У «МИСЛИВСЬКОМУ» ПИТАННІ КРАПКУ СТАВИТИ РАНО

Під час Дня депутата обранці волинської громади ознайомились із веденням ловецької справи в угіддях, що надані у користування ТзОВ «Феміда-Інтер», та на території державного підприємства «Звірівське мисливське господарство». Однак достатніх аргументів на користь передачі територій для полювання у приватні руки так і не знайшли…

     «Мисливське» питання – одне з тих, що, як правило, викликає особливо гарячі суперечки у сесійній залі. Тому, за словами голови облради Володимира Войтовича, поїздку депутатів у Маневицький та Ківерцівський райони й організовано для того, щоб обранці громади на власні очі пересвідчилися, хто ж більш ефективно господарює у лісах: не заради особистого зиску, а задля досягнення благородної мети – збільшення чисельності диких звірів та їх охорони від браконьєрів. Керівник представницького органу влади сподівався, що результатом такого вояжу стане зменшення напруги у сесійній залі під час обговорення передачі мисливських угідь від одних користувачів до інших. Адже зараз 13 ловецьких територій чекають, хто подбає про тамтешніх лісових мешканців.
     Начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Богдан Колісник погодився: ця тема дійсно дискусійна, однак приймати рішення слід, враховуючи необхідність збереження фауни.
     — Багато аргументів можна навести як «за», так і «проти» передачі мисливських угідь у приватні руки, — сказав він. — На Волині вони займають площу в 1,7 млн га. Організації УТМР мають у користуванні 800 тис. га, приватні структури — 300 тис. га, державні підприємства — 600 тис. га. Торік на охорону та підгодівлю звірів, організацію полювання витрачено 6 млн грн, половина цієї суми — з державної кишені.
     Нині серед 51 користувача мисливських угідь на Волині 15 – державної форми власності, підпорядкованих обласному управлінню лісового і мисливського господарства, 16 — організацій УТМР, 15 – приватних структур, 5 — іншої форми власності. Цього року вперше територію для полювання обласна рада передала місцевій громаді — не побоялися займатися дороговартісною справою мисливці Троянівської сільської ради Маневицького району.
     Охота гірше, ніж примус — справедливість цієї приказки підтвердив мисливствознавець ТзОВ «Феміда–Інтер» Сергій Береза. Він розповів, наскільки затратною є організація полювання. Це приватне мисливське господарство створене у 2000 році, має у користуванні 18,7 тис. га угідь. Торік витрати сягнули понад півмільйона гривень, а від надання послуг отримали трохи більше 85 тис. грн, хоча лише індивідуальне полювання на косулю, приміром, коштує 7 тис. грн. На думку фахівця, у майбутньому додаткові надходження можуть забезпечити послуги із зеленого туризму, які готуються надавати у період міжсезоння.
     Чотири роки тому, щоб дізнатися про роботу цього приватного мисливського господарства, мені довелося напівлегальним чином добувати інформацію, бо на воротах до собачого розплідника напис «Стороннім вхід заборонено» грізно зупиняв кожного, хто тільки наближався до них («У маневицьких лісах собак виучують на ведмедях», «Волинь–нова», 23 липня 2009 року). Нині ж під час Дня депутата і журналісти, й обранці громади могли побачити не тільки умови, які створені для мисливців, а й техніку, що надається їм у користування під час полювання, й знаменитий розплідник лайок.
     — У господарстві працює шестеро людей, — повідомив Сергій Береза. — З них — чотири єгері. Для сезонних робіт наймаємо 15 — 20 працівників, які заготовляють корми, виконують інші роботи. Адже щороку засіваємо кормовими культурами 22 гектари, облаштовано 75 солонців, 60 годівниць, 17 майданчиків для підгодівлі диких звірів: лосів, благородних оленів, кабанів, косуль. Зупинитися приїжджі мисливці можуть у будиночках, де є всі необхідні побутові зручності. До їх послуг — парк позашляховиків: «Мерседеси», «Тойоти», «Мітцубісі». Забезпечуються вони також радіозв'язком.
     У собачому розпліднику близько 50 лайок, які беруть участь у міжнародних та всеукраїнських виставках та турнірах. Ведмедів Мишка і Машки, які чотири роки тому утримувались під палючим сонцем у залізних клітках, тут уже немає. За словами власника ПМГ ТзОВ «Феміда-Інтер», депутата обласної ради Василя Столяра, після публікації у нашій газеті цими тваринами зацікавилось чимало різних перевіряючих інстанцій. Тому довелося подарувати їх такій же структурі в Закарпатті.
     Приватне мисливське господарство сусідить із Софіянівкою — селом, що фактично опинилося на межі вимирання. У ньому сьогодні залишилося не більше 40 жителів, в основному пенсіонерів, які щотижня чекають на вихідні дорослих дітей для підмоги. Чи не скаржаться люди на те, що дикі тварини завдають шкоди їхньому господарству?
     — Торік такого не було, — ствердила черевахівський сільський голова Валентина Чернишена. — Більше проблем тутешні жителі мають із транспортним сполученням: автобус сюди ходить лише один раз, а влітку — двічі на тиждень. Добре, хоч відремонтували дорогу Софіянівка — Кашівка. Мобільний зв'язок не тягне, хоча ще в 2007 році навіть виділили землю для спорудження вежі. Хліб привозять двічі на тиждень. Стільки ж разів навідується медичний працівник.
     Напевне, любителі мисливських розваг, які готові викинути на свою забаву не одну тисячу гривень, вважають тутешніх селян такими собі аборигенами, котрі не знають справжньої ціни цій благодатній місцині, що через деякий час може просто збезлюдніти, залишивши життєвий простір звірині.
     Побачити ж диких тварин депутатам вдалося тільки один раз, об’їжджаючи територію мисливського господарства «Звірівське», що в Ківерцівському районі: за високою триметровою загорожею блукали три косулі. Як зазначив згодом начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Богдан Колісник, їх привезли нещодавно аж із Австрії.Тож довелося повірити на слово, що у цьому державному підприємстві, яке користується 24 тисячами гектарів угідь, налічують 230 кабанів, 160 благородних та 420 плямистих оленів, 260 косуль. Водночас тут зуміли поєднати лісовідтворення із розвитком мисливства: влаштовували біогалявини, які обгороджені для захисту молодих насаджень лісових культур від пошкодження дикими тваринами. Але назвати ж точну кількість зубрів директор «Звірівського» Андрій Шпорук так і не зміг. Ця тварина, мовляв, не для полювання, бо занесена до Червоної книги.
     — У наших угіддях облаштовано більше тридцяти біотехнічних комплексів, де розташовані споруди для підгодівлі дичини, — розповів він. — На ці потреби щорічно витрачаємо понад 300 тис. грн. Без державних коштів підприємство не змогло б функціонувати. Адже відшкодовується лише третина вкладених грошей. Чисельність звірини зростає, а тому змушені були відмовитися від 8 тис. га угідь, які передані іншому користувачу.
     Такий крок видається, щонайменше, нелогічним. Адже площею, що насичена великою кількістю диких тварин, вигодуваних за кошти державного підприємства, тепер користується приватник. Чим не царський подарунок? Досі в області немає навіть порядку передачі мисливських угідь у користування, затвердженого сесією обласної ради, які чомусь надаються аж на 25 років. У цьому документі варто було б передбачити обставини, за яких вона матиме право позбавити приватні структури можливості користуватися угіддями. Власне, до цього спонукає і той трагічний випадок на Кіровоградщині, про який говорила вся Україна.
     — Ціна за доступ до мисливських угідь досить висока, — сказав Сергій Слабенко (фракція «Наша Україна»). — Тому за таких умов брати участь у полюванні на законних підставах сільські жителі не зможуть, а відтак це заняття стане забавкою тільки для багатих людей. На мою думку, перш ніж вирішувати питання про передачу мисливських угідь приватним структурам, потрібно, щоб претенденти мали бізнес–план, достатню суму грошей для розвитку цієї справи, а також гарантували можливість доступу до лісових угідь місцевим мисливцям. Поки що оптимально цю функцію виконують лише організації УТМР.
     — Через зміни у законодавстві обласна рада нині не має права надавати в оренду водойми, — висловила свою думку Людмила Кирда (фракція «Батьківщина»). — Залишилися тільки мисливські угіддя — те природне багатство, яким маємо дорожити по–особливому. Тому передавати їх приватним структурам треба дуже обачно, щоб не утискати інтереси територіальних громад.
     — У цій справі важливо зберігати розумний баланс, — переконаний голова постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів Богдан Колісник (фракція Народної партії). — Вважаю, що мають бути прозорі правила надання мисливських угідь у користування. Нехай багаті люди беруть їх і господарюють, якщо полювання стало для них модним заняттям.
     — Цю проблему депутати вивчатимуть, напевне, ще раз — восени чи взимку повернемося до неї, — підсумував День депутата голова обласної ради Володимир Войтович. — Але навіть тієї інформації, яку отримали, достатньо, щоб при прийнятті рішень із цього питання в обранців громади виникало якомога менше сумнівів у сесійній залі.

     На фото: День депутата обранці волинян розпочали із приватного мисливського господарства ТзОВ «Феміда-Інтер».