03/06/2013
0Нещодавно журналісти місцевої телекомпанії завітали в гості до природного заповідника «Медобори», зокрема побували на горі Гострій.
Саме цієї пори Гостра вкривається біло-рожевим килимом неймовірно пахучих квітів. Квіти ясенця білого або неопалимої купини, як її ще називають, унікальні не лише своїм зовнішнім виглядом, а й здатністю загорятися у сонячний й безвітряний день. Унікальність полягає в тому, що ефір, який виділяють квіти ясенця, загоряється від джерела вогню, проте сама квітка залишається неушкодженою. Результатом візиту стала півгодинна телевізійна екскурсія надзвичайно красивими краєвидами, створеними природою.
Ярослав Капелюх, начальник наукового відділу природного заповідника «Медобори»: «Ми раді запросити вас на невелику екскурсію горою Гострою у момент, коли вона найкраще квітує в році, а таке квітування забезпечує унікальна рослина. Це неопалима купина або ясенець білий».
Іван Філь, головний лісничий природного заповідника «Медобори»: «Ми хочемо показати людям гарні місцини, які перебувають у посиленому режимі охорони, які постійно патрулюються з метою оберігання їх від засмічення, випалювання та недопущення знищення таких унікальних природних комплексів».
Ми з захопленням читаємо про таємничі міста древніх у південній Америці, монастирі Тибету, яким знавці приписують якийсь особливий зв’язок із космосом та вищими силами. Тим часом мало хто знає про існування схожого місця у прадавніх подільських лісах всього за якихось півтори години їзди від Тернополя. Ці ліси навіть виросли на незвичайному місці, адже гори Медобори або Подільські товтри – це частина єдиного в Європі гірського кряжу, що був утворений живими організмами.
Ярослав Капелюх, начальник наукового відділу природного заповідника «Медобори»: «Гостра на сьогоднішній день знаходиться в межах заповідника. За своїм походженням є бічною товтрою, на невеликій віддалі віддаленою від основного масиву товтрового пасма. Має характерну атолоподібну форму, оскільки бічні товтри – це невеликі атоли, які знаходяться на віддалі 50-100, 200-250 метрів від основного пасма і мають, як правило, конусоподібну форму невеликих підвищень гір. Гостра має півкруглу форму (форму атолу). Гора Гостра була завжди надзвичайно цікавим ботанічним об’єктом. Починаючи з ще десь із минулого і позаминулого століть сюди навідувалися науковці, які підтвердили унікальність Гострої. Зокрема, молодий Шафер (Владислав Шафер – польський біолог, ботанік – ред.), який приїхав сюди на обстеження флори. Він обстежував товтрове пасмо, починаючи від Підволочиська закінчуючи Гусятином, а це практично сучасна територія заповідника. Він досліджував рослинність десь на початку ХХ століття. Шафер, власне, на Гостру найбільше звернув увагу, тому що тут унікальне поєднання величезної кількості рослинного різноманіття і саме він запропонував власникові тих земель дідичу Федоровичу виділити територію Гострої під ботанічний резерват. 1910 року Гостру було офіційно зареєстровано Польською академією наук (сучасна її назва – ред.), як ботанічний резерват. Це практично перший такий заповідник на цій території, організований ще в 1910 році. У ті часи в Польщі уже існувало кілька таких пам’яток, Гостра була десь шостою за рахунком. І статус такий вона зберігала до 1939 року, як пам’ятка природи такого великого значення. Після 1939 року Гостра втратила статус заповідної і була звичайною горою, на яку ніхто, крім науковців, не звертав увагу. Мало того, на гострій організували кар’єр із видобутку вапняку. Ви зараз побачите, яку площу унікального південного схилу з такими рослинними угрупованнями було знищено. Знищили не лише схил, а й вибрали величезну кількість вапняку, що викликало руйнування вершини гори, адже Гостра отримала таку назву через її гострий шпиль. Відродилася вона завдяки Миколі Чайковському, який на той час завідував екологією в Тернопільській області і він бачачи унікальність цієї місцини. Десь у кінці 1969 року, організував місцевий заказник, який складався з гір Гострої, Любовні, в тому числі Вікнинами – тут була така місцина, де було організовано цілий ряд заказників місцевого значення. Потім товтра Гостра увійшла в загальнодержавний геологічний заказник більш природоохоронного рангу, але все-таки місцевого значення.
Уже 1990 року Гостра ввійшла до складу природного заповідника «Медобори» як найбільш унікальний ботанічний об’єкт заповідника. На гострій ми побачимо унікальне явище, власне, цвітіння величезної популяції ясенця білого, ми побачимо цвітіння червонокнижного змієголовника австрійського, а також регіонально рідкісних рослин – климатиса цілолистого, тринії, юринеї. Також можна буде споглядати за великою кількістю ковили пірчастої, яка також входить до червонокнижних. Вона також відновилася тут – цілий схил вкритий нею. Споглядаючи її хвилі на вітрі, складається враження, що ти перебуваєш десь у районі південного степу».
Тут здійснюється лише наукові дослідження та спостереження, а відвідування сторонніми дозволяється лише зі згоди адміністрації заповідника і в межах екологічних стежок. Занадто суворо, але інакше навряд чи вдалося б зберегти всі природні скарби цього краю.
