Занадто багато лісу

Ось уже кілька років триває конфлікт між смт Коцюбинське Київської області і Києвом за зелену зону.

Це мальовниче селище, зусібіч оточене багаторічним Біличанським лісом, знаходиться всього за два кілометри від столиці. Чотири роки тому воно, як і решта приміських поселень, почало обростати забудовами. Під ці цілі Коцюбинською селищною радою було виділено 100 гектарів лісових угідь. Та от заковика: згідно з документами, селище не мало жодного права на навколишній ліс, адже належить він Святошинському лісопарковому господарству, тобто фактично це територія Києва.

ЗАГАЛОМ відповідно до чинного законодавства (розпорядження Кабінету міністрів України від 10 квітня 2008 № 610-р про «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками») усі землі лісового фонду належать державі, а тому передача таких ділянок в оренду зі зміною їх цільового призначення, наприклад під забудову, забороняється. Однак відповідальні службовці органів влади Коцюбинського, коли роздавали 100 гектарів угідь Біличанського лісу, аргументували це тим, що ніякого лісу там, мовляв, немає, є лише «деревна рослинність». А значить, і будувати можна. То, може, й справді «рослинність»? Таж ні — представники інституту ботаніки Національної академії наук України у своєму висновку стверджують — це не кущі та кленовий самосів, а справжнісінький прадавній ліс першої категорії. Утім, місцеві депутати вирішили перевести в ранг кущів увесь Біличанський ліс — вони звернулися до Київради з проханням узгодити нові межі селища та надати землевідводи площею 4065 гектарів. Зазіхнули майже на увесь — 5600 га — ліс!

На думку юриста Андрія Нечипоренка, влада Коцюбинського скористалася тим, що досі немає затверджених генеральних планів м. Києва та смт Коцюбинське, як і більшості населених пунктів України. «Таким чином, місцевій владі Коцюбинського вдалося красиво «обійти» питання затвердження меж між селищем та містом, фактично привласнивши не свої землі», — наголошує він.
Та поки селищна рада поскубувала столичні землі, Київ проковтнув Коцюбинське цілком. На своєму черговому засіданні Київрада проголосувала за збільшення власної території більш ніж на 1000 гектарів. Відповідний проект підтримали 74 столичні депутати. При цьому селище Коцюбинське разом із жителями має належати до території столиці. В чергу на приєднання поставили також 6,9 га земель Лісниківської сільради, 0,5 га Чабанівської селищної ради, 1,6 га Білогородської сільради, 2,7 га Ірпінської міськради, 904,7 га Вишгородської міськради, 56,9 га Княжицької сільради та 998,4 га Гнідинської сільради. За словами депутатів Київради, рішення, зокрема щодо Коцюбинського, було прийнято для того, аби вберегти Біличанський ліс, який слугує легенями Києва, захищає його від наслідків чорнобильської катастрофи, від подальшої незаконної забудови кооперативами та фізичними особами, мовляв, селищна рада втратила право не лише на ліс, а й… на саме селище.

Таке рішення викликало справжнє обурення в обласного керівництва, з яким у Києва давній земельний конфлікт. Так, востаннє межі Києва були встановлені в 1960 роках. Відтоді відбулися значні зміни, зокрема Києву передали Бортничі, Жуляни та інші території. «Київрада вже приймала рішення про приєднання Коцюбинського до Києва. Ми його не визнали, і ніхто не визнав. І що б вони не приймали, це рішення ніхто не визнає, бо межі адміністративних територіальних одиниць визначає Верховна Рада України. А вона розгляне це питання лише після того, як ми узгодимо територію. Прийняття такого рішення на сесії Київради не означає, що питання буде вирішене. Це обман людей. Це все одно, що Коцюбинська селищна рада винесла б зараз рішення про приєднання Оболоні до Коцюбинського», — заявив голова Київської обл-держадміністрації Анатолій Присяжнюк.

Селищний голова Коцюбинського Вадим Садовський також не погоджується з рішенням Київради і має намір разом із депутатами відстоювати право громади не тільки на самоврядування, а й на ліс. «Згідно зі ст. 46-ю Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У випадку з Коцюбинським усе відбулося без жодних погоджень з органами місцевого самоврядування району та області, зокрема із селищною радою», — зазначив Вадим Садовський.

Лісові насадження — легені мегаполіса і, безперечно, запорука здоров’я його мешканців. Але якщо на них поглянути під іншим, більш прагматичним, кутом, то надто вже ласий шматок ота навколостолична земелька. На час, коли справа лише набирала обертів, одна сотка зеленого масиву коштувала не менш 11 тисяч «зелених» одиниць. Якщо перевести ті гектари (мова про 400 тисяч соток) у тверду валюту, то сума сягне 4,4 мільярда доларів.

А тому частина жителів Коцюбинського у світлі наміри депутатів Київської міськради не вірить. До того ж людям ще впам’ятку події, коли 2010 року під приводом санітарної вирубки «дерибанилися» землі ландшафт-ного заказника «Пуща-Водиця». Тоді від 30 тисяч столітніх велетів самі пеньки позалишалися. Причому, запевняла влада, все робиться прозоро і законно.

А у вересні 2009 року, коли київська влада відвела під забудову 25 гектарів землі у Феофанії, Кончі-Заспі і Святошинському лісі, красномовний вислів пролунав із вуст колишнього заступника київського мера із земельних питань Олександра Луцького. Він так пояснив депутатське рішення: «Усі ділянки виділялися за згодою лісництв. Хоча моя особиста думка така: у Києві занадто багато лісу. Де ви бачили за кордоном, щоб 40,1% території столиці займав ліс? Відпочивати треба в парках і скверах!»
Якщо самоврядні території ведуть між собою війну за землю, як колись у феодальні часи відбувалося між князівськими вотчинами, це свідчить про слабкість держави.