02/09/2021
0Олексій Пузіков – про зайців і не тільки.
Він надзвичайно цікава і можна без перебільшення сказати легендарна постать, неперевершений знавець сучасного мисливства, так би мовити «доктор мисливських» наук. У трудовій книжці всього декілька записів, спочатку – робітник, єгер, студент. А з 1978 року Олексій Пузіков – незмінний мисливствознавець Радомишльського держлісгоспу, хоча його посада, як і назва лісопідприємства, у різні часи звучали по-різному.
– Це дійсно легендарна особистість, – всерйоз заявляє завідувач сектору мисливського господарства Житомирського ОУЛМГ Роман Логвінчук. – Його добре знають мисливці більшості областей України. А він знає все про звірів, які водяться в наших лісах. Запитайте його про вовка і він дві години розказуватиме про особливості вовчої зграї, а про зайців, лисів, кабанів може розповідати нескінченно.
Олексій Миколайович, як кажуть, «рафінований» мисливствознавець, і за освітою – біолог-мисливствознавець, він за направленням приїхав працювати до Радомишля і вже більше 40 років присвятив роботі у мисливському господарстві.
Мисливські види звірів і птахів він дійсно знає досконально, добре знається на лікарських рослинах, безпомилково визначить вид плазуна, що повзає в лісі. З ним завжди цікаво, іноді не вистачає дня, щоб вислухати його незвичайно цікаві розповіді про природу, про пригоди, які сталися на полюванні за його участі. На будь-яку природничу тему із ним цікаво спілкуватися, – переконує Роман Логвінчук.
Олексій Пузіков уже при першому знайомстві приваблює своєю незвичайною приязню, а головне – широкою обізнаністю про дику флору і фауну, гнучким інтелектом. Він довго вивчав й власний родовід і виявилося, що по лінії батька один його прадід із Сумської області, другий – із Воронезької. У мами ж дідусь був азербайджанцем.
– Ми досконально вивчили свій родовід і встановили, що від самого початку прізвище прадіда було Пузіченко, але потім воно «трансформувалося» у Пузіков, – посміхається Олексій Миколайович. – Мабуть, п’яний писар щось переплутав. Але тепер вже не можна повернути попередню назву. Мені подобається моє прізвище.
– А як Ви потрапили до Радомишля? – запитую у Олексія Миколайовича.
– Після завершення навчання у Кіровському сільгоспінституті на факультеті мисливствознавства потрапив до Радомишля, це було 8 червня 1978 року, тоді ж був прийнятий на посаду інженера-мисливствознавця в місцевий держлісгосп. Так і працюю вже 43 роки, – зізнається Олексій Пузіков.
Про місцеву звірину досвідчений мисливствознавець може розповідати годинами, про кожен вид окремо. Але я вирішив розпитати його про зайця, з яким кожен із нас, мабуть, стикався не раз, хоча б у казках або мультфільмах. Тим більше, що у Радомишлі у цьому році створена друга в Україні «заяча» ферма за активної участі Олексія Пузікова.
– Зайця в штучних умовах в Україні майже ніхто не вирощував, – каже Олексій Миколайович. – Отож довелося їхати аж до Полтавської області, де в одному із лісгоспів раніше розпочали штучне розведення русака, переймати досвід.
І ось на початку цього року на базі Радомишльського лісництва створили заячу міні-ферму і хочемо утримувати тут близько 50 особин. Уже з’явився молодняк, тому ця кількість може бути й більшою. Поки що зайців тримаємо у клітках, а як молодняк підросте, випустимо до вольєра. Малих зайчат зараз випускати із кліток не можна, бо ворони, яструби, тхори їх можуть відловити.
– Зайці в норах не живуть, як кролі? – цікавлюсь в Олексія Миколайовича.
– Ні, але якщо заєць збирається на відпочинок, то робить в землі деяке заглиблення і там дрімає, бо спати повноцінно він, зрозуміло, не може.
– А коли будете випускати у природу?
– Після того, як молодняк адаптується в умовах вольєра. Думаю, що вони швидко призвичаяться в диких умовах, бо ми їх не одомашнюємо, вони дикими залишаються навіть на фермі й до «рук не йдуть», а при необережному контакті можуть ще й подряпати.
– Але ж є різні види зайців?
– Так, ми розводимо зайця-русака, тобто лісового зайця. Є ще польовий заєць, він більше полюбляє лісостепову зону і в лісах, як правило, не живе. Перебирається на поля.
– А скільки зайців нині перебувають на території Радомишльського держлісомисгоспу?
– У ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» обліковується 7 тисяч 800 гектарів землі. І тут нині водиться більше сотні зайців. А ми плануємо збільшити їх чисельність, щонайменше, вдвічі. Але їх ще треба буде адаптувати в дикій природі, особливо молодняк. Бо дорослого зайця, як відомо, ні вовк, ні лисиця, ні тхір, ні куниця не дожене, у них різна швидкість. Зате молоді зайці запахів сліду не залишають, тому хижакам їх важко знайти.
Ми знаємо де і коли випускати вирощених у вольєрі зайців. І це зробимо у наступному році, – запевнив Олексій Пузіков.
Директор Радомишльського держлісомисгоспу Іван Дмитренко каже, що Олексій Пузіков – гордість підприємства і «душа компанії» під час полювання. Без його участі, вагомих порад і цікавих розповідей будь-яке полювання втрачає колорит і стає якимсь неповноцінним. Отож у кожній сфері має бути професіонал, відданий своїй справі, як Олексій Миколайович Пузіков. У цьому він бачить сенс свого життя.
