Міністр із робітничим гартом

Размещаю эту статью о легендарном ЧЕЛОВЕКЕ, а сам думаю, – куда мы катимся? Случайно узнал что, В.Самоплавскому, возглавлявшему отрасль почти столько же сколько и И.Грунянский, но в тяжелейшие "времена перемен", анулировали пропуск в Гослесагентство. ??? Неужели это команда Виктора? Такой богатый, такой высокий и такой мелкий? М.П.

13 червня виповнилося 90 років від дня народження Івана Грунянського

Його виколисала закарпатська земля. Тут він зростав і мужнів, гартував свій організаторський талант і утвердився як талановитий керівник. Обійнявши посаду міністра лісової і деревообробної промисловості України і майже півстоліття проживаючи у Києві, він не переставав вважати себе закарпатцем.

ВІД ЛІСОРУБА – ДО МІНІСТРА
Народився Іван Грунянський 13 червня 1923 року в с.Кострино на Великоберезнянщині. Змалку тягнувся до знань, закінчив народну школу у рідному селі і горожанку у Великому Березному. Та в лісорубській родині не вистачало грошей на подальше навчання сина, тож він ще неповнолітнім прилучився до роботи на лісорозробках.

Навіть у важкі воєнні роки здібного і кмітливого юнака запримітили керівники з управи лісів у Кострині і у 1941 році його призначили практикантом, а пізніше – помічником лісника, товарознавцем, відповідальним за заготівлю і відправку букових дров.

Набутий досвід практичної роботи дозволив Івану Грунянському в 1946 році зайняти посади головного бухгалтера, а згодом – головного інженера в Жорнавському ліспромгоспі.

У 1951 році Іван Грунянський закінчив відділення техніків-технологів лісотехнікуму у м. Щелково Московської області, деякий час працював головним інженером Буштинського ліспромгоспу, старшим інженером та начальником відділу праці і зарплати тресту «Закарпатліс», а з 1953 по 1955 рік – директором Усть-Чорнянського ліспромгоспу. Тут у молодого директора проявився його засадничий принцип як керівника – чуйне ставлення до людей, до їхніх потреб і запитів, вміння радитися, слухати і поважати думку колег і підлеглих. Показники роботи відстаючого ліспромгоспу стали невпинно зростати, підприємство подолало відставання, збільшилися заробітки, було відкрито на вузькоколійці пасажирський рух, побудовано Будинок культури.

Новаторство і господарська сміли­вість, масштабність мислення, системність і комплексність у вирішенні проблем визначили наступну сходинку в послужному списку Івана Грунянського. У 1955 році його призначають керівником надпотужного об’єднання «Закарпатліс». У 1957-му І.Грунянський заочно закінчив Львівський лісотехнічний інститут і в березні 1963 року рішенням сесії Закарпатської обласної ради був затверджений на посаду заступника голови облвиконкому.

У 1965 році І.Грунянський очолив новоутворену багатопрофільну союзно-республіканську галузь – Міністерство лісової та деревообробної промисловості. В той час відповідно до «курсу партії» відновлювався галузевий принцип управління економікою, оскільки територіальною системою управління, діючою через регіональні раднаргоспи, не було досягнуто очікуваного еконо­міч­ного розвитку країни.

Кандидатури на посаду міністра відбиралися з представників провідних лісогосподарських регіонів України. За винятком І.Грунянського, всі претенденти проявляли готовність виконати і перевиконати будь-які «накази партії», навіть явно нереальні, наприклад, збільшити вдвічі вирубку лісу чи глибину переробки деревини. Натомість наш земляк наводив об’єктивні, обґрунтовані розрахунки з врахуванням потреби збереження і відновлення лісів та охорони довкілля.

«ЕРА ГРУНЯНСЬКОГО»
Принциповість і безкомпромісність І.Грунянського були підтверджені впродовж 23 років керування галуззю, в якій діяли понад 500 підприємств з кількістю працюючих близько 350 тисяч чоловік.

Характерні ознаки «ери Грунянського» пов’язані з реалізацією пріоритетних напрямків розвитку галузі, спрямованих на раціональне ведення лісового господарства, нарощування потужностей за рахунок реконструкції і технічного переозброєння старих виробництв та будівництва нових, створення великих комплексних підприємств – лісокомбінатів, впровадження надсучасних ліній переробки деревини. До 90 відсотків від загального об’єму будівництва виконувалося господарським способом.

Разом з розвитком виробництва вирішувалися соціальні проблеми – спорудження житла, навчальних і дитячих дошкільних закладів, поліклінік і лікарень, пансіонатів і санаторіїв, будинків і палаців культури, стадіонів і спортивних майданчиків, торговельних центрів. Багато старань вкладав міністр у розвиток духовності, підтримку художньої самодіяльності, народної і дитячої творчості.

ПАТРІОТ КРАЮ
З особливою увагою, турботою і відповідальністю переймався І.Грунянський долею лісів краю, безустанно дбав про їхнє збереження і відновлення, раціональне використання природних ресурсів, створення робочих місць, належних умов праці, побуту, відпочинку, особливо в гірських районах.

 За безпосереднього сприяння І.Грунянського були побудовані цехи з виробництва деревостружкових плит на Тересвянському деревообробному ком­бінаті і Свалявському лісокомбінаті, а у рідному селі Кострино – комбінат кухонних меблів, який забезпечував роботою близько 600 чоловік гірського району.

За часів керування І.Грунянським галуззю закарпатські підприємства стали базовими у впровадженні нових технологій, засобів механізації та автоматизації, розробки конкурентоспроможних виробів, передусім меблів. Тут виготовлялася сьома частина меблевої продукції, деревостружкових плит, фанери, паркету і пиломатеріалів. На Закарпатті вироблявся весь обсяг деревного вугілля. В об’єднанні «Закарпатліс» працювало понад 35 тисяч осіб.

У 70–80-их роках, піклуючись про збереження лісів у Карпатах, І.Грунянський організував поставку деревини для підприємств області з багатолісних регіонів Сибіру взамін на закарпатські меблі. Завдяки постачанню «лісу в ліс» на Закарпатті вдалося зберегти науково обґрунтовані, екологічно стійкі та невиснажливі обсяги вирубок лісу з одночасним забезпеченням зростання виробництва, особливо меблів і лісохі­мічної продукції, та створенням тисячі додаткових робочих місць.

У соціальній сфері з ініціативи І.Грунянського збудовано Великоберезнянську і Рахівську районні та Усть-Чорнянську дільничну лікарні, Свалявський палац культури, введено в дію цілий ряд шкіл, дитячих садків, об’єктів торгівлі та житла.

Величезною працездатністю, органі­зованістю в роботі, природною інтелігентністю, порядністю і чесністю І.Грунянський здобув широке визнання, авторитет і шану. Впродовж п’яти скликань поспіль він обирався депутатом Верховної Ради республіки, безвідмовно допомагав численним «ходокам» із Закарпаття вирішувати проблеми у високих київських кабінетах.

Після виходу в 1988 році на заслужений відпочинок І.Грунянський не поривав зв’язків зі своєю малою батьківщиною, постійно цікавився життям краян, з болем сприймаючи непоправне нищення галузі, фактичну втрату деревообробного, особливо меблевого, ви­робництва.

Добру пам’ять про видатного земляка, державного діяча і патріота краю зберігають закарпатці. У 2009 році Ужгородським національним університетом заснована стипендія ім. І.Грунянського для студентів з напряму підготовки «Лісове і садово-паркове господарство».

І.Грунянський відійшов у вічність 25 січня 2010 році в Києві. За життя він ніс добро людям, душею і серцем зріднився зі Срібною Землею. Як її відданий син, він оберігав безцінний скарб – багатства лісів і красу природи отчого краю.