Відродження поліської тайги

Коли й природа допомагає.

Поліська тайга на самому півночі Житомирщини рік тому чи не найбільше постраждала від величезних лісових пожеж. Горіли і угіддя ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство». До того ж, там розташовані ліси, що забруднені після чорнобильської аварії. Тож як місцеві лісівники відновлюють спалені ліси і як сприяє їм у цьому сама природа?

– Рік тому наші угіддя чи не найсильніше постраждали від масштабних лісових пожеж. З одного боку, основна наша лісотвірна порода – сосна європейська, яка за своєю природою дуже уразлива до вогню. Але постраждали і листяні породи дерев, особливо береза та вільха. Бо тоді у листяних деревах саме розпочався сокорух після зими, – розповідає головний лісничий ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Анатолій Хомич. – І тут температура майже у тисячу градусів, що, крім вогню, «підварила» ці дерева із середини. Додамо ще і безсніжну зиму та посушливу весну, що також ще до пожежі дуже негативно вплинули на стан наших лісових угідь. Коли навіть вікові болота, що століттями поїли землю, перетворилися на сухий торф’яний пил. Хоча рік тому перший дрібний дощик пішов у нас ще на другий день після спалаху пожеж, справжня дощова погода настала лише наприкінці квітня. Вже за два тижні після 16 квітня, коли у нас спалахнула перша пожежа.

– Яких збитків завдала вам пожежа?

– Загалом, по наших угіддях вогонь знищив та пошкодив 15 тисяч гектарів лісових угідь. Згоріли та були пошкоджені різновікові лісові насадження. У нас згоріло 37% усіх лісових насаджень. Збиток, що завдано лісовому господарству, сягнув 330 мільйонів гривень. Водночас, є цікавий факт – молоді, навіть зовсім юні насадження, віком до п’яти років вогонь не зачепив. Як та чому – досі ніхто з наших фахівців не може зрозуміти. Ці молоді сосонки не постраждали навіть там, де верхові пожежі нищили дерева наче сірники.

Є ще один цікавий факт, після пожежі спостерігається потужне природне поновлення. Можливо, сама матінка-природа передчувала нечувану біду і заздалегідь готувалася до неї, відзначившись великою врожайністю шишок. Коли настав слушний момент, сама, за своїми законами, що незрозумілі для людини, почала відновлюватись. До речі, не лише сосна, а й інші породи – береза, осика.

– Саме у ваших лісових угіддях згоріли населені пункти?

– Ось у наших угіддях було село Магдин, де мешкали, здебільшого, самосели та люди, які повернулися сюди вже після чорнобильської трагедії. То вогонь знищив це село майже дотла. Лишилось лише кілька будинків. Зараз нечисленні мешканці встановили там «вагончики» і поступово зводять свої оселі й господарства з диму та попелу.

Є ще одне невеличке село Рудня Мечна, в якому теж мешкають нечисленні родини. 16 квітня минулого року сильний вітер розірвав там електричні дроти, які під напругою впали на суху траву і кущі. Посипалися іскри… Сильний вітер розбурхав пожежу. І в результаті саме з цього села вогонь перекинувся в лісові насадження. Так от збіглось кілька негативних чинників. На щастя, жоден із місцевих мешканців і наших працівників не загинув. Це найголовніше.

– А як у ваших угіддях триває процес лісовідновлення?

– На даний час відновлено вже 704 гектари лісу. Процес триває. Цьому дуже сприяє цьогорічна волога і дощова погода. Цікавий і інший факт. Ті дерева, які минулого року не були спалені або лише трошки пошкоджені і встигли кинути насіння, зараз уражають комахи-шкідники, дерево зелене, а під корою «працюють» шкідники. Знову ж таки, за всіма законами природи комахи найлегше могли уражати дерева відразу після пожежі. Але природа знову наче дала своєрідний «таймаут» періодом у рік для перепочинку та відновлення лісових ресурсів.

– Чи постраждали від вогню лісові угіддя забруднені радіацією? Яка зараз там ситуація?

– Наше підприємство було спеціально утворене для нагляду за такими лісовими масивами. Бо з 1986 року, загалом, у нас було уражене радіацією (10 кі/км2) майже 9750 гектарів лісових угідь. Там теж пройшлися нищівні пожежі. Через підвищений радіаційний фон будь-яка лісогосподарська діяльність на забруднених ділянках лісів категорично заборонена. Тож ми просто спостерігаємо за цим процесом. І теж бачимо природне відновлення в усій красі. До речі, саме на тих «брудних» ділянках не менш потужна лісова пожежа вирувала у далекому 1999 році, коли згоріли та були пошкоджені теж значні площі лісових насаджень. З часу цієї пожежі минуло вже 22 роки. І нині на тих ділянках уже зелено і гарно. Хіба що досі є старі згнилі стовбури та рештки горілих дерев. Я припускаю, що й на місцях пожежі 2020 року незабаром буде така ж картина.

Водночас, такі ділянки «брудного» лісу у сухий пожежонебезпечний період є осередком підвищеної пожежної небезпеки. Бо ж там досі лишається суцільний бурелом, гори гілля, які ніхто не прибирає ще з 1986 року, не проводить суцільні та санітарні рубки з цілком зрозумілих причин. Тому ми приділяємо велику увагу облаштуванню мінералізованих смуг навколо «брудного» лісу. Минулоріч, відразу після пожеж, ми облаштували та відновили там 25 кілометрів таких смуг. У цьому році вже зробили та відновили ще 57 кілометрів. Підготували та впорядкували і 14 пожежних водойм та підремонтували лісові дороги, що на випадок лиха можуть слугувати місцем вчасної заправки пожежної техніки водою та забезпечувати її швидкий проїзд через наші нетрі «поліської тайги».

А ще проводимо облаштування кордону. Бо у нас є 52 кілометри кордону із Білоруссю. От тут ми проводимо демаркаційні лінії.

– На Вашу думку, чи не існує загроза радіаційного забруднення решти лісів після цих пожеж?

– За даними радіологічних спостережень катастрофічного перевищення радіаційного фону після минулорічних пожеж не спостерігається. Є лише окремі ділянки, де рівень забруднення може становити до 30 кюрі. За даними науковців, більшість радіоактивних елементів за ці 36 років після Чорнобиля просто пішли у ґрунт. Якщо раніше було забруднення цезієм, то нині пішло перевищення по стронцію. На щастя, після минулорічних пожеж радіо­активне забруднення не пішло далі по наших лісових угіддях. Втім, ми пильно спостерігаємо за всіма процесами, що відбуваються у наших лісах.

– Як пройшла лісокультурна кампанія?

– Процес лісовідновлення лісів ми знову ж таки розпочали ще минулого року на згарищі. Бо тоді, по-перше, треба було провести рубки, зокрема і санітарні, а, по-друге, відновлювати все знищене та пошкоджене вогнем. І дуже вдячні колегам із держлісгоспів Житомирщини, які надали нам допомогу матеріалом. Уже у минулому році ми почали висаджувати сіянці із закритою кореневою системою. Експеримент виявився напрочуд вдалим, молоді деревця чудово приживались та давали зріст. В основному садили так сосну. Зараз вводимо у лісові культури по декілька видів листяних порід – дуб звичайний та північний, береза та чагарники. Хочу зазначити, що відстань до лісництв у нас становить 50 і більше кілометрів безлюдними хащами та болотами. Тож люди їдуть зранку до вечора працювати фактично поза межами цивілізації.

Саме задля відновлення спалених лісів ми зараз побудували і запустили у виробництво сучасний тепличний комплекс з двох теплиць площею 0,1 га, де вирощуємо 400 тис. шт. сіянців сосни із закритою кореневою системою. Вже у цьому році створювали лісові культури із закритою кореневою системою, які закупили у Львівському лісовому селекційно-насіннєвому центрі, які, до речі, набили касети торфом та висіяли насіння сосни для наших теплиць. Касети для вирощування садивного матеріалу придбали у Швеції. Облаштування цих теплиць обійшлося нам у майже три мільйони грн.

З 520 гектарів наших суцільних і санітарних рубок у цьому році відновили вже 470 гектарів нового лісу. До речі, дощова погода неабияк сприяє нам у цій добрій справі. Бо, зазвичай, садити ліс можна або навесні, або восени. А у період дощів сіянці із закритою кореневою системою садимо фактично і на даний момент. Тож природа зараз неабияк допомагає не лише собі відновитись, а й нам – лісівникам.

Анатолій МЕЛЬНИК,Газета “Природа і суспільство”