10/08/2021
0150 благородних оленів випустили у мисливські угіддя Полтавщини.
Оленів випустили у мисливські угіддя Полтавщини представники відомого в Україні мисливського холдингу «Фенікс-Хантер». Ентузіасти-любителі природи, незважаючи на труднощі, вже втретє поспіль випускають тварин до полтавських лісів.
– Ми випустили у навколишнє природне середовище 150 самців оленя благородного. Тваринам півтора роки. За рік-два вони вже досягнуть статевої зрілості. Випустили їх в угіддях одного з наших господарств – а саме «Фенікс 2017», – розповідає мисливствознавець холдингу «Фенікс-Хантер» Роман Ступчук. – Це племінне поголів’я польсько-англійського родоводу. Чому дві племінні гілки? Англійська гілка родоводу благородних оленів відрізняється дуже гарними гіллястими рогами з великою кількістю відростків на них. Подекуди корона «англійського» благородного оленя нічим не поступається лосю. Але англійські олені не надто могутні за статурою. Тоді як польська, австрійська, німецька гілки – це масивні, величні, навіть атлетичні тварини. Аби поєднати всі позитивні якості, тварин цих родоводів активно схрещують між собою. Деякі екземпляри – величні, могутні та стрункі рогаті гіганти. Сподіваємось, що серед цих 150 молодих оленів теж зростатимуть справжні аполони оленячого племені. За статистикою, таких ексклюзивних екземплярів може бути близько 20% у поголів’ї.
Всі ці олені приїхали свого часу до нас зі спеціальних ферм із Литви. За час нашої діяльності ми вже втретє випускаємо на волю диких тварин. Того року випустили 110 молодих самиць та декількох дорослих оленів-самців. І ось вирішили підсилити саме «хлопчаче» поголів’я. Загалом, упродовж цих трьох років випустили у навколишнє природне середовище 350 оленів та ланей.
Поки що наші олені-самці ще тримаються неподалік від вольєра й годівниць. У бінокль їх можна добре роздивитись і слідкувати. Коли вони вже звикнуть до вільних умов, тоді освоюватимуть нове «житло». Поки що вони триматимуться групками по декілька тварин. Коли подорослішають і матимуть своїх «наречених», то гулятимуть гаремами – один самець із кількома подружками або невеличкими холостяцькими групами по троє-четверо самців. Узимку всі олені традиційно гуртуються у великі стада. Так легше добувати корм з-під снігу та криги, бачити небезпеку і захищатись від хижаків.
Усі наші олені мають спеціальні бирки на вухах і тулубі. За цими опізнавальними знаками завжди маємо можливість відслідковувати їхню міграцію, стежити за поведінкою та способом життя. Умови для їхнього мешкання досить сприятливі. Через наші угіддя протікає повноводна річка Ворскла. У нас бугристі масиви мішаних лісів, де оленям зручно знаходити харч, ховатись у глибині дерев і виховувати потомство. Є гарні луки, де можна народжувати потомство. Взимку ми постійно підгодовуємо тварин, встановлюємо солонці.
За результатами таксації, у нас, загалом, у вольєрах і на волі нараховується 280 плямистих оленів, близько 350 благородних оленів, 130 муфлонів, 40 ланей, десь півтори тисячі козуль, 820 байбаків. Це дуже велика кількість тварин. Важливо, щоб не було перенаселення, щоб тварини не полишали угіддя, не йшли від нас, ризикуючи стати жертвами браконьєрів. Тому ми поки що не плануємо завозити нове поголів’я, а спрямуємо всі зусилля на догляд, нагляд та належну охорону наших нинішніх мешканців.
Тварини і проблеми…
Роман Ступчук зазначає: хоча в угіддях приватного господарства тваринам мешкати досить комфортно, є певні, подекуди суттєві труднощі. Все через високий рівень урбанізації.
– Через наші мисливські угіддя проходять автомобільні шляхи районного, обласного та державного значення, як, наприклад, Харківська траса. На жаль, були випадки, коли наші олені та лані під час міграцій потрапляли під колеса автомобілів та гинули. За цей час загинуло три тварини, – зазначає мисливствознавець холдингу. – Влітку, із початком сезону відпочинку, громадяни йдуть на пікніки до Ворскли і в ліс, тож турбують оленів. Хочу зазначити, що наші олені досить легко пристосовуються до людського товариства. Угіддя розташовані на території кількох територіальних громад із великою кількістю населення. Непоодинокі випадки, коли олені підходять до сіл, ходять полями і городами. На щастя, селяни здебільшого добре ставляться до тварин. Люди фотографують тварин, скидають нам фото і відео, розповідають, де, кого та скільки саме оленів, ланей, козуль зустріли. Але бувають і протилежні випадки.
От у наших угіддях була гарна лука із густою травою, де олені, козулі приводили і доглядали потомство, паслись, проводили «рицарські турніри». Але місцева рада віддала ділянку в оренду фермеру. Той швидко розорав усі луки під посіви кукурудзи, знищивши дім для тварин. Звісно, олені і козулі шукатимуть собі нове місце для прихистку. Але харчуватись підуть за старою звичкою на те, вже кукурудзяне поле. Фермер уже привселюдно погрожує вбивати тварин за «крадіжку свого врожаю». А чому він мовчить про те, що першим знищив їхню домівку?
Інший підприємець отримав в оренду ділянку наших мисливських угідь, де ми охороняємо байбаків. Теж переорав там все під соняшник. Чим харчуватись та де мешкати червонокнижному байбаку? Звісно, вони будуть харчуватись соняхами. І цей підприємець теж погрожує винищити тварин та вже пише на нас скарги. Чим завинили мисливці та тварини? На жаль, із нововведенням у земельному законодавстві, коли ради місцевих громад можуть самостійно змінювати статус та розпоряджатись земельним фондом на своїй території, такі випадки можуть траплятись набагато частіше. Як бути мисливцям, тваринам?
– Безпритульні собаки завдають нам дуже великих турбот. У минулому році ми знайшли рештки розтерзаних чотирьох муфлонів і 14 ланей. Вовків і шакалів у наших угіддях немає, отже, це справа саме здичавілих собак, – із сумом констатує Роман Ступчук. – У цьому році ми відстріляли близько десятка таких тварин, які постійно кружляли поблизу вольєрів або неподалік місць годівлі та мешкання оленів та ланей у пошуках легкої здобичі. Всі ці собаки мають бирки на вухах, тобто стерилізовані і знову відпущені з притулку. Чомусь через викривлені погляди у суспільстві та окозамилювання проблеми так званими «активістами» люди ладні захищати таких «бідних, гонимих і несчастних собак», аніж диких тварин.
До речі, ще про пріоритети у суспільстві. Ми запрошували на випуск тварин у довкілля багатьох високоповажних гостей з обласних і столичних кабінетів. На урочистості приїхали представники мисливських товариств нашого району, області, всеукраїнського рівня, представники територіальних громад, обласного управління лісового та мисливського господарства, лісгоспу, УТМР, небайдужі громадяни. Але багато поважних обласних чиновників цей захід чомусь взагалі проігнорували. Зате потім багато хто буде пафосно розповідати про «любов, турботу та піклування про рідну природу»…
Завжди актуальна і нагальна проблема охорони й захисту тварин. Зараз у нас постійно працюють 30 єгерів. Здебільшого, це місцеві мешканці, справжні фанати полювання, любителі тварин та природи. Дуже хочеться підсилити кадровий потенціал. Але все впирається в кошти. Лише за минулий рік на ведення господарства ми витратили майже два з половиною мільйона гривень. Ведення такого господарства завжди збиткове. За найскромнішими підрахунками, воно може окупитись нам приблизно за десять років. Але хочеться робити добру справу та щоб наші поля, ліси, луки та степи не були порожніми. Тому ми дуже вдячні всім, хто нас підтримує, і працюватимемо далі.
