05/07/2013
0Всё верно рассказала уважаемая Светлана Исаченко, только не упомянула о том, по каким правилам в вольерах проводится охота на кабанов. М.П.
НАПІВДИКІ УМОВИ
Кабани мають тут усе: розкішні угіддя, поля делікатесів і навіть ставки для купання
Володіння Борика розкинулися на 22 га чудових сторожинецьких лісів. Мають свій кордон, обнесений добротною металевою сіткою, з оглядовими вежами й табличками із суворим попередженням «Не заходити! Небезпечно для життя!».
Борик тут повноправний господар. Йому привільно на цих просторах, у нього велика сім’я — кілька дружин, безліч дітей, скоро будуть і онуки. Він привітний до людей, радіє багатолюдним делегаціям, що їдуть звідусіль подивитися на нього, красеня-ікланя (таких — пошукати), а заодно й на зразково-показовий вольєр з утримання диких кабанів у напівдиких умовах, облаштований на території Верхньопетрівецького лісництва Сторожинецького держлісгоспу.
Усе почалося з випадку. Вісім років тому бригада лісорубів натрапила на мале самотнє поросятко, що безпорадно пищало на березі озера. Знесиленого бідолашного смугастика, який чи то відбився від матері, чи взагалі втратив її, принесли в сторожку й почали відгодовувати молоком з пляшечки для немовлят. Став зовсім ручним — свиня свинею.
— Ми не могли його відпустити в ліс. Не навчений до життя в дикій природі, не пройшовши школу виживання, він на волі б загинув, — розповідає лісничий Микола Костюк.
Біля мисливського будиночка, що здавна слугував у цих лісах базою для любителів полювання, спорудили кабанові невеличкий вольєр, годували кукурудзою, жолудями. Огорнутий любов’ю і доглядом, з хирлявого поросяти він перетворився на величезного сікача. Все було в Борика — не було тільки щастя. Тоді добрі лісівники привезли своєму вихованцеві, що почав уже нервувати, подругу з Івано-Франківська — чистокровну дику льошку. Потім ще одну. Незабаром кабани дали потомство. Довелося розширити для них територію і облаштувати за всіма правилами вольєрне господарство, спеціалізоване на розведенні диких кабанів. Вольєр, до речі, обійшовся Сторожинецькому держлісгоспу у 85 тисяч гривень власних інвестицій.
— Нині маємо чотири приплоди, а всього 11 голів. Ще жодного не випускали в ліс. Це попереду, — продовжує розмову Микола Костюк. — Найближчим часом розширимо вольєр ще на 12 га в самій лісовій гущавині. Там житимуть льошки з малими поросятами, аби ніхто їх не турбував. До того ж самка під час опоросу і виходжування потомства дуже агресивна. Заходити у вольєр небезпечно — атакуватиме. Свиня, до речі, на відміну від інших звірів, ніколи не кидає ні гнізда, ні поросят — відчайдушно захищає до останнього…
У вольєрі є два поля вепрячих делікатесів — спеціально для них засівають чотири гектари топінамбуром і конюшиною. Викопали кілька ставків, аби звірі могли освіжитися в літню спеку. Завдання вольєра — збільшувати чисельність фауни у сторожинецьких лісах, зокрема дикого кабана. Спеціалісти підрахували: якщо у вольєрі перебуватимуть одразу 15 дорослих самок (а це цілком реально) і кожна з них даватиме приплід 5-7 поросят, то щороку можна буде випускати на волю близько 100 тварин.
Ще один можливий напрямок господарської діяльності — запровадити вольєрне полювання. Законодавчо питання відрегульоване, встановлені офіційні розцінки, які роблять цю справу фінансово досить привабливою. Отримані кошти дадуть змогу поліпшувати перебування звірів у напівдиких умовах, збільшувати маточне поголів’я.
— У світі дуже поширене полювання у вольєрах. Але, як на мене, це не полювання, а справжнісінька бойня, — каже Микола Костюк. — Звір повинен мати шанс. Усе має бути справедливо.
Покласти кабана — не з вишки, не у вольєрі, а справжнього, не напівручного — мрія кожного справжнього мисливця. Але не в кожного вистачає духу на такий чесний двобій. Адже кабан здатен перемогти тигра. Зазвичай він намагається втекти від переслідувача. Але поранений вепр — це вже лютий і небезпечний звір. Він розвертається, лягає на свій слід, знаючи, що ним іде його кривдник і що тут вже хто кого.
Тож навіть якщо відкинути моральний аспект, полювання на кабана у вольєрі якесь напівсправжнє — лише азарт пострілу і жага крові. Поки що лісівники області лише обмірковують його можливість.
ПРЯМА МОВА
Ігор ЧЕБАН,
начальник Чернівецького обласного управління
лісового та мисливського господарства:
— На Сторожинеччині одні з кращих мисливських угідь області, з хорошою щільністю звіра. Є кабани, олені, косулі, лисиці, зайці і вовки, навіть рисі й ведмеді.
Дедалі більше любителів мисливства відмовляються від «чорного» полювання, тож склалася позитивна тенденція щодо зменшення кількості браконьєрів.
