23/09/2021
0Вовк, як показник соціального здоров’я суспільства.
Стара приказка каже: «В цьому світі ти або вовк, або ягня. Не зможеш бути вовком, прийдеться бути ягням»…
Не дивлячись на проблеми, які приніс сірий розбійник людям за всю історію існування, ставлення до нього склалось, звичайно, негативне, але зовсім не презирливе, навіть із повагою і симпатією.
Не може не подобатись сильний, хитрий і витривалий лісовий або степовий волоцюга. Недарма його зображення зустрічається на фетишах, символах влади і родових знаках багатьох войовничих кочових степових народів, які бачили в ньому побратима по мандрах, кривавих зіткненнях та розділу здобичі. Вовк був прикладом для воїна – сильний, витривалий, хитрий, кровожерливий…
Не дивлячись на всі біди, які доводилося терпіти селянам, скотарям і міським мешканцям від сірих розбійників, майже ніде у фольклорі і старих хроніках не зустрінете пихатого і зневажливого ставлення до вовка. Присутній страх перед цим хижаком, звідси і звинувачення у зв’язках із нечистою силою (в це неважко повірити, хоч раз почувши вовчу пісню під місяцем), але переважає бажання бути схожим на нього в силі й незалежності. Пам’ятаєте, хто вигодував Ромула і Рема? А виховував людське дитинча Мауглі?
«Аки волки серые рыскают по степи и врагов бяша», – такими ось втішними епітетами нагороджували літописці староруських дружинників, які несли прикордонну службу.
Але беззаперечна і шкода, якої завдавали людям ці сірі сусіди. Хто може порахувати, скільки скоту вони перерізали, доводячи до розпачу бідного селянина, для якого втрата корови дорівнювала власній смерті. А скільки людей полишили життя вовчі зграї, якщо не безпосередньо іклами, то регулярними епідеміями сказу, розносячи цю заразу. Адже, як відомо, вовка ноги годують, і для нього не існує втоми і кордонів. Ось тому, люди завжди не тільки милуються і захоплюються цим звіром, але і ведуть із ним постійну, багатовікову війну. Правду кажучи, в Україні на вовка ця війна дуже не вплинула. Він як був, так і є, і до Червоної книги явно не поспішає. Чисельність популяції то зменшується, то зростає. І зростає тоді, коли людині і без вовка погано: в період війн, у післявоєнний час, у часи соціальних потрясінь. Тобто коли народу зовсім не до нього, ось тут він і з’являється. Збільшення популяції вовків – це, якщо хочете, індикатор соціального здоров’я суспільства і його стан. Зараз – саме той момент. Смішно, звичайно, валити в одну купу політику і вовчі рейди найближчими селами, але зараз ми маємо вдосталь вовчих виводків і багато районів, де зафіксовані спалахи сказу. Звичайно, не варто в усьому звинувачувати вовка. Заразу розносить в основному лисиця. Але питання про вовка лишається відкритим. Як найефективніше з ним боротись? Адже всі вовки, які потрапляють під постріл мисливця – це або старі одинаки, які втратили пильність, або «шумові» звірі, взяті випадково в загонах.
У «золоті» для полювання часи минулого століття поміщиками утримувались зграї хортів, які чудово справлялися з дебелими вовками і переярками. Ефективність цих полювань була такою, що поміщикам доводилося лишати на розплід пару вовчих виводків, щоб мати задоволення полювати в наступному році. Більше того, часто виникали суперечки, кому належить той чи інший виводок. Я не думаю, що зараз є подібні хорти, здатні брати вовка і, якщо я помиляюсь, то буду цьому тільки радий. Вилучення і знищення вовченят із лігва – це не полювання, а робота досвідченого, сумлінного єгеря. З індивідуальних полювань – полювання на «вабу» і засідка з принадою (туші свійської тварини) потребує досвіду і навичок, які зараз майже не зустрінеш. Але є ще досвідчені «вовчатники», які досконало володіють мистецтвом добування вовка і вдало користуються їм на практиці, але їм часом буває доволі складно оформити всі потрібні для такого полювання документи.
В останнє десятиліття на Чернігівщині вовк отримав чудовий полігон і незапланований заповідник для виводу молодняка у вигляді 30-кілометрової Чорнобильської зони відчуження, звідки вони роблять свої вилазки і розповсюджуються всім поліським краєм. Поблизу цих районів найбільш вірогідна зустріч із вовчими зграями. З розумом організоване полювання, а не бездумне швендяння угіддями, забезпечить успіх у цьому дійстві. Звичайно, чинник везіння присутній у кожному полюванні, але наполегливість, вміння і практика зроблять свою справу і допоможуть вам здобути цей трофей, надавши вагому користь мисливському господарству і селянам, які мешкають поблизу, даючи справедливу нагоду називати вас «вовчатником».
