31/07/2021
0100 років, а податки треба платити щомісяця.
Нинішній рік з економічної точки зору для більшості лісогосподарських підприємств Житомирщини може бути стабільнішим, аніж минулий. Це засвідчують результати роботи у першому півріччі.
– Ще у січні-лютому фінансово-економічний стан підприємства був хитким, а з березня ми досягли позитивної динаміки, – розповідає директор державного підприємства «Коростишівське лісове господарство» Валентин Ейсмонт. – Основна проблема – збут лісопродукції. Торік дуже важко було реалізувати лісоматеріали внаслідок різних причин. Пандемія коронавірусу, мабуть, найбільше гальмувала повноцінну реалізацію.
Нині ж ринок деревини помітно пожвавився, на аукціонних торгах побільшало покупців. Навіть дрова стали закуповувати більшими обсягами. Цінова політика також є сприятливою.
– А чи зросли експортні поставки? – цікавлюсь у Валентина Севастяновича.
– Не дуже. Зараз попит на деревину зростає і на внутрішньому ринку. Тим більше, що ліс-кругляк експортувати заборонено, за кордон реалізовуємо лише оброблену деревину і то не всю. Загалом, частка експорту нині у нас сягає 10%, продаємо переважно оброблену низькосортну деревину, пелети та інше.
– А хто купує?
– Європейські, китайські, турецькі партнери.
– Будете збільшувати експортні поставки?
– Чи є в цьому необхідність, якщо стало вигідно працювати з українськими споживачами? Експортні операції – занадто морочливі й витратні, адже потрібно купу паперів і дозволів підготувати, тривалий митний огляд проходити. Не завжди «шкірка вичинки варта», як кажуть. Навіть власну деревообробку нарощувати стає більш проблематично, бо різко здорожчали електроенергія, витратні матеріали, пальне. Та і трудовий ресурс у нас обмежений, адже більшість дорослого населення із Коростишева їздить на роботу до Києва.
– Скільки заготовленої деревини переробляєте на своїх потужностях?
– За останніх чотири місяці переробили 4344 кубометри круглого лісу. Тут треба враховувати не лише наші технічні можливості, але і потреби ринку. Зараз зріс попит на необроблену деревину на внутрішньому ринку, відповідно ми її менше переробляємо.
– Податкове навантаження також зростає?
– Податків побільшало, вільних коштів держлісгоспи майже не мають. Щороку ми сплачуємо в бюджети різних рівнів більше десятка мільйонів гривень. Раніше чимало напрямків нашої діяльності (охорона лісу, лісовідновлення) фінансувалися з бюджету, а нині бюджетне фінансування для нас закрите, ми всю діяльність провадимо за власні кошти. А податки треба платити щомісяця або щокварталу. Наведу лише один приклад: щоб виростити дуба, треба, щонайменше, 100 років, а за земельну ділянку, на якій він росте, податкові нарахування сплачуємо щороку. Тобто лише через 100 років лісівники цей дуб (якщо він ще здоровим виросте) зріжуть, перероблять, продадуть і лише тоді зможуть отримати кошти. Чи перекриють вони сплачений за 100 років лісгоспом земельний податок? Ніякий економіст сьогодні точно не скаже.
У сусідній Білорусі, наприклад, лісівники не вірять, що у нас лісова галузь існує без бюджетної підтримки, бо в них держава суттєво фінансово підтримує всю лісову сферу.
– Наша лісова економіка – складна наука?
– Дуже складна. Це тільки необізнані «фахівці» і деякі псевдоактивісти кричать, що ліс повсюдно ріжуть. Але ж перед цим потрібно витратити мільйонні кошти, інші ресурси на вдалу лісопосадку, належний догляд, глибоку переробку та ще й не факт, що лісопродукцію вигідно потім можна буде продати. Нинішній ринок буває не лише мінливим, але й дуже жорстким, як торік, скажімо, – підсумовує сказане директор Коростишівського держлісгоспу Валентин Ейсмонт, доктор наук у галузі економіки, професор.
