У лісах Волині цими днями незвично людно, – інформує «Волинська правда». Про це пише газета «Голос України».
І не дивно, адже у розпалі сезон збирання чорниць. Вродила цілюща ягода цього літа дуже добре. Тож мешканці поліських сіл мають змогу зміцнити сімейні бюджети. Дехто виходить на «тихе полювання» цілими сім’ями.
На чорничнику журналіст газети зустрів гурт жінок із села Прилісне. Співрозмовниця Валентина Перванчук працює вчителем математики у місцевій школі, спеціаліст вищої категорії.
«На відміну від багатьох збираю ягоди одразу двома руками, — не без гордості розповідає жінка. – Оцю півторалітрову баночку, яка у мене прив’язана до пояса, наповнюю хвилин за тридцять. За день можу назбирати 27–30 літрів. До цієї нелегкої роботи звична.
Вперше мені купили трилітрового кошичка, коли мала лише п’ять років. Назбираю бувало ягід, а нести не можу, не вистачає сил. З тієї пори кожного літа вирушаю з жінками в ліс. Питаєте чи вигідна ця робота? Як вам сказати? За кілограм ягід, а це більше як літр, заготівельники на початку сезону платили 11 гривень, тепер – 17. Скільки ж то разів потрібно поклонитися, щоб назбирати їх. Кілограм черешень, наприклад, коштує до 30 гривень. А чорниця дешево ціниться, хоч за корисністю вона перевищує багато ягід. На базар їх ніколи не вожу. Бізнесмени як почули, що ягід багато, то одразу ціну скинули».
Від жінки дізнаємося, як використовує вона цю смачну ягоду.
«Насамперед сушимо, – охоче ділиться своїм досвідом Валентина Перванчук. – Більше вітамінів так зберігається. Якщо в дитинки, наприклад, шлуночок захворів, то кращих ліків, як кисіль чи компот з цих ягід не знайдете. Робимо також варення, перетираємо з цукром у співвідношенні один до одного. Дуже смачні вареники і пироги з чорницею. Готуємо таку страву, як затірка. Вариться солодкий компот з чорниць, і коли вода закипає, поступово всипаємо туди борошно і перемішуємо. Дуже апетитна їда. Навіть у ліс із собою беремо».
"Такое впечатления, что сначала отбрал, а потом угощает"…М.П.
У лісгоспі створили групи, які перевіряють місця збирання ягід. У кого знаходять гребінки, забирають, а їх власників штрафують. Як правило, це приїжджі, бо в місцевих збирачів переважає здоровий глузд. Чинити так, це все одно, що рубати гілку, на якій сидиш. Ягідники відновлюються поволі, в молодих лісах чорниця взагалі не росте. Полюбляє вона ті бори, яким вже років 60–80. Шкодять чорниці і суцільні рубки лісу. Ягід на таких величезних галявинах вже не буде.
Бувають на ягідниках і конфлікти. Один із них трапився кілька років тому поблизу села Замостя, цього ж таки Маневицького району. А причиною стало те, що в їх ліс прибули люди із сусіднього району, щоб накосити чорничник. Виявляється, листя і самі стебла чорниць теж є цінною лікарською сировиною. Дізнавшись про це, селяни Замостя не пустили в ліс непрошених гостей з косами. На щастя, до бійки не дійшло. Але ягідники люди вберегли.
Волинська область єдина, яка зберегла в лісгоспах консервні цехи. Один з найпотужніших працює в Маневичах. Нині там у розпалі сезон переробки чорниці.
«Кожну ягідку треба перебрати, відкинути листя, зелені чорниці, – розповідає начальник цеху Галина Зінич. – Варення доводимо до кипіння, покипить хвилин 20–30, вимикаємо, охолоджуємо і так повторюємо 3–4 рази. Попит на нашу продукцію великий. Продаємо її не лише в Україні, а й відправляємо на експорт».
