14/10/2021
0Медичне обслуговування працівників мисливської галузі потребує вдосконалення.
Неефективна медична система у боротьбі зі зоонотичними хворобами і низька підготовка та обізнаність працівників мисливської галузі з епізоотичної ситуації несе загрози їх власному здоров’ю і життю.
Згідно з постанови від 27 грудня 2018 р. № 1210 про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері мисливського господарства та полювання і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державним агентством лісових ресурсів України, одним із таких критеріїв є кількість випадків зареєстрованих зоонозів у диких тварин. Пункт п’ятий у переліку критеріїв визначає кількість «штрафних» балів за число зареєстрованих випадків хворих тварин, виявлених на території користувача мисливських угідь упродовж останніх трьох років. Сумлінно повідомляючи про небезпечні випадки, користувач збільшує шанси на перевірку з боку регулятора, що само собою не може не впливати на результати збору статистики.
Слід враховувати не тільки неефективність медичної системи у боротьбі зі зоонотичними хворобами, але і низьку підготовленість та обізнаність працівників мисливської галузі з епізоотичною ситуацією на місцях. Так, курс хвороб мисливських тварин входить до переліку дисциплін із підготовки фахівців-мисливствознавців, але ці знання потребують постійного уточнення і перевірки, до того ж, далеко не всі працівники галузі мають профільну біологічну освіту, тож не завжди можуть вчасно і коректно розповісти лікарю про свої професійні ризики.
Автору цього допису довелося на власному досвіді побачити всю прикрість ситуації і відчути наслідки зволікання у реакції та помилкового лікування пухлини, що була визначена як злоякісна, і лише на операційному столі відкрилася, як випадок дирофіляріозу. Dirofilaria immitis, це паразит хижих тварин – лисиць, шакалів, вовків та собак, вектором передачі якого є комарі. Випадково заражені люди не можуть стати джерелом зараження, але пропонують достатньо сприятливе середовище існування для цих біогельмінтів, то ж, вони здатні жити у людині роками. Лікарю достатньо було б взяти до уваги високий рівень еозинофілів у комплексному аналізі крові та врахувати специфіку професії з анамнезу, для того, щоб включити у дифдіагноз паразитарну інвазію. Такі дії суттєво зменшили б фінансові й часові витрати на зайві, важкі та ризиковані заходи та дослідження, однак, як виявилося пізніше, він навіть не підозрював про існування такого захворювання. Хірург-онколог також був шокований ситуацією, він просто не очікував наявності у капсулі лімфовузла активних і рухливих нематод, і навіть на певний час залишив операційну. Цей випадок виглядає анекдотичним, але ситуація була доволі небезпечною і могла мати неприємні наслідки для всіх учасників події.
P.S. Працівники мисливської галузі мають бути не тільки самі обізнані у зоонотичних хворобах та володіти інформацією щодо епізоотичного стану в своєму регіоні, а й доносити цю інформацію до працівників медичної сфери. У разі виявлення характерних симптомів ви маєте обов’язково повідомити медикам, що контактуєте з дикими тваринами та відповідними біотопами, можете мати контакт зі збудниками зоонозних хвороб, що, зазвичай, не включаються до диференційних діагнозів. Перелік зоонозів, що найчастіше зустрічаються, включає у себе та не обмежується, наступними інфекційними хворобами: Енцефаліт, Бруцельоз, Лептоспіроз, Лайм-Бореліоз, Пситтакоз, Сальмонелла, Сказ, Сибірська виразка, Токсоплазмоз, Туляремія, Тиф.
Євген ТКАЧ,
Запорізький національний університет,
“Лісовий і мисливський журнал”
