27/06/2013
1На Дніпрі зводять черговий приватний паркан.
Понад 9-ть гектарів землі, разом з прибережним лісом, пішли під забудову на Черкащині. Людей уже попередили – територія біля води приватна, і незабаром буде обгороджена парканом. Місцеві ж твердять, що захоплена ділянка, то заповідник і чіпати її за всіма законами не можна, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Сосновий ліс поблизу села Прохорівка, якому понад піввіку, перестає бути лісом просто на очах. Так само як і дорога, якою люди діставалися до місця відпочинку. Ще донедавна сюди з'їжджалися купи відпочивальників. Зараз лишилися найстійкіші. Те, що земля приватна і стороннім вхід закриють – людям нагадують ледь не щодня.
Охоронці, що боронять Дніпро від людей, запевняють – хто власник не знають, а лише виконують вказівку. Захищає забудовників і сільський голова. В обмін на ліс вони пообіцяли Прохорівку газифікувати. "Питання не стоїть – хто саме. Головне, щоб здійснилися усі умови, які вони запланували", – каже голова. Чоловік запевняє, що про береги Дніпра не йшлося. Так само як і про вирубування всіх гектарів. Дерев позбуваються тільки в місцях, на яких будуватимуть. Каже, що тут будується база відпочинку для людей. Прикладів баз відпочинку для людей у Прохоровці купа.
Приміром одна була збудована ще у 2002-му році, просто на березі Дніпра. Однак нині з усіх сторін оточена охороною, та ще й 4-х метровим парканом на додачу . Таких у Прохорівці мінімум 5. Людей туди не пускають. А власник чергової скандальної ділянки недосяжним виявився навіть для прокуратури. Раніше повідомлялося, що пляжі Дніпра бетонують і забудовують палацами, яким би позаздрили арабські шейхи.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/ukrayina/na-cherkaschini-virubuyut-gektari-lisu-ta-zakrivayut-dnipro-vid-lyudey-zaradi-baz-vidpochinku-299860.html
1 коментар
Frei
"..Когда землевладельцы и в самом деле вас притесняют – их надо ставить на место. Эгоизм хозяев прибрежных участков возрастает год от года. Дай только им волю, и они вообще загородят всю Темзу. А пока они это делают с притоками и заводями. Они забивают в дно сваи, с одного берега на другой протягивают цепи и ко всем деревьям прибивают огромные доски с запрещением высаживаться на берег. Вид этих досок пробуждает во мне все дурные инстинкты. У меня руки чешутся, – так бы и сорвал такую доску и колотил бы ею по башке того, кто ее повесил, пока он не испустит дух, и тогда я похоронил бы его и водрузил бы эту доску над его могилой вместо памятника.
Я поделился своими чувствами с Гаррисом, и он заметил, что принимает все это еще ближе к сердцу. Он сказал, что чувствует желание не только бить того, кто прибил доску, но заодно перерезать всех членов его семьи, всех его друзей и родственников, а потом сжечь его дом. Мне показалось, что Гаррис тут переборщил, и я ему об этом сказал, но он ответил:
– Ничуть! А когда они все сгорят, я с удовольствием спою на пепелище комические куплеты…"
(Дж. К. Джером, "Трое в лодке, не считая собаки", 1889)
Comments are closed.