільськогосподарських наук, професора Бондаря Анатолія Омеляновича на тему: „Актуальні питання ведення лісового господарства Вінницького ОУЛМГ”. Доповідач зауважив, що головним завданням лісівників Вінниччини на теперішньому етапі має бути забезпечення безперервного існування лісу за умови переважання дуба у складі насаджень (в межах 70-80 % у дібровних умовах). Виконання даного завдання потребувало закладання мережі експериментальних дослідних об’єктів щодо застосування різних лісівничих підходів щодо виправлення малоцінних насаджень реконструктивними рубками та рубками догляду, підготовки середньовікових та пристигаючих насаджень до плодоношення, запровадження складних способів рубок головного користування та лісовідновних рубок із одночасним застосуванням заходів сприяння природному поновленню, відновлення цільового складу насаджень на зрубах, які відновилися природним шляхом.
Доповідачем відмічено, що використання природного поновлення має певні екологічні (у першу чергу, для збереження генофонду) та економічні переваги (передбачає зниження виробничих витрат у 3-4 рази). В умовах Німеччини на збіднених ґрунтах виростити дубові насадження простіше, ніж на багатих ґрунтах Вінниччини, оскільки на бідніших ґрунтах значно меншою є конкуренція з боку небажаних порід і трав’яного покриву.
У державних лісогосподарських підприємствах Вінницького ОУЛМГ нараховується понад 80 експериментальних об’єктів, на яких були проведені вищезазначені заходи. Обстеження експериментальних об’єктів засвідчує, що найкращі результати щодо застосування несуцільних способів рубок та заходів сприяння природному поновленню лісу отримані під час застосування групово-вибіркових рубок. У цьому можна пересвідчитися під час огляду ділянок у ДП «Чечельницьке лісове господарство».
На думку доповідача, пошуки новітніх лісівничих підходів будуть мати позитивний результат за умови індивідуального підходу до кожної лісової ділянки.
У зв’язку із зростанням ринкових запитів сертифікованої лісопродукції, підприємства Вінницького ОУЛМГ відчувають необхідність отримання сертифікату, який би засвідчував, що ведення господарства відбувається із дотриманням міжнародних вимог. Зважаючи на актуальність вказаного наміру, друга та третя доповіді були присвячені розгляду колу питань, пов’язаних із процесом лісової сертифікації. Про загальні положення про лісову сертифікацію та міжнародну організацію FSC, законодавчо-правові засади сертифікації в Україні, тенденції її розвитку в Україні та у сусідніх з нею державах, ринок сертифікованої лісопродукції учасники семінару могли дізнатися із доповіді в.о. завідувача кафедри лісового менеджменту, доцента, кандидата сільськогосподарських наук, національного представника FSC в Україні Кравця Павла Васильовича на тему: „Перспективи розвитку лісової сертифікації в Україні”. На початку доповіді Кравцем П.В. зазначено, що міжнародна організація FSC (Forest Stewardship Council (англ.) – Лісова Оглядова Рада (укр.)) є незалежною, неурядовою та неприбутковою, яка створена з метою просування відповідального ведення лісового господарства в світі.
Доповідачем підкреслено, що FSC є найбільш визнаною на ринку схемою сертифікації – вона має 26,246 тис. сертифікатів ланцюга постачання, що в 2,6 разів більше, ніж в усіх інших схемах лісової сертифікації, взятих разом. На даний час площа сертифікованих лісів України складає 1,631 млн. га або 16 % лісового фонду країни. Для порівняння було вказано, що у Польщі площа сертифікованих лісів – 6,999 тис. га, кількість ланцюгів постачання – 933, у Республіці Білорусь відповідно 5,970 тис. га та 45 ланцюгів.
Міжнародна організація FSC розробляє міжнародні стандарти управління лісами, здійснює акредитацію аудиторів, управляє торгівельною маркою, разом із партнерами формує екологічно чутливі ринки. Основні вимоги лісової сертифікації за схемою FSC сформульовані у вигляді 10 принципів і 56 критеріїв відповідального ведення лісового господарства. Як засвідчує практика, найбільш критичними для виконання є принцип 4 (Стосунки з місцевим населенням і права працівників), принцип 6 (Вплив на навколишнє природне середовище) та принцип 9 (Збереження особливо цінних лісів).
На допомогу виробництву другий рік поспіль «Укрцентркадриліс» спільно з ННІ ЛіСПГ та іншими установами і організаціями проводить триденний навчальний курс з лісової сертифікації для відповідальних працівників лісового господарства. На Україні активну участь у розробці навчально-методичного забезпечення лісової сертифікації приймають науково-педагогічні працівники ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України («Рекомендації щодо удосконалення ведення лісового господарства відповідно до вимог лісової сертифікації» (2007), «Інституційна розбудова лісової сертифікації в Україні» (2009), «Методичні рекомендації з удосконалення системи ведення лісового господарства на основі запровадження лісової сертифікації» (2012)), науковці УкрНДІЛГА («Рекомендації з сертифікації лісогосподарських підприємств» (2011)) та представники WWF («Особливо цінні для збереження ліси: визначення та господарювання. (Практичний посібник для України). Друга редакція» (2008)).
Серед переліку першочергових завдань щодо розвитку лісової сертифікації доповідачем зроблено наголос на необхідності формування мережі демонстраційних об’єктів ведення лісового господарства у відповідності до вимог лісової сертифікації з метою забезпечення обміну досвідом, отримання знань і набуття необхідних навичок.
Мета доповіді провідного аудитора та представника компанії «Лісова сертифікація» в Україні, доцента кафедри лісового менеджменту, кандидата економічних наук Розвода Сергія Володимировича на тему: «Практичні аспекти лісової сертифікації в Україні» полягала у висвітленні основних невідповідностей, що виникають у процесі лісової сертифікації на вітчизняних лісогосподарських підприємствах (на основі 11-річного досвіду роботи у аудиторській діяльності за схемою FSC).
Сертифікація підприємства здійснюється за основними етапами: попередня оцінка, основна оцінка, видача сертифікату, щорічні планові перевірки. Доповідач зосередив увагу на поділі невідповідностей на значні та незначні. Значними вважаються такі, що суперечать принципам і критеріям ЛОР; є довготривалими; мають систематичний характер (наприклад, викиди тирси у стихійному порядку); стосуються великої території або призводять до значних помилок у плануванні діяльності; неправильне використання логотипу FSC.
До незначних належать невідповідності, які мають місце внаслідок тимчасової недбалості; є випадковими; мають лише незначний вплив в часі і просторі тощо; та які не перешкоджають досягненню цілей критерію FSC. Невідповідності мають бути врегульовані протягом 3-місячного терміну.
Доповідач зазначив, що сертифікат може бути виданий за умови наявності незначних зауважень та відсутності значних зауважень.
Розвод С.В. навів перелік найпоширеніших невідповідностей, які допускаються персоналом та ускладнюють отримання сертифікату: нерозуміння основної мети лісової сертифікації; відсутність екологічної філософії (орієнтація розвитку на еколого орієнтовані заходи, зміну технології рубок та лісозаготівель тощо); інертність персоналу щодо вчасності виправлень та вивчення змісту принципів та критеріїв сертифікації; відсутність практики роботи із зацікавленими особами (в першу чергу, із місцевим населенням) та впливу на формування громадської думки; недостатня увага щодо узгодження розбіжностей між національним законодавством та вимогами FSC; недостатній контроль за виконанням вимог з техніки безпеки, в т.ч. підрядних організацій (невідповідність спорядження лісорубів згідно з вимогами Міжнародної організації праці, недотримання техніки безпеки).
Важливим питанням, до якого ще немає серйозного ставлення з боку працівників лісового господарства, є заходи щодо виділення та охорони Лісів Високої Охоронної Цінності (ЛВОЦ) згідно з вимогами FSC (відсутність внутрішніх інструкцій, протоколів, матеріалів відведення ЛВОЦ, картографічних матеріалів) та належна система моніторингу за усіма параметрами, що вимагає стандарт (динаміка флори і фауни, оцінка впливу).
Виходячи із наведеного, доповідач порадив представникам адміністрацій підприємств приділяти увагу щодо формування позитивного іміджу підприємства у очах громадськості, оскільки вакуум інформації призводить до викривлень. Під час аудитів підприємство має намагатися показати позитивні риси ведення господарства, про які часто забувають, а також згадати й про невідповідності тому чи іншому принципу чи індикатору.
У доповіді доцента кафедри лісівництва, кандидата сільськогосподарських наук Левченка В’ячеслава Володимировича на тему; „Перспективи використання природного поновлення у дібровах Вінницького ОУЛМГ” проаналізовано розподіл природного насіннєвого лісопоновлення під наметом стиглих дубових насаджень різної повноти та на 1–6 річних зрубах у ДП ,,Жмеринське лісове господарство”, розглядалися випадки дуже густого поновлення дуба на зрубах насіннєвого поновлення та наводилися раціоналізаторські пропозиції щодо механізованого догляду за останнім.
Доповідачем зверталася увага присутніх на необхідність своєчасного і раціонального проведення рубок догляду з метою підвищення плодоношення дуба у деревостані шляхом підтримування оптимальної зімкнутості крон, надання переваги осінньо-зимовому періоду суцільнолісосічних рубок (після опадання жолудів і до початку появи сходів дуба), застосування складних способів рубок головного користування та природозберігаючих технологій. Рекомендовано здійснювати хімічний догляду у молодняках до початку розпускання бруньок у дуба.
Цікавою і змістовною була доповідь заст. директора із науки Вінницької ЛНДС, кандидата сільськогосподарських наук Нейка Ігоря Степановича на тему: „Перспективи використання селекційних об’єктів для формування постійної лісонасінної бази лісогосподарських підприємств Вінницького ОУЛМГ”. Формування постійної лісонасінної бази є процесом довготривалим і таким, що вимагає від лісівників кропіткого підходу та відповідної кваліфікації.
Наукові роботи проводилися відповідно до наукової теми: «Розробити вдосконалені рекомендації щодо формування та експлуатації лісонасінної бази в сучасних умовах на засадах популяційної та плюсової селекції» (замовник: Держлісагенство, НАН України; термін виконання 2010-2014 рр.) в рамках державної програми “Програми розвитку лісонасіннєвої справи на 2010-2015 роки”.
По закінченню наукового звіту вихідними нормативно-правовими документами мають бути «Рекомендації зі створення та експлуатації лісонасінних плантацій та лісонасінних ділянок основних лісотвірних порід» та нова редакція «Настанов з лісового насінництва».
Доповідачем зазначено, що початковий етап передбачає аналіз генетичної спадковості деревних порід та плодоношення на об’єктах ПЛНБ на основі оцінки спадковості та та продуктивності відібраних плюсових дерев (дослідження морфолого-фізіологічних особливостей плюсових дерев та продуктивності випробних культур) та аналізу формування генеративних органів та інтенсивності плодоношення потомств (оцінка репродуктивної здатності насіннєвих та клонових потомств). Під час другого етапу відбувається відбір плюсових дерев та окремих насаджень (плюсові насадження ПЛНД, ТЛНД (відбів обєктів in situ) та створення селекційних об’єктів (відбір об’єктів ex situ).
До селекційних об’єктів ПЛНБ за місцем природного зростання дерев та насаджень (in situ) належать лісові генетичні резервати, постійні та тимчасові лісонасіннєві ділянки, плюсові насадження, плюсові дерева. Серед державних підприємств Вінницького ОУЛМГ найбільшу площу займають селекційні об’єкти ПЛНБ (in situ) у ДП «Крижопільський лісгосп» (601 га) та у ДП «Вінницький лісгосп» (469,7 га).
Селекційні об’єкти щодо удосконалення та створення родинних та клонових лісонасінних плантацій стосовно підбору категорій лісокультурних площ закладалися на підприємствах Київського, Хмельницького та Вінницького ОУЛМГ.
Доповідачем підкреслено, що аналіз схожості, інтенсивності росту та стану сіянців дуба на різних категоріях лісокультурних площ вказує на кращі показники інтенсивності росту та стану на родинних плантаціях, створених в умовах свіжого зрубу. Родинні плантації, закладені на землях, виведених з-під сільськогосподарського користування, характеризувалися гіршою інтенсивністю росту та гіршим станом сіянців а також більш інтенсивно пошкоджувалися тваринами, яке на окремих ділянках становило до 70 %.
Поза увагою виробничників не повинно залишатися також питання діагностики, відбору та створення селекційних об’єктів на якісні показники та декоративність деревини, якими опікуються лісівники-науковці.Ветеран кафедри лісівництва, доцент, кандидат сільськогосподарських наук Киричок Леонід Сергійович під час доповіді на тему: "Підвищення продуктивності лісових насаджень рубками догляду" зосередив увагу учасників семінару на необхідності проведення спостережень за врожайними роками дуба, оцінці доброякісності жолудів дуба. Доповідачем відмічено важливість лісівничого підходу щодо підготовки насадження до плодоношення, формуванню оптимального простору для крони дуба.
Дві завершальні доповіді присвячувалися ознайомленню учасників семінару із напрямками досліджень на демонстраційних об’єктах. Під час спільного науково-практичного семінару крім питань лісокультурної справи, збереження природного поновлення дуба також розглядався досвід запровадження новітніх лісівничих підходів у ДП «Крижопільський лісгосп». щодо формування лісостанів.
Доцент кафедри біології лісу та мисливствознавства, кандидат біологічних наук Тищенко Володимир Миколайович у доповіді на тему: „Роль лісогосподарських підприємств у збереженні лісової фауни (на прикладі дослідних об’єктів ДП «Крижопільський лісгосп»)” відмітив важливу роль саме лісогосподарських підприємств у збереженні біорізноманіття лісів, важливих осередків існування лісових звірів і птахів, а також цінних природних біотопів та ділянок, особливо цінних для збереження лісів. На території Вінницької області 128 видів хребетних тварин підлягають охороні. Зрозуміло, що завдяки лише об’єктам природо-заповідного фонду не можна зберегти мережу місць осередків лісової фауни. Науковим та практичним здобутком лісівників Вінниччини є залишення дерев, які є цінними для збереження біорізноманіття на ділянках, пройдених рубкою. Саме у ДП «Крижопільський лісгосп» завдяки клопотанню науковців та підтримці керівництва Вінницького ОУЛМГ збережено місце осередку кота лісового, який є вразливим видом для Європи в цілому. Протягом 2007-2013 років на ділянках, які були пройдені рівномірно-поступовими рубками, здійснювався моніторинг видового складу і чисельності типових лісових видів до рубки і після. Були надані рекомендації науковців щодо підтримки ділянок, які являють собою цінність для збереження фауни як елемента лісових екосистем.
Доцент кафедри лісівництва, кандидат сільськогосподарських наук Кременецька Євгенія Олексіївна у доповіді на тему: „Досвід застосування рівномірно-поступових рубок (на прикладі дослідних об’єктів ДП «Крижопільський лісгосп»)” представила характеристику дослідних об’єктів до рубки та після рубки, організаційно-технічні показники рівномірно-поступової рубки на трьох лісових ділянках, заходи сприяння природному поновленню та результати досліджень за 2006-2013 рр. Доповідь переросла у дискусію безпосередньо на ділянках стосовно оцінки проведених заходів та планування подальших експериментальних прийомів поступовою системою рубок головного користування.
