08/10/2021
0Унікальне виробництво волинських лісівників.
Маневицький держлісгосп розташований у самому серці Волинського Полісся. Досвід роботи підприємства, особливо з питань побічного користування, нині вивчає вся Україна. Про це та багато іншого розповіли нам Директор ДП «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон та фахівці лісгоспу.
З усіх боків Маневицький держлісгосп оточують величні соснові ліси, які завжди виглядають ошатно. Територія і самої контори лісгоспу достатньо простора, тут є на що подивитись, не одну годину слід витратити, аби все обійти.
Лісгосп «народився» у 1939 році на базі Троянівського і Чарторийського державних надлісництв Польщі. До його складу увійшли і ліси, що належали селянам і акціонерним товариствам. Документи про створення не збереглися. Під час Першої світової війни на території нинішнього Вовчецького лісництва розташовувався корпус, який очолив маршал Війська Польського Йозеф Пілсудський. На їхню честь у 30-х роках минулого століття насипали курган «Польська гора». На території Карасинського лісництва в роки Другої світової війни діяли підрозділи Української Повстанської Армії та партизани під командуванням Героя Радянського Союзу А.П. Бринського. У післявоєнні роки лісгосп відновив роботу. Нині досвід роботи підприємства, особливо з питань побічного користування, вивчає вся Україна.
Директор ДП «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон почав працювати у лісовому господарстві ще юнаком-бензопильщиком. У 2013 році був призначений директором держлісгоспу, яким керує і донині.
– Коли у 2013 році я очолив лісгосп, то ситуація була критичною. Борги з кредиторської заборгованості та заробітної плати становили понад чотири мільйони гривень. Деревообробна лінія з унікальним австрійським обладнанням Піні Кей (Pini&Key) була доведена «до ручки», – згадує Володимир Радіон. – Поступово нам вдалося повністю ліквідувати заборгованість по зарплаті. Капітально відремонтували та запустили деревообробну лінію та цехи. Ми зберегли не лише лісопильні, а й залізничні під’їзні колії, крани, численні ремонтні майстерні.
За активної підтримки та сприяння начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка ми рятували підприємство від загибелі всіма можливими методами. Яскравий приклад – наша автоколона. Коли я очолив лісгосп, у нас було лише чотири старенькі автомобілі – два на ходу та два несправні. Решта техніки здана в оренду або догнивала свій вік. Багато машин довелось відновлювати «з нуля». Нині у нас 20 транспортних засобів, які необхідні для всіх робіт у лісовому господарстві. Це спецтехніка, є й екскаватори, бульдозери тощо.
– Автоколону очолює Дмитро Куран, який працює у нас із 2015 року. Велику роботу з відновлення та доглядом за транспортом провели Олександр Демчук, який тоді ще працював головним механіком, а зараз обіймає посаду головного інженера, та механік транспортного цеху Сергій Демидович, – продовжує екскурсію лісгоспом Володимир Радіон. – Оновлення рухомого складу триває досі. Нещодавно придбали рубальну машину УРМ-5, трактор МТЗ-82, автомобіль Renault Duster. А ще встановили камеру відеоспостереження у Вовчецькому лісництві, завершивши монтаж мережі відеонагляду підприємства. Тому нині маємо можливість моніторити і упереджувати виникнення лісових пожеж на всій території лісгоспу.
Ми суттєво «наростили м’язи» у боротьбі та профілактиці лісових пожеж. У 2017 році власними зусиллями обладнали потужний лісовий пожежний танк на базі старенького трелювального трактора ТДТ-55. Роботи над ним тривали три місяці. Я дуже вдячний нашим працівникам автоколони, які створили цю чудо-техніку. Танк чудово показав себе на навчаннях різного рівня. Є й квадрокоптер для стеження за лісовими угіддями. Встановлені камери відеоспостереження у Черевахівському, Галузійському, Ново-Червищанському, Маневицькому, Вовчецькому лісництвах. Загалом, на забезпечення пожежної безпеки в угіддях лісгосп витратив 300 тисяч гривень. У складі нашої пожежної дружини 65 осіб. Минулого року 60 працівників брали активну участь у ліквідації лісових пожеж на Житомирщині.
У нас є торгівельний комплекс «Ялинка» та магазин «Лісовичок». Коли я лише очолив лісгосп, вони теж не працювали. Довелося капітально відремонтувати приміщення. Зараз торговий комплекс знову тішить наших працівників та відвідувачів комфортом, затишком та смачними стравами. Маємо і зарибнені ставки.
У 2013 році у лісгоспі нараховувалося лише 120 співробітників. Люди звільнялися, бо не було роботи і стабільності. А коли ми спільними зусиллями почали відроджувати лісгосп із руїн, заробітна плата зросла, то до нас почали повертатись. Минулого року середня місячна зарплата на підприємстві становила 12 тисяч гривень, з початку цього року вона вже була 16 тисяч, зараз ми довели її до майже 19,6 тис. гривень. Зазначу, що у нашому районі не надто багато інфраструктури та промислових підприємств. Є деякі державні установи, є торфобрикетний завод, але він працює далеко не на повну потужність. Тож за стабільною роботою з дотриманням усіх соціальних стандартів люди йдуть до нашого підприємства.
Дехто у нас пропрацював усе життя. Серед ветеранів я найбільше хочу відзначити Євдокію Шевчук, Марію Яковлєву, Віктора Шиліна та Василя Бусла, які працювали у нас більше 30 років. Але не варто забувати і про нове покоління фахівців. Серед них – головний інженер Олександр Демчук, лісничий Оконського лісництва Андрій Солобчук, лісничий Вовчецького лісництва Іван Оласюк.
Є чим пишатися маневицьким лісівникам і у виробничій та лісокультурній діяльності.
– Загалом, площа лісових угідь нашого підприємства становить 52,2 тисячі гектарів. Основні лісотвірні породи: сосна та вільха. Майже 46% наших лісів створені штучно. Через заборону експорту деревини до країн ЄС ми втратили іноземні ринки і лісова галузь опинилась у дуже загрозливому стані. Втім, довелося переорієнтуватись на вітчизняний ринок, – розповідає Володимир Радіон. – Водночас, підвищення цін десь на 30% на деревну продукцію теж дали нам можливість досить непогано заробляти.
Ми знайшли дуже добрий ринок збуту пиломатеріалів, пелетів, які зараз реалізовуємо не лише в Україні, а й до країн Євросоюзу: Австрії, Німеччини, Італії. Саме завдяки виробництву пелет нам вдалося «реанімувати» наші пилорами та цехи. Загалом, за минулий рік прибутки підприємства становили близько 2,1 млн гривень. У цьому році вже майже 1,5 млн гривень. Сплатили більше 26 млн грн податків до бюджетів усіх рівнів. З них – 6 млн грн податків до бюджету місцевих громад, адже ми є основним бюджетоутворюючим підприємством району.
Звісно, дуже важливу увагу приділяємо і лісокультурній кампанії. У минулому році посадили майже 3,7 млн штук сіянців на загальній площі у 687,8 гектара. Найбільше – у Маневицькому та Галузійському лісництвах. У цьому році навесні вже посадили близько 3 млн шт. на загальній площі у 568,4 гектара. Знову найуспішніше спрацювали наші Карасинське, Галузійське, Маневицьке лісництва. В основному садили сосну звичайну, березу повислу. Загалом, за роки існування лісгоспу створено понад 22 тис. га лісових культур, що становить 46% вкритих лісом земель. На жаль, нас теж не оминула проблема всихання сосни та псування дерев комахами-шкідниками. Майже 8% наших лісів були уражені та загинули. Зараз ситуація стабілізувалась, пошкодження дерев верхівковим короїдом йде на спад.
Досі трапляються випадки незаконної вирубки дерев. Упродовж минулого року виявили 64 таких порушень на загальну суму завданої шкоди лісу 173,5 тис. гривень. У цьому році сталось ще 19 випадків. Розмір шкоди, що завдана лісу, становить майже 177 тис. гривень.
З 2015 року перед маневицькими лісівниками постав ще один серйозний виклик – сумнозвісна «бурштинова лихоманка», коли на Волинь у пошуках легкого заробітку хлинув натовп шукачів пригод із усієї України – від дітей-школярів до людей старшого віку. Тож тоді волинським лісівникам, зокрема маневичанам, довелося терміново створювати спеціальні підрозділи, які разом із правоохоронцями захищали поліські ліси від грабунку. Про лісівничий спецназ ми вже детально розповідали у нашому часописі. Як каже директор лісгоспу, нині «бурштинова лихоманка» та незаконний промисел у їхніх краях уже припинились. Але посилене патрулювання лісів Маневиччини триває і досі.
– Один із пріоритетних напрямків нашої роботи – будівництво лісових доріг. Бо ще у 2004 році до вирішення проблем бездоріжжя на Поліссі було залучено знаних науковців, зроблено картографічні зйомки з космосу, враховано наукову вимогу до сітки доріг, – зазначає пан Володимир. – Щороку здаємо в експлуатацію 15–20 кілометрів лісових доріг. На їхнє будівництво залучаються власні фінансові ресурси лісгоспу. Одночасно з будівництвом лісових доріг лісгосп активно проводить ремонт меліоративних систем. Під час меліоративних робіт велика увага також приділяється як реконструкції діючих шляхів, так і прокладенню доріг обабіч каналів. За ці роки ми проклали 71 кілометр лісових доріг на загальну суму 10,2 млн гривень.
Соки – до Євросоюзу, хвойний екстракт – до Ізраїлю та завжди свіжі лимони взимку
Крім лісогосподарської діяльності маневицькі лісівники приділяють дуже багато уваги побічному користуванню всіх щедрих дарунків поліської природи.
– Ліс не лише ділова деревина, дрова і дикі тварини. Ліс – це гриби, ягоди, лікарські рослини, горіхи та багато інших видів продукції. Побічне користування врятувало нас під час економічної кризи. Зараз завдяки цьому ми отримуємо левину долю прибутків. Бо лише за минулий рік на побічному користуванні заробили 970,5 тис. грн. У цьому році вже заробили 279,3 тис. гривень, – пояснює Володимир Радіон. – Для переробки продуктів побічного користування у нас є консервні цехи, де встановлені виробничі потужності, що забезпечують випуск понад 50 видів товарної продукції.
– Консервний цех має більш як 50-річний досвід використання недеревних ресурсів лісу. Тут виготовляють соки березові чисті та купажовані, протерті лісові ягоди (чорниця, малина лісова, суниця, ожина, журавлина, брусниця), варення з лісових ягід, мед натуральний, консервовані овочі відкритого ґрунту, гриби мариновані, – розповідає начальник цеху Галина Зінич. – Напрямок використання недеревних лісових продуктів включає заготівлю ресурсів для виробництва харчових продуктів – ягід, грибів, березового соку. Розвиваємо пасічництво з метою отримання лісового меду, прополісу, воску. Збираємо лікарську сировину (бруньки, листки, квітки, плоди, насіння, кора тощо) та заготовляємо зелень, кормові віники, жолуді та сіно для підгодівлі взимку диких тварин.
Плодоовочеві консерви виготовляють із натуральної сировини без хімічних домішок, консервантів, барвників. Великою популярністю користується заготівля та переробка березового соку. Того року ми заготовили 46,3 тонни березового соку, з якого і виготовили широкий асортимент напоїв. Для покращення смакових якостей, до соку додають натуральні ароматизатори: шипшину, сухофрукти, лимон, натуральний яблучний сік, сік чорноплідної горобини. Нашу продукцію споживають школи, дитячі садочки, інтернати, лікарні, заклади громадського харчування. Нашими замовниками є Польща, Австрія, Ізраїль та Литва. На жаль, у минулому році експорту продукції консервного цеху не було.
У 2020 році виробили продукції на суму близько 1,2 млн гривень, на таку ж суму реалізували. Реалізація дещо зменшилась через запровадження карантину та тимчасового закриття шкіл, дошкільних навчальних закладів. У цьому році ми вже виробили продукції на суму більше 1 млн грн, а реалізували на 279 тисяч гривень. Знову ж таки вплинув карантин.
Саме реалізація готової продукції нині для нас є найболючішим питанням. Не всі споживачі охоче купують натуральні продукти, тим більше, коли в їх маркетинг і рекламу не вкладаються шалені кошти. Люди звикли купувати у супермаркетах джеми та соки відомих брендів, не вивчаючи їх склад. Тому ми постійно у пошуку шляхів реалізації. У вересні 2019 року наше підприємство отримало сертифікат якості FSC недеревинної лісової продукції.
А ще у Маневицькому держлісгоспі зберегли унікальний для Волині вид діяльності – виробництво ефірної олії та хвойного натурального екстракту. Зараз волинські лісівники єдині в Україні виробляють цей екстракт.
– У 2015 році ми відновили роботу цеху хвойного екстракту. Це дає можливість переробляти порубкові рештки та більш раціонально використовувати деревину, – розповів апаратник екстрагування Анатолій Шумік. – Хвойний екстракт – натуральний, екологічно-чистий продукт, який отримують у процесі варіння зеленої хвойної маси. Він містить велику кількість ефірних олій, мікроелементів, широко використовується для лікувально-профілактичних ванн. Ця продукція виготовляється згідно з технічними умовами і затвердженими санітарно-гігієнічними висновками та має бальнеологічний сертифікат.
За 2020 рік виготовлено 4,4 тонни хвойного екстракту. Реалізовано продукції на суму 322 тисячі гривень. Екстракт користується попитом у санаторіях, оздоровчих комплексах, аптеках, військових госпіталях. Санаторії Волині, Рівненської, Черкаської, Івано-Франківської та інших областей теж купують його. Реалізуємо екстракт і через наші крамниці «Лісовичок».
Разом із хвойним екстрактом виготовляється ефірна олія. Аби отримати один кілограм олії, слід переробити до 500 кілограмів хвої. У 2020 році виготовили 10 кг ефірної олії сосни. Тоді ж уперше після відновлення роботи цеху ми реалізували продукцію за кордон. Наш хвойний екстракт купувала Білорусь та Греція. Зараз вирішується питання постачання його до Ізраїлю – до всесвітньовідомих курортів та оздоровниць на Мертвому морі.
Маневицькі лісівники відновили і зимову теплицю, де навіть узимку є свіжі лимони. І, як запевняє директор підприємства, скоро висадять і полуницю.
– Теплицю відновили у 2014 році. Ми вирощуємо садивний матеріал для озеленення (туї, ялівці, тис, самшит, бересклет), квіти однорічні та багаторічні, зелень для потреби власної їдальні. Родзинкою є саджанці лимонів, які були посаджені у 2019 році. У нас зростає 55 кущів лимонів сорту Пандероза, – розповіла працівниця теплиці Зінаїда Голодюк. – Сорт є природним гібридом лимона та цитрона. Плоди досить великі, шкірка товста, злегка горбкувата.
За умови правильного догляду плоди досягають ваги у понад 500 грамів. У нас один із лимонів важив 640 грамів! На одному дорослому кущі зростає від 10 до 20 лимонів. У цьому році розмножували лимони вегетативним методом – живцюванням. Використовували живці здерев’янілих гілок, які через певний період мають наростити кореневу систему. Маємо надію, що через рік-два зможемо їх уже реалізовувати.
КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА
Начальник управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Ігор Будзінський:
– На даний момент побічні лісові користування найбільш активно здійснюють обласні управління та державні підприємства Волині, Івано-Франківщини, Львівщини, Полтавщини, Сумщини тощо. Звісно, такий вид діяльності найбільше розвинений у тих підприємствах, де ліси становлять значну площу території. Останніми роками до цього активно приєдналася і Хмельниччина, де ряд державних лісогосподарських підприємств уже створили свої інтернет-магазини та продають продукцію побічного користування до будь-якої точки України та світу. Ця діяльність надалі набирає обертів. Обсяги реалізації продукції побічних лісових користувань становлять орієнтовно 1–1,5% від загальної реалізації в галузі. Тож перспектива розвитку є.
Ми чітко розуміємо, що цей вид діяльності розвинутий у нас ще недостатньо. Бо якщо порівняти з Польщею, де чи не кожен лісгосп має свій інтернет-магазин із більше, ніж 100 найменувань: від сухих грибів до свіжої дичини, то ми робимо ще спорадичні кроки. (авт. У Канаді, в каталозі недеревної лісової продукції, можна знайти понад 500 найменувань товарів). Водночас, і у побічному користуванні є свої нюанси. Треба дбайливо використовувати природні ресурси, аби не зменшилася родючість лісів. Але повторюсь, безумовно, це дуже перспективний напрямок.
Так, у нас у галузі є мережа торгівельних магазинів «Лісовичок», але чи побачимо ми екологічно чисту, натуральну та свіжу продукцію з українського лісу на полицях сучасніших супермаркетів? Дуже хотілося б цього. Та й попит є і, безумовно, буде. Однак, на мою думку, Держлісагентству та державним лісогосподарським підприємствам потрібно активніше працювати у напрямку маркетингу послуг. Цікаво було б організувати співпрацю з громадами, які здавна збирають усі дарунки українських лісів, можливо, створити невеличкі торгівельні кооперативи та мережі. Є ще над чим працювати.
Підготував
Анатолій МЕЛЬНИК,
фото автората пресслужбиДП «Маневицьке лісовегосподарство»,
“Лісовий і мисливський журнал”
