11/04/2013
0ВП» поспілкувалася із головним лісівником Волинського краю.
«А знаєте, в чому лісівники винуваті? Коли маємо гостей, то дуже щиро столи накриваємо. Всі й думають: отож живуть! Може, хтось несе останній кусок сала, але стараємося приймати в лісі зі щирою душею. Так буде завжди! Це – наш плюс», – напівжартома заявляє Колісник в ході нашої розмови. Він впевнений, що не має політичних ворогів, а лишень справу із заздрістю та некомпетентністю своїх опонентів.
…ліс ламається там, де неефективно господарюють
– Богдане Івановичу, зима набридла людям, але мабуть, лісові – також. Чи сильно постраждали наші ліси від снігів, які так несподівано впали в березні, а якщо точніше, то чи вижили мешканці лісів у природній стихії? Чи очікуєте паводків?
– (усміхається) У природи нема поганої погоди. Те, що цьогоріч така пізня весна чи затяжна зима, то до цього треба просто бути готовими. Стихія не нанесла великої шкоди нашим волинським лісам. Нема сніголамів. Просто був глибокий сніг, і важко було пересуватися по лісу. А це – лишні витрати для лісників. Ми мусили чистити дороги, які проходять через ліс, щоб дати можливість звірам рухатися по цих дорогах. Робили майданчики для відгодівлі диких тварин. Також вивозили деревину до пунктів споживання. Тобто зима спричинила зайві витрати для нас.
Звірі нормально перезимували. Хоча знову ж таки потрібні були зайві витрати на корми. Ми давно вже так довго не підкормлювали диких тварин, як у цьому році. Роботи в лісі не припинялися.
– Крім стихій природних, ви сьогодні потерпаєте від стихій політичних. Перед вашим управлінням знову мітингували, як у 2005 році. Вас знову звинувачують у безгосподарності? Як вважаєте, що реанімувало політичні баталії під вікнами очолюваного вами відомства?
– Справа в тому, що їх важко назвати політичними баталіями. Два чи три горлопани прийшли і покричали. Ну й що? Це хіба політика? Коли ми будемо говорити про галузь вцілому і порівняємо 2005 рік та 2013 роки, то – це разючі зміни в кращу сторону. В галузі триває реформування. Стабілізується фінансова ситуація. Середній рівень заробітної плати в нас – понад 3 тисячі гривень. Ріст реалізації, порівно з попередніми роками, зростає на 15-20%. Ми багато будуємо. Придбали техніку, яка дає можливість працювати в лісі. Триває будівництво доріг. Чистимо старі меліоративні канали. Тобто висаджуються нові ліси. Навіть те, що нема сніголамів, також свідчить про нормальне ведення лісового господарства. Адже ліс ламається там, де неефективно господарюють. Для професіоналів ми працюємо нормально, і за даними статистики, і по стану лісового фонду. А для крикунів… Є люди, яким не подобається, що в наших лісах все гаразд. Лісова галузь, попри всякі розмови, управляється, і в ній – все стабільно.
Відносно розмов про всякі зловживання… Вже лісівників перевірили, як Папу Римського.
– Хто?
– Різні структури. В минулому році в нас було 160 різних перевірок. 900 годин перевіряли. Всі, кому не ліньки. Я їм всім дякую. Бо можу спокійно спати.
– Тим, хто перевіряє, чи тим, хто мітингує?
– Тим, хто перевіряє. А хто мітингує? Я не вважаю, що то був мітинг. Прийшли, покричали – і все. Бо їм треба нагадати про себе. Я впевнений, що Бог розбереться, хто правий, а хто – ні. Все стане на свої місця. Я з посмішкою до цього ставлюся.
– Ви жодного разу не назвали прізвищ людей, які стоять за цими акціями. Серед них – політики Сергій Григоренко та ваш колега по облраді Ігор Гузь. Можливо, у вас є неприязні стосунки з цими людьми? От Григоренко скаржився, що машину йому пробили в районі Звірова, а нещодавно її взагалі спалили.
– Якщо відверто, то мені важко назвати Гузя колегою. Це колега по формі, а по змісту… Він каже, що мені пора на пенсію, бо маю 60 років. А я нещодавно прочитав в одному інтернет-виданні, що йому пора влаштуватися на роботу. Це стосується й іншого діяча. Люди, які нічого не роблять, не мають права давати оцінку тим, хто працює. Я понад 40 років працюю в лісі. Втім, вони паплюжать не тільки мене, а всю галузь та її працівників. Не хотів би більше цієї теми розвивати. Ми в різних вагових категоріях. Лісівники – не крикуни. Це люди, які справи вирішують, не мітингуючи на майданах, а своєю працею доводять, що можна працювати тихо, спокійно, а головне – результативно. Я не чув про такого політика як Григоренко, а ви його так називаєте. Я просто чув, що є така людина.
– Він представляє громадську природоохоронну організацію і звинувачує вас у тому, що гинуть зубри і лосі. Його люди стоять з плакатом, на якому написано : «Хто з’їв зубра?» То хто його все ж таки з’їв, і чи полюють сьогодні на зубра задля поживи?
– Я думаю, що ті люди, які там кричали, з трудом відрізняють зубрів від лосів. Пора говорити на професійному рівні. Мисливці на зубра не полюють. Проблема зубра не в лісівниках. І не в полюванні на нього. Проблема зубра в усій Європі. Я Григоренку подарував книжку «Стратегія збереження зубра». Це – дійсно, ціла стратегія. Зубр – червонокнижна тварина. До проблеми повинна долучатися держава. На Волині є відповідна програма, але її виконують тільки лісівники. Зубрами повинно займати управління екології. І виконувати свої певні завдання, а не перекласти всі проблеми на лісівників. Від цього зубрів в лісах не побільшає.
На полюванні, як у бані, всі рівні
– Сьогодні багато дискусій ведеться про мисливські угіддя. Тобто чи варто їх передавати в користування приватним структурам? Ви вже неодноразово заявляли, що держава не має фінансової змоги сьогодні господарювати в мисливських угіддях ефективніше, ніж би це робили приватники, які бажають цим займатися. Причому, постійно ведеться мова про те, що вони на цьому нічого не заробляють, а тільки вкладають кошти. Чому все ж існують ці дискусії, адже їх провокують різні люди, причому й ті, хто має стосунок до мисливства в тій чи іншій мірі?
– Вважаю, що ця тема є найдоступнішим піаром для деяких так званих політиків. Це нікого ні до чого не зобов’язує. От вони говорять, бо є телекамери. В нас є достатньо угідь в УТМР, тобто для загалу. Йдеться про мільйон гектарів. І хай вони там наводять толк. У нас є достатньо мисливських угідь у державному користуванні, де вже нам потрібно наводити порядок і приводити до відповідної чисельності диких тварин. А є бажаючі взяти в користування мисливські угіддя. У користування, наголошую, не в оренду! Не ліси, а тільки повітря і фінансові зобов’язання. Нормальній людині, яка в суті питання розуміється, все дуже легко пояснити.
– Одне з інтернет-видань нещодавно поширило свою інформацію про те, що підприємство, якому надали мисливське угіддя в користування на минулій сесії, паралельно займається деревообробкою. Журналісти, які досліджували цю тему, припускають, що там можуть бути зловживання щодо вирубки лісу. Що ви можете протиставити їхнім аргументам?
– Мені залишається посміхнутися та поспівчувати редактору, в якого працюють журналісти, що таке безглуздя пишуть. Деревообробка та мисливське господарство – два різні напрямки діяльності. Полювання в тих мисливських угіддя, які були надані в користування, будуть проводитися під державним наглядом. Ми слідкуємо за тим, чи мають вони фінансування на ведення мисливського господарства, чи займаються заготовкою кормів, чи мають достатньо єгерів, а потім вже, коли бачимо, що все це є, то видаємо ліцензії на полювання, за які той же користувач платить.
– Серед депутатів облради є бажаючі взяти участь у Дні депутата та сесійних слуханнях, присвяченим мисливським угіддям. Куди ви рекомендуватимете поїхати?
– Можна подивитися, як господарюють державні господарства у Звірові, в Старовижівському та Горохівському районах. Можна їхати і в Маневичі. А в приватників будемо питати, хто готовий нас прийняти. В нас є приклади, де обласна рада, за поданням комісії приймала рішення про припинення користування тими чи іншими підприємствами. Вони неефективно господарювали. Вважаю, що показувати є де, але чи є що, то побачимо.
– А що скажете про так звані царські полювання?
– А що то таке?
– Не думаю, що для вас це незрозуміла термінологія. Вони на Волині організовуються?
– От щоб не було царських полювань, ми віддаємо мисливські угіддя у користування. Чим більше угідь у користуванні, тим менше буде так званих царських полювань. На Волині вони не практикуються. Може, десь в інших місцях…
– Там, де полював Лозинський?
– Це рівень культури, а не мисливські угіддя винуваті.
– До вас зверталися високопосадовці як до керівника лісового управління на Волині, щоб ви їм організували таку розвагу чи відпочинок, як полювання?
– Справа в тому, що де починається полювання, то там високопоставлені особи закінчуються. На полюванні, як у бані, всі рівні. Таких дзвінків до мене не було.
В лісі ще ніхто багатий не був
– Ви вже згадували про реформування в галузі і про таку новацію, про яку раніше навіть мови не було, як будівництво доріг. Скільки в минулому році вдалося прокласти таких лісових шляхів?
– Ми зробили 80 км лісових доріг та на 100 га реконструювали меліоративні системи. Це також багато кого тривожить, чому ми це робимо.
– А ви пробували доводити мовою економіки?
– Чому я повинен комусь щось доводити? Чому по проспекту Волі в Луцьку повинна бути дорога, а в лісі – ні? Дорога повинна бути нормальною як у центрі Луцька, так і між Городком та Градиськом. У Ратно є дорога, яку побудував ще Наполеон. Це – широка дорога. Має довжину 16 км. Уявіть, у 1812 році Наполеон будував дорогу, а коли ми будуємо в 21 столітті, то нам закидають: «А для чого?» А для того, щоб була дорога. Це – рівень культури. Мені прикро, коли, згадуючи Полісся, говорять як про Росію – «дураки і дороги». Будуть дороги – буде економіка та цивілізація. І лісів від того не поменшає.
– Скільки коштів ви потратили на будівництво доріг у минулому році? Чиї це гроші – державні чи вами зароблені?
– Зароблені нами. Ніхто особливо нам нічого від держави на дороги не дає. Щоправда, ми отримали техніку. Маємо три екскаватори, три бульдозери. Але в основному робимо все за зароблені свої кошти.
– Ще одна новація, яка впроваджується в українських лісах – електронний облік деревини. Коли її запроваджували, то пан Сівець переконував, що таким чином зменшиться практично до нуля кількість зловживань і нелегальних рубок. Ви згідні, що електронний облік – панацея від крадіжок лісу?
– Проблема нелегальних рубок трішки прикрашена, так само, як і проблема зубрів. Є випадки. Ми з ними ефективно боремося. В тому числі і через впровадження електронного обліку. На Волині цей процес йде під закінчення. У Києві готується спільний документ для Міністерства внутрішній справ та лісівників, що з 1 травня можна буде транспортувати деревину тільки з чіпом. Всі інші колгоспні, як я їх називаю, товаротранспортні накладні, які діють для сержанта міліції, не будуть дійсні. Це значно покращить ситуацію з незаконним пересуванням деревини.
І друге. Зараз готується постанова Кабміну та відповідно до розпорядження Бориса Клімчука про те, що всі ліси переходять під Держагенство лісових ресурсів. Буде одна юридична особа, яка відповідатиме за стан лісів. Ніхто ні на кого не киватиме. Але для декого будуть проблеми.
– Чи не вважаєте, що таке рішення в державі, я маю на увазі електронний облік лісів, є дещо запізнілим? Якби воно було запроваджено років 15 тому, то вантажівки з кругляком не від’їздили б за кордон у такій кількості, як тоді.
– Розумієте, на превеликий жаль, ми всі говоримо про якісь надумані страшилки. Ліси рубали, рубають і будуть рубати. Щороку на Волині переростає понад 1,7 мільйона кубометрів лісу. З них держава забирає 700 тисяч. Якщо зважати на статистику, то одна з кращих областей в Україні – Волинь. По стану лісового фонду. В нас пропорція між молодняком, середньовіковими, перестигаючими та перестиглими лісами – нормальна. Ми рубаємо небагато. Але робимо це іноді неправильно. Середня суцільна площа рубки зараз не сягає більше трьох гектарів. Були моменти до 2000 року, коли рубали по 10-15 гектарів. Причому, ми вирубуємо і відразу засаджуємо новим лісом. Зараз ви не знайдете на Волині таких великих ділянок суцільних рубок. Середня площа – 1,6 га. Всі міфи про те, що ліси вирубують, висмоктані з пальця.
– Але я ж говорила не про теперішні часи, а про те, що було 10- 20 років тому. А ви так емоційно реагуєте.
– Да. Було. Я тоді працював у Ківерцівському районі, де зараз заповідано понад 9 тисяч цінних насаджень дубів. Деякі, правда, всихають, бо нема ще правил ведення лісового господарства в цих лісах, але проблему зрушили з місця.
Для ведення лісового господарства нам потрібно 90 млн. грн. в рік. А ми ще й платимо податків 50 млн. грн. Всього реалізовано нами продукції приблизно на 280 млн. грн. Ми самі себе кормимо, платимо зарплату і податки державі.
– А в якій перспективі можна буде говорити про освітлення лісових доріг?
– Ви смієтеся? Я був у Бельгії і таке бачив. Але ми не будемо говорити про освітлення лісів в Україні поки що, я не вірю в реальність такої ідеї. Нам би дороги добудувати. Вони повинні бути, як правило. Ми не повинні дивуватися лісовій дорозі. Це – артерії. Їх потрібно побудувати ще 3000 км, а побудовано десь 400 км. Так що роботи – непочатий край.
– Чи будуть волиняни в цьому році з березовим соком?
– Будемо старатися. Возитимемо сирець до Луцька та інших міст обласного підпорядкування, до райцентрів. Будемо продавати і до 2000 т переробимо у своїх цехах.
– Лісгоспам вигідно мати ці цехи?
– А чому ні? Ми там переробляємо все, що росте й у лісі. Це не високорентабельні підприємства. Але люди мають роботу, не втрачаються традиції.
– Ще одне дражливе питання – природно-заповідний фонд. Скільки лісів сьогодні входять до ПЗФ, і чи планується збільшувати їх площі на Волині?
– В області в держлісфонді 21%. Це – високий показник. На мій погляд, він – оптимальний. Ми з розумінням до цього питання відносимося. Те, що потрібно заповідати, чи заказувати ми заказуємо. Але в усьому має бути межа.
– Якщо вести мову про Цуманську пущу, то це – цілий національний природний парк, створений Указом Президента, але там ще не вчинено ніяких дій, немає навіть керівництва.
– Бо він ще фактично і не створений. Це питання – не до мене. Всі погодження наші є. Далі дії за Мінприроди. До волинських лісівників ніяких питань не повинно бути. Думаю, питання з часом вирішиться і з організацією, і з фінансуванням. Волинь збережена. В інших областях ви такого не побачите.
– Які плани має ваше відомство для того, щоб Волинь залишилася довше у статусі найбільш лісистого регіону?
– Ми були, є і будемо лісівниками. Будемо робити все для того, щоб ліси на Волині були високопродуктивні, повноцінні. Деревину ж все одно треба забирати. Але ми – найперше лісівники. Цьому вчу всіх директорів лісгоспів. У нас головне правило: «Не нашкодь». У лісі ще ніхто багатий не був. Цар платив тут два оклади, Сталін посилав у ліс на покарання. Ліс – це важка праця. Його треба любити та відчувати душею. А хто ходить кругами і заздрить нашій праці чи заробіткам, то це – його проблеми.
