11/06/2013
0У ході так званого «врегулювання майнових відносин на селі» до селянських паїв багато чого не потрапило. У поспіху або й цілком свідомо організатори поділу «забули» про рахунки сільгосппідприємств у банках, добрива, будматеріали, молодняк худоби і багато іншого колективного майна. Куди поділися ті мільярди й усе добро, державу, очевидно, не турбує. Як і доля сотень тисяч гектарів лісосмуг.
В ОДЕСЬКІЙ області у радянські часи було їх висаджено майже 50 тисяч гектарів. Нині цей величезний масив, що становить майже сьому частину цієї категорії насаджень в Україні, по суті, не має власника. Як і в інших регіонах країни, землі під лісосмугами тут зараховано переважно до земель запасу, резервного фонду та загального користування сільських рад. Що ж до самих насаджень, то взагалі не зрозуміло, чиї вони. Місцеві органи влади не мають фахівців, фінансових та технічних засобів, щоб доглядати за польовими насадженнями. Не мають вони й права самостійно визначати хоча б тимчасового власника цього нічийного майна. Держава, яка це майно подарувала колгоспам, робить вигляд, що забула про нього. А ті, кому подаровано, давно вже почили в Бозі — як відомо, з державної волі. Чиновники заблукали «між трьох беріз», які з їхньої волі й «проросли»: полезахисні смуги за чинним статусом є лісовими насадженнями, але знаходяться між сільськогосподарськими землями. Водночас, згідно із законом, самі смуги не належать до сільськогосподарських угідь. В задачі питається, на кого ліпше покласти догляд за ними: сільгоспвиробників, лісівників чи місцеві ради?
А тим часом бачимо й відчуваємо, як змінився клімат. Якщо не зберегти лісосмуги, то наші степи врожаю не дадуть. Для економіки аграрної країни це стратегічне питання. У світі середній показник лісистості нині становить 31%, в Європі — 33. У нас же — тільки 17%! На одного жителя Європи припадає 1,3 гектара лісу, на українця — 0,2. І все ж, при всіх негараздах, під захистом лісосмуг перебуває майже 40% ріллі! Невже скарб, що лежить під ногами, нікому не потрібен?
Кілька років тому під егідою Мінприроди відбулося кілька міжвідомчих нарад щодо використання лісосмуг та захисного лісорозведення. Було висловлено чимало важливих і розумних пропозицій. У Миколаївській області нещодавно пройшла нарада держслужбовців і лісівників. На ній прозвучали дуже тривожні факти. Наприклад, на території Миколаївщини після розпаювання земель безгосподарними залишилися 31 тис. га полезахисних лісосмуг та 27 тис. га інших лісових ґрунтозахисних насаджень. Як наслідок, вони масово знищуються самовільними вирубками, пожежами. З болем говорилося про те, що лісівники просто не в змозі забезпечити відповідний догляд за лісосмугами. Кошти, передбачені останньою державною програмою, їм виділяються виключно для висадки нових насаджень, зрештою, лісосмуги перебувають поза їх балансом. Фермери теж не просять їх собі у власність, бо держава, мовляв, не тільки не допоможе з доглядом, а ще й податком обкладе. До того ж не мають землероби ні відповідних знань, ні технологічного досвіду, щоб належним чином доглядати ліс.
А це вже ситуація не з «трьома березами», а суцільна темна смуга, вивести з якої лісівників та аграріїв може тільки висока державна воля. Тож, на жаль, крім закликів до посилення боротьби із незаконним вирубуванням насаджень, Миколаївська обласна нарада більше ні на що не спромоглася.
